
- •1. Пояснювальна записка
- •1. Логіка як наука. Поняття про мислення
- •2. Поняття
- •3. Висловлювання
- •4. Основні закони мислення
- •5. Міркування
- •7. Гіпотеза
- •8. Основи теоиї аргументації
- •Поняття мислення
- •1.2. Мислення і мова
- •1.3. Поняття форми мислення і закони мислення
- •1.4. Істинність і правильність мислення
- •1.5. Аналіз і критика мислення
- •1.6. Мова логіки
- •1. Логічні знаки.
- •2. Знаки кванторів:
- •3. Технічні знаки.
- •1.7. Міркування, його структура
- •1.8. Визначення логіки як науки.
- •1.9. Логіка в історії
- •1.10. Логіка формальна й діалектична
- •1.11. Значення логіки для судового пізнання
- •1.12. Значення логіки для юристів
- •2.1. Загальна характеристика поняття
- •2.2. Поняття і слово
- •2.3. Зміст і обсяг поняття
- •2.4. Зміст поняття і склад злочину
- •2.5. Логічна сутність кримінально-правової кваліфікації злочину
- •2.6. Види понять
- •2.7. Відношення між поняттями
- •1. Відношення тотожності
- •2. Відношення підпорядкування
- •3. Відношення перехрещення
- •4. Відношення супідрядності (співпорядкування)
- •5. Відношення суперечності (протиріччя)
- •6. Відношення протилежності (супротивності)
- •2.8. Логічна характеристика юридичних понять.
- •2.9. Операції над поняттями
- •2.10. Узагальнення і обмеження понять
- •3.1. Сутність визначення
- •3.2. Види визначень
- •3.3. Правила визначення і помилки, можливі при визначенні
- •3.4. Поділ понять
- •3.5. Правила поділу
- •1. Поділ має бути сумірним
- •2. Поділ має відбуватися па одній основі
- •3. Члени поділу мають виключати один одного
- •4. Поділ має бути безперервним
- •5. Основа поділу має бути виразною
- •3.6. Види поділу понять
- •3.7. Класифікація
- •4.1. Визначення логіки висловлювань
- •4.2. Загальна характеристика суджень
- •4.3. Структура судження
- •4.4. Судження і речення
- •4.5. Роль запитання в пізнанні
- •4.6. Про роль запитання в судовому пізнанні
- •4.7. Просте судження, види і структура
- •4.8. Категоричні судження, їх види
- •4.9. Розподіленість термінів у судженнях (висловлюваннях)
- •4.10. Логічні змінні та логічні постійні
- •4.11. Судження і пропозиційна функція
- •4.12. Поняття про квантори
- •4.13. Поділ суджень за модальністю
- •4.14. Відношення між судженнями. Види відношень (логічний квадрат)
- •4.15. Значення судження як форми мислення
- •5.1. Умовне судження
- •5.2. Єднальні (кон'юнктивні) судження
- •5.3. Розподільні (диз'юнктивні) судження
- •5.4.1. Поняття про таблицю істинності
- •5.4.2. Заперечення, його умови істинності
- •5.4.3. Кон'юнкція, її умови істинності
- •5.4.4. Диз'юнкція, умови істинності
- •5.4.5. Імплікація, її умови істинності
- •5.4.6. Еквіваленція, її умови істинності
- •5.4.7. Логічний закон, логічне протиріччя, виконувана формула
- •5.4.8. Логічні сполучники в правових контекстах
- •5.5. Логічна структура суджень і тлумачення норм права
- •6.1. Природні закони, нормативні закони, закони логіки
- •6.2. Загальна характеристика основних законів логіки
- •6.3. Закон тотожності
- •6.4. Закон суперечності
- •6.5. Закон виключеного третього
- •6.6. Закон достатньої підстави
- •6.7. Закон подвійного заперечення
- •6.8. Значення законів логіки для судового дослідження
- •6.9. Логічні тавтології
- •6.10. Можливі світи
- •7.1. Загальна характеристика умовиводів
- •7.2. Безпосередні умовиводи
- •1. Перетворення
- •2. Обернення
- •3. Обернення умовних суджень
- •4. Протиставлення предикату
- •8.1. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів
- •8.2. Категоричний силогізм, його визначення і склад
- •8.3. Аксіома силогізму
- •8.4. Загальні правила категоричного силогізму
- •8.5. Фігури і модуси категоричного силогізму
- •8.6. Категоричні силогізми з виділяючими засновками
- •8.7. Категоричні силогізми, в яких більшим засновком є судження-визначення
- •8.8. Категоричні силогізми, побудовані із суджень можливості
- •8.9. Категоричні силогізми з імовірними засновками
- •8.10. Логічні помилки, які трапляються в категоричних силогізмах
- •9.1. Умовно-категоричний силогізм
- •9.2. Висновки із еквівалентних і одиничних умовних суджень
- •9.3. Суто умовний силогізм
- •9.4. Роль умовних умовиводів в аналізі й оцінці судових доказів
- •9.5. Розподільно-категоричний силогізм
- •9.6. Умовно-розподільний силогізм
- •9.8. Скорочені силогізми (ентимема)
- •9.9. Складні і складноскорочені силогізми
- •1 Оскільки висновком просилогізму тут є одиничне судження, то воно розглядається як менший засновок епісилогізму і відповідно ставиться на друге місце.
- •9.10. Умовиводи із суджень із відношеннями
- •1 Слово «принаймні» свідчить про те, що встановити розподілетсть суб'єкта висновку чисто формально-логічними засобами в цьому силогізмі неможливо.
- •10.1. Поняття про індукцію
- •10.2. Індукція в судовому пізнанні
- •10.3. Спостереження та експеримент
- •10.4. Повна індукція
- •10.5. Неповна індукція
- •10.6. Індукція через простий перелік (популярна індукція)
- •10.7. Індукція через простий перелік у судовому дослідженні
- •10.8. Індукція через відбір фактів, які виключають випадкові узагальнення
- •10.9. Наукова індукція
- •10.10. Методи встановлення причинних зв'язків між явищами
- •10.11. Зв'язок індукції і дедукції
- •11.1. Теоретичні і практичні міркування
- •11.2. Дія й практичне міркування. Поняття про логіку дії
- •11.3. Поняття про дію. Зовнішні і внутрішні аспекти дії
- •11.4. Структура дії
- •1. Агент дії.
- •2. Результат дії.
- •3. Контекст.
- •4. Інтенціональність.
- •11.5. Мовленнєва комунікація як різновид соціальної дії
- •11.6. Взаємодія і практичне міркування
- •11.7. Типи взаємодії. Поняття про логіку взаємодії
- •11.8. Поняття про соціальну дію
- •11.9. Загальна характеристика соціальних норм
- •11.10. Логіка санкцій.
- •11.11. Поняття про імператив. Запитання як різновид імперативів
- •11.11.1. Види запитань
- •1. Усі запитання за своєю формою поділяють на «чи запитання» і «що-запитання».
- •4. Усі запитання поділяють на логічно коректні й логічно некоректні.
- •1) Семантична некоректність запитання.
- •2) Синтаксична некоректність запитання.
- •11.11.2. Види відповідей
- •12.1. Поняття і структура умовиводів за аналогією
- •11.2. Аналогія в судовому пізнанні
- •13.1. Поняття доведення
- •13.2. Логічне доведення і судовий доказ
- •13.3. Поняття про суперечку. Види суперечок
- •13.4. Побудова доведення
- •13.5. Види доведення
- •13.6. Поділ доведень на прямі й непрямі у логіці та кримінальному процесі
- •13.7. Спростування (критика).
- •1. Спростування тези
- •2. Спростування аргументів
- •3. Спростування зв'язку тези з аргументом (форми).
- •13.8. Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях
- •1. Правила й помилки стосовно тези
- •2. Правила і помилки стосовно аргументів
- •3. Правила і помилки в доведепні, пов'язаному з демонстрацією
- •13. 9. Софізми і паралогізми, парадокси, антиномії і абсурд
- •14.1. Поняття гіпотези і її структура
- •14.2. Види гіпотез
- •14.3. Доведення істинності гіпотези
- •14.4. Пізнавальна роль гіпотези
- •13.5. Версія в судовому дослідженні
- •13.6. Висування версій
- •13.7. Перевірка версій
1.11. Значення логіки для судового пізнання
Судове дослідження, як і будь-яке пізнання, підлягає не тільки законам діалектики, діалектичної логіки, воно відбувається також за законами і правилами формальної логіки. З огляду на це знання законів формальної логіки і свідоме їх використання мають для судового пізнання виняткове значення.
Предметом судового пізнання є, як правило, подія, що мала місце в минулому і недоступна безпосередньому сприйманню. Судове пізнання — це в основному пізнання опосередковане, вивідне. Головна роль тут належить логічним засобам пізнання, і насамперед — умовиводу. Так, судове дослідження, спрямоване на установлення об'єктивної істини за карною справою, відбувається у формі висування і доказу судових версій. Щоб установити істину за справою, необхідно зібрати факти (докази), що відносяться до злочинної події, логічно їх опрацювати, висунути версії, розвинути їх, перевірити і довести істинність однієї версії і хибність останніх.
Уся розумова діяльність слідчого і судді відбувається в певних логічних формах, підлягає законам і правилам логіки. Дотримання їх є необхідною умовою пізнання об'єктивної істини за судовою справою. Без дотримання правил логіки не може бути установлена об'єктивна істина за справою. Нігілістичне ставлення до законів логіки і процесу розслідування може мати вкрай шкідливі наслідки для практичної слідчої роботи.
Наука логіка навчає, як правильно будувати умовиводи, прищеплює вміння оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок. Незнання законів і правил логіки, невміння користуватися ними у процесі судового пізнання нерідко призводять до різноманітних логічних помилок, котрі в судовій практиці із логічних перетворюються в судові помилки. Помилки ж у судовій практиці, оскільки вони позначаються безпосередньо на долі конкретної людини, особливо неприпустимі. Мабуть, немає іншої сфери суспільного життя, де порушення законів логіки, побудова неправиль-них умовиводів, приведення хибних аргументів могли б заподіяти такої суттєвої шкоди, як у галузі права. Тому законодавець визнав за необхідне закріпити вимоги основних законів логіки в нормах права, перевести їх до рангу нормативних вимог.
Логічна грамотність — необхідна риса освіченості. Юрист у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професійний рівень дослідження правових явищ. Культура мислення — необхідна умова культури дослідження, пізнання, культури обґрунтування здобутих висновків, висунутих положень. Логіка, підвищуючи культуру мислення, безпосередньо впливає на процес пізнання судової істини, на розслідування і розгляд судових справ.
1.12. Значення логіки для юристів
Питання про значення логіки для права, про співвідношення цих двох наук довгий час привертало увагу логіків, філософів, юристів. Протягом багатьох віків видавалися праці, присвячені його дослідженню. Так, ще наприкінці XVI ст., у 1588 році, була видана книга Абраама Франца «Правова логіка», основна мета якої полягала у демонстрації тісного зв'язку логічних і правових знань.
Відтоді минуло багато часу, але інтерес до цього питання не зник. Воно й сьогодні запишається актуальним, про що свідчить його активне обговорення науковцями на сторінках багатьох видань як правової, так і логічної спрямованості.
Саме юристи неодноразово підтверджували велике значення логічних знань для правознавців.
Так, наприклад, на початку XX ст. література була насичена їх висловами про необхідність знань з логіки для правової діяльності. Правознавець В. Д. Катков у 1913 році висловлювався за те, що зв'язок юриспруденції та логіки настільки очевидний, що було б так само дивно сумніватися в ньому, як і доводити його.
Цю точку зору підтримував юрист Є. В. Васьковський, який у праці «Керування до використання та тлумачення законів юристами-початківцями» (1913) писав: «Можна правильно мислити без поняття про логіку, можна добре говорити будь-якою мовою без знання її граматики. Але логіка та граматика навчають мислити та говорити свідомо й знаходити помилки у себе та інших».
Більшість вчених-юристів нашого часу в своїх працях також підкреслюють тісний зв'язок логіки та права. Наведемо для прикладу ще одне свідоцтво. Правознавець В. М. Кудрявцев зазначає, що «немає ніякої іншої царини суспільного життя, де порушення законів логіки, побудова неправильних міркувань спричиняє таку суттєву шкоду, як у царині права».
Значний інтерес до логічних досліджень виявляли також такі теоретики права, як С. С. Алексєєв, О. М. Васильєва, М. Ф. Черданцев та інші.
Логіки, як і юристи, також завжди стверджували велику значимість логічного знання для правознавців, ефективність дослідження правової проблематики засобами логіки.
Так, ще в 1672 році видатний німецький філософ, логік, математик, правознавець Г. Лейбниць написав працю, яка мала назву «Еlеmеnta jurіs nаturаlis», де спробував визна-чити основні модальності права (jurіs mоdalia) та з'ясувати логічні відношення між ними.
Вважається, що саме ця праця започаткувала народження нового напрямку логічних досліджень, а саме деонтичної логіки, або, як її ще називають в літературі, логіки норм.
Окрім цього напрямку логічних досліджень, безпосереднє відношення до права мають також такі розділи сучасної логіки, як темпоральна логіка, епістемічна логіка, логіка дії, логіка взаємодії, логіка запитань та відповідей та інші.
З'ясуємо тепер, у чому ж полягає значення такої науки як логіка для юристів?
По-перше, значення цієї дисципліни формує логічну культуру правознавця, допомагає йому в складних ситуаціях правової діяльності мислити правильно, швидко знаходити логічні помилки у своїх міркуваннях та у міркуваннях інших людей, грамотно їх спростовувати.
Звичайно, дехто вважає, що і без логіки його міркування є бездоганними, і вивчення цієї науки навряд чи принесе йому велику користь. Дійсно, кожна людина володіє стихійною, інтуїтивною логікою. Без неї вона була б неспроможна міркувати та спілкуватися з іншими людьми. Однак логічна інтуїція ніколи не зможе замінити людині логічного знання. Так, інтуїтивна логіка не завжди з успіхом вирішує ті проблеми, які постають перед нею. Вона частіше за все виявляється недостатньою для критики неправильних міркувань. З її допомогою можна тільки констатувати якусь помилку у міркуванні, але пояснити її неможливо.
Наведемо такий приклад для демонстрації необхідності логічних знань для людини. Порівняємо особу, яка вивчає логіку, з бігуном. Спортсмен може бігти і без знання спеціальної техніки бігу, тих фізіологічних процесів, які відбуваються в процесі бігу у нього в організмі, психологічних чинників успішного подолання дистанції. Але якщо ця людина хоче досягти значних результатів у спорті, то вона буде вимушена ознайомитися з усім цим. Інакше успіху в цій справі вона ніколи не досягне.
Так і з логікою. Якщо людина хоче бути інтелектуально розвиненою, навчитися грамотно міркувати, із знанням, а не стихійно застосовувати закони й правила логіки, вивчення цієї науки для неї повинне стати обов'язковим.
Логіка — це своєрідне знаряддя для тренінгу розуму.
По-друге, значення логіки для студентів-юристів полягає у тісному зв'язку сучасних логічних досліджень із дослідженнями в галузі інформаційних технологій.
Нема сумніву, що без засвоєння ідей інформатики, надбання комп'ютерної грамотності в наш час сучасна освіта неможлива. Ця задача найбільш успішно може бути вирішена на шляху вивчення загальних понять та уявлень, пов'язаних із логічним аналізом природної мови та побудови різних штучних мов логіки. Отже, вивчення логіки надає можливість більш ефективно вирішити проблему комп'ютерної освіти молоді, у тому числі й студентів юридичних факультетів та юридичних вузів.
По-третє, значення логічних знань для юристів полягає у тому, що методи сучасної логіки сьогодні з успіхом можуть бути використані для дослідження наукових проблем у правознавстві. Завдяки їм стає можливим логічне моделювання правової проблематики, що дозволяє перевести змістовні міркування з тієї чи іншої проблеми з неточної природної мови на точну мову логіки. Таким чином, змістовна модель досліджуваної проблеми уточнюється та спрощується, а зміст концепту проблемної ситуації отримує точне й чітке вираження. Саме у цьому смислі можна говорити, що методи сучасної логіки входять до складу методології правознавства.
Як бачимо, вивчення логіки для майбутніх юристів має як практичне, так і теоретичне значення.
ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ
Яке значення має термін «логіка»? Що є предметом вивчення логіки як науки? Чим відрізняється сучасна логіка від традиційної? Чим різняться поняття «мислення», «міркування», «розмірковування» ?
Які міркування називаються правильними?
Яка думка називається істинною?
Чи може правильне міркування мати хибний висновок? Якщо так, то за якої умови?
Чи може неправильне міркування мати істинний висновок? Якщо так, то за якої умови?
За яких умов можна одержати істинні висновки з допомогою міркувань?
Чим відрізняються логічні помилки від фактичних?
Що таке форма мислення?
У чому полягає сутність методу формалізації?
Які операції передбачає формалізація (думок, міркувань)?
Яке значення має формалізація?
Чим відрізняється штучна мова від природної?
Яку роль відіграє логіка як наука?
Яке значення має знання логіки?
ВПРАВИ ТА ЗАДАЧІ
1. Що в цих міркуваннях є істинним, що хибним, а що неправильним:
а) Є три типи темпераментів — сангвінічний, флегматичний і холеричний. Встановлено, що мій темперамент не належить ні до сангвінічного, ні до флегматичного. Отже, він холеричний;
б) У скоєнні злочину ікс підозрювалися громадяни А., В. і С. У ході слідства було встановлено факт причетності до цього злочину громадянина А. Отже, громадяни В. і С. до злочину ікс не причетні;
в) Всі квадрати мають рівні діагоналі. Дана геометрична фігура має рівні діагоналі. Отже, вона належить до квадратів;
г) Деякі люди талановиті. Отже, деякі з талановитих є людьми;
д) Кожен іменник відповідає на питання «хто?» або «що?»
Слово «він» відповідає на питання «хто?» Отже, це слово — іменник.
2. Визначте, які помилки, логічні чи фактичні, наявні в цих думках і міркуваннях:
а) Місяць — штучний супутник Землі;
б) Оскільки вулкани — гори, а гейзери — вулкани, то гейзери належать до гір;
в) Тварини мислять, бо вони відчувають;
г) Всі метали тонуть у воді;
д) Студент Н. заслуговує на позитивну оцінку з логіки, оскільки він кілька разів прочитав підручник із цієї дисципліни;
є) Іменники виконують у реченні роль підмета. Займенники не належать до іменників, тому вони не можуть виконувати в реченні роль підмета;
є) Деякі хімічні елементи належать до складних речовин. Звідси випливає висновок: деякі хімічні елементи не є нескладними речовинами;
ж) Це — тварина, оскільки всі тварини дихають киснем.
ЗРАЗКИ ВІДПОВІДЕЙ
1 а. Наведене міркування складається з трьох думок-суджень. Перше судження («Є три типи темпераментів — сангвінічний, флегматичний і холеричний») хибне, оскільки крім трьох названих існує і меланхолічний темперамент. Іншими словами, це судження хибне, оскільки його зміст не відповідає дійсності. Друге судження («Мій темперамент не належить ні до сангвінічного, ні до флегматичного») може бути істинним. Визначити висновок цього міркування («Отже, він холеричний») як істинний чи хибний неможливо, оскільки він може бути як холеричним, так і меланхолічним.
Однак вважати дане міркування, тобто зв'язок між засновками і висновком, неправильним немає підстав, оскільки з названих думок-засновків з необхідністю випливає саме такий висновок, недосконалість якого пояснюється не відсутністю логічних знань, а хибністю першого засновку, в якому перелічено не всі альтернативи.
1 в. На прикладі цієї задачі з'ясуємо, чим відрізняється характер розв'язання логічних задач на рівні буденної форми свідомості (стихійно сформованої логіки) від розв'язання цих самих задач засобами логічної науки. Аргументація, що ґрунтується на стихійному засвоєнні вимог логіки: «Це міркування неправильне, оскільки рівні діагоналі можуть мати не лише квадрати».
Аргументація, яка ґрунтується на знанні логічної науки: «Це міркування неправильне, оскільки воно здійснюється у формі простого категоричного силогізму, в якому порушено правило як щодо термінів, так і щодо фігури. Згідно з правилами термінів, середній термін (в даному разі — «ті, що мають рівні діагоналі») має бути розподіленим принаймні в одному із засновків. Проте в цьому силогізмі він є нерозподіленим у жодному засновку, оскільки не повністю включається в обсяг інших термінів («квадрати» і «дана геометрична фігура»). Формальним показником нерозподіленості середнього терміна є те, що він виступає в ролі предикатів в обох судженнях-засновках. А з точки зору суто формально-логічного підходу раціональніше вважати предикати стверджувальних суджень нерозподіленими, хоча фактично вони іноді можуть бути і розподіленими.
До того ж у цьому міркуванні порушено правило щодо другої фігури (а воно здійснюється у формі саме цієї фігури), згідно з яким один із засновників має бути заперечним. У цьому міркуванні обидва засновки є стверджувальними судженнями».
2. З'ясовуючи, які помилки є фактичними, а які — логічними, треба брати до уваги, що фактичні помилки стосуються істинності чи хибності думок (насамперед суджень), а логічні — правильності чи