1.11. Значення логіки для судового пізнання

Судове дослідження, як і будь-яке пізнання, підлягає не тільки законам діалектики, діалектичної логіки, воно відбу­вається також за законами і правилами формальної логіки. З огляду на це знання законів формальної логіки і свідоме їх використання мають для судового пізнання виняткове зна­чення.

Предметом судового пізнання є, як правило, подія, що мала місце в минулому і недоступна безпосередньому сприйман­ню. Судове пізнання — це в основному пізнання опосередко­ване, вивідне. Головна роль тут належить логічним засобам пізнання, і насамперед — умовиводу. Так, судове досліджен­ня, спрямоване на установлення об'єктивної істини за кар­ною справою, відбувається у формі висування і доказу судо­вих версій. Щоб установити істину за справою, необхідно зібра­ти факти (докази), що відносяться до злочинної події, логіч­но їх опрацювати, висунути версії, розвинути їх, перевірити і довести істинність однієї версії і хибність останніх.

Уся розумова діяльність слідчого і судді відбувається в певних логічних формах, підлягає законам і правилам логі­ки. Дотримання їх є необхідною умовою пізнання об'єктив­ної істини за судовою справою. Без дотримання правил ло­гіки не може бути установлена об'єктивна істина за спра­вою. Нігілістичне ставлення до законів логіки і процесу роз­слідування може мати вкрай шкідливі наслідки для прак­тичної слідчої роботи.

Наука логіка навчає, як правильно будувати умовиводи, прищеплює вміння оперувати поняттями й судженнями, за­стерігає від можливих логічних помилок. Незнання законів і правил логіки, невміння користуватися ними у процесі судо­вого пізнання нерідко призводять до різноманітних логіч­них помилок, котрі в судовій практиці із логічних перетво­рюються в судові помилки. Помилки ж у судовій практиці, оскільки вони позначаються безпосередньо на долі конкрет­ної людини, особливо неприпустимі. Мабуть, немає іншої сфери суспільного життя, де порушення законів логіки, побудова неправиль-них умовиводів, приведення хибних аргументів могли б заподіяти такої суттєвої шкоди, як у галузі права. Тому законодавець визнав за необхідне закріпити вимоги основних законів логіки в нормах права, перевести їх до ран­гу нормативних вимог.

Логічна грамотність — необхідна риса освіченості. Юрист у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індук­ція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професійний рівень дослід­ження правових явищ. Культура мислення — необхідна умова культури дослідження, пізнання, культури обґрунтування здобутих висновків, висунутих положень. Логіка, підвищую­чи культуру мислення, безпосередньо впливає на процес пізнан­ня судової істини, на розслідування і розгляд судових справ.

1.12. Значення логіки для юристів

Питання про значення логіки для права, про співвідно­шення цих двох наук довгий час привертало увагу логіків, філософів, юристів. Протягом багатьох віків видавалися пра­ці, присвячені його дослідженню. Так, ще наприкінці XVI ст., у 1588 році, була видана книга Абраама Франца «Пра­вова логіка», основна мета якої полягала у демонстрації тісного зв'язку логічних і правових знань.

Відтоді минуло багато часу, але інтерес до цього питання не зник. Воно й сьогодні запишається актуальним, про що свідчить його активне обговорення науковцями на сторінках багатьох видань як правової, так і логічної спрямованості.

Саме юристи неодноразово підтверджували велике значення логічних знань для правознавців.

Так, наприклад, на початку XX ст. література була на­сичена їх висловами про необхідність знань з логіки для правової діяльності. Правознавець В. Д. Катков у 1913 році висловлювався за те, що зв'язок юриспруденції та логіки на­стільки очевидний, що було б так само дивно сумніватися в ньому, як і доводити його.

Цю точку зору підтримував юрист Є. В. Васьковський, який у праці «Керування до використання та тлумачення за­конів юристами-початківцями» (1913) писав: «Можна пра­вильно мислити без поняття про логіку, можна добре гово­рити будь-якою мовою без знання її граматики. Але логіка та граматика навчають мислити та говорити свідомо й зна­ходити помилки у себе та інших».

Більшість вчених-юристів нашого часу в своїх працях та­кож підкреслюють тісний зв'язок логіки та права. Наведемо для прикладу ще одне свідоцтво. Правознавець В. М. Кудрявцев зазначає, що «немає ніякої іншої царини суспільного життя, де порушення законів логіки, побудова неправильних міркувань спричиняє таку суттєву шкоду, як у царині пра­ва».

Значний інтерес до логічних досліджень виявляли також такі теоретики права, як С. С. Алексєєв, О. М. Васильєва, М. Ф. Черданцев та інші.

Логіки, як і юристи, також завжди стверджували велику значимість логічного знання для правознавців, ефективність дослідження правової проблематики засобами логіки.

Так, ще в 1672 році видатний німецький філософ, логік, математик, правознавець Г. Лейбниць написав працю, яка мала назву «Еlеmеnta jurіs nаturаlis», де спробував визна-чити основні модальності права (jurіs mоdalia) та з'ясувати логічні відношення між ними.

Вважається, що саме ця праця започаткувала народження нового напрямку логічних досліджень, а саме деонтичної логіки, або, як її ще називають в літературі, логіки норм.

Окрім цього напрямку логічних досліджень, безпосереднє відношення до права мають також такі розділи сучасної ло­гіки, як темпоральна логіка, епістемічна логіка, логіка дії, логіка взаємодії, логіка запитань та відповідей та інші.

З'ясуємо тепер, у чому ж полягає значення такої науки як логіка для юристів?

По-перше, значення цієї дисципліни формує логічну ку­льтуру правознавця, допомагає йому в складних ситуаціях правової діяльності мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки у своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно їх спростовувати.

Звичайно, дехто вважає, що і без логіки його міркування є бездоганними, і вивчення цієї науки навряд чи принесе йому велику користь. Дійсно, кожна людина володіє стихій­ною, інтуїтивною логікою. Без неї вона була б неспроможна міркувати та спілкуватися з іншими людьми. Однак логічна інтуїція ніколи не зможе замінити людині логічного знання. Так, інтуїтивна логіка не завжди з успіхом вирішує ті проб­леми, які постають перед нею. Вона частіше за все виявля­ється недостатньою для критики неправильних міркувань. З її допомогою можна тільки констатувати якусь помилку у міркуванні, але пояснити її неможливо.

Наведемо такий приклад для демонстрації необхідності логічних знань для людини. Порівняємо особу, яка вивчає логіку, з бігуном. Спортсмен може бігти і без знання спеці­альної техніки бігу, тих фізіологічних процесів, які від­буваються в процесі бігу у нього в організмі, психологічних чинників успішного подолання дистанції. Але якщо ця лю­дина хоче досягти значних результатів у спорті, то вона буде вимушена ознайомитися з усім цим. Інакше успіху в цій справі вона ніколи не досягне.

Так і з логікою. Якщо людина хоче бути інтелектуально розвиненою, навчитися грамотно міркувати, із знанням, а не стихійно застосовувати закони й правила логіки, вивче­ння цієї науки для неї повинне стати обов'язковим.

Логіка — це своєрідне знаряддя для тренінгу розуму.

По-друге, значення логіки для студентів-юристів полягає у тісному зв'язку сучасних логічних досліджень із дослід­женнями в галузі інформаційних технологій.

Нема сумніву, що без засвоєння ідей інформатики, над­бання комп'ютерної грамотності в наш час сучасна освіта неможлива. Ця задача найбільш успішно може бути виріше­на на шляху вивчення загальних понять та уявлень, пов'я­заних із логічним аналізом природної мови та побудови різ­них штучних мов логіки. Отже, вивчення логіки надає мож­ливість більш ефективно вирішити проблему комп'ютерної освіти молоді, у тому числі й студентів юридичних факуль­тетів та юридичних вузів.

По-третє, значення логічних знань для юристів полягає у тому, що методи сучасної логіки сьогодні з успіхом можуть бути використані для дослідження наукових проблем у пра­вознавстві. Завдяки їм стає можливим логічне моделювання правової проблематики, що дозволяє перевести змістовні міркування з тієї чи іншої проблеми з неточної природної мови на точну мову логіки. Таким чином, змістовна модель досліджуваної проблеми уточнюється та спрощується, а зміст концепту проблемної ситуації отримує точне й чітке вираження. Саме у цьому смислі можна говорити, що мето­ди сучасної логіки входять до складу методології правознавства.

Як бачимо, вивчення логіки для майбутніх юристів має як практичне, так і теоретичне значення.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Яке значення має термін «логіка»? Що є предметом вивчення логіки як науки? Чим відрізняється сучасна логіка від традиційної? Чим різняться поняття «мислення», «міркування», «роз­мірковування» ?

2. Які міркування називаються правильними?

3. Яка думка називається істинною?

4. Чи може правильне міркування мати хибний висновок? Якщо так, то за якої умови?

5. Чи може неправильне міркування мати істинний ви­сновок? Якщо так, то за якої умови?

6. За яких умов можна одержати істинні висновки з допо­могою міркувань?

7. Чим відрізняються логічні помилки від фактичних?

8. Що таке форма мислення?

9. У чому полягає сутність методу формалізації?

10. Які операції передбачає формалізація (думок, мірку­вань)?

11. Яке значення має формалізація?

12. Чим відрізняється штучна мова від природної?

13. Яку роль відіграє логіка як наука?

14. Яке значення має знання логіки?

ВПРАВИ ТА ЗАДАЧІ

1. Що в цих міркуваннях є істинним, що хибним, а що неправильним:

а) Є три типи темпераментів — сангвінічний, флегма­тичний і холеричний. Встановлено, що мій темперамент не належить ні до сангвінічного, ні до флегматичного. Отже, він холеричний;

б) У скоєнні злочину ікс підозрювалися громадяни А., В. і С. У ході слідства було встановлено факт причетності до цього злочину громадянина А. Отже, громадяни В. і С. до злочину ікс не причетні;

в) Всі квадрати мають рівні діагоналі. Дана геометрична фігура має рівні діагоналі. Отже, вона належить до квад­ратів;

г) Деякі люди талановиті. Отже, деякі з талановитих є людьми;

д) Кожен іменник відповідає на питання «хто?» або «що?»

Слово «він» відповідає на питання «хто?» Отже, це сло­во — іменник.

2. Визначте, які помилки, логічні чи фактичні, наявні в цих думках і міркуваннях:

а) Місяць — штучний супутник Землі;

б) Оскільки вулкани — гори, а гейзери — вулкани, то гейзери належать до гір;

в) Тварини мислять, бо вони відчувають;

г) Всі метали тонуть у воді;

д) Студент Н. заслуговує на позитивну оцінку з логіки, оскільки він кілька разів прочитав підручник із цієї дис­ципліни;

є) Іменники виконують у реченні роль підмета. Займен­ники не належать до іменників, тому вони не можуть виконувати в реченні роль підмета;

є) Деякі хімічні елементи належать до складних речо­вин. Звідси випливає висновок: деякі хімічні елементи не є нескладними речовинами;

ж) Це — тварина, оскільки всі тварини дихають кис­нем.

ЗРАЗКИ ВІДПОВІДЕЙ

1 а. Наведене міркування складається з трьох думок-суджень. Перше судження («Є три типи темпераментів — сангвінічний, флегматичний і холеричний») хибне, оскіль­ки крім трьох названих існує і меланхолічний темперамент. Іншими словами, це судження хибне, оскільки його зміст не відповідає дійсності. Друге судження («Мій темперамент не належить ні до сангвінічного, ні до флегматичного») може бути істинним. Визначити висновок цього міркування («Отже, він холеричний») як істинний чи хибний неможли­во, оскільки він може бути як холеричним, так і меланхо­лічним.

Однак вважати дане міркування, тобто зв'язок між зас­новками і висновком, неправильним немає підстав, оскіль­ки з названих думок-засновків з необхідністю випливає саме такий висновок, недосконалість якого пояснюється не відсутністю логічних знань, а хибністю першого засновку, в якому перелічено не всі альтернативи.

1 в. На прикладі цієї задачі з'ясуємо, чим відрізняється характер розв'язання логічних задач на рівні буденної форми свідомості (стихійно сформованої логіки) від розв'язання цих самих задач засобами логічної науки. Аргументація, що ґрунтується на стихійному засвоєнні вимог логіки: «Це мірку­вання неправильне, оскільки рівні діагоналі можуть мати не лише квадрати».

Аргументація, яка ґрунтується на знанні логічної на­уки: «Це міркування неправильне, оскільки воно здійсню­ється у формі простого категоричного силогізму, в якому порушено правило як щодо термінів, так і щодо фігури. Згідно з правилами термінів, середній термін (в даному разі — «ті, що мають рівні діагоналі») має бути розпо­діленим принаймні в одному із засновків. Проте в цьому силогізмі він є нерозподіленим у жодному засновку, оскіль­ки не повністю включається в обсяг інших термінів («квад­рати» і «дана геометрична фігура»). Формальним показни­ком нерозподіленості середнього терміна є те, що він ви­ступає в ролі предикатів в обох судженнях-засновках. А з точки зору суто формально-логічного підходу раціональні­ше вважати предикати стверджувальних суджень нерозпо­діленими, хоча фактично вони іноді можуть бути і розпо­діленими.

До того ж у цьому міркуванні порушено правило щодо другої фігури (а воно здійснюється у формі саме цієї фігу­ри), згідно з яким один із засновників має бути запереч­ним. У цьому міркуванні обидва засновки є стверджуваль­ними судженнями».

2. З'ясовуючи, які помилки є фактичними, а які — ло­гічними, треба брати до уваги, що фактичні помилки сто­суються істинності чи хибності думок (насамперед суджень), а логічні — правильності чи неправильності зв'язків між думками у формі міркувань. Так, судження «Місяць — штучний супутник Землі» містить фактичну помилку, ос­кільки ця думка не відповідає дійсності. А міркування про вулкани, гори і гейзери містить логічну помилку, оскільки в ньому ототожнюються вулкани як результати вивержен­ня у вигляді лави з вулканами як процесом виверження у вигляді води чи пари.

Розділ 2 ПОНЯТТЯ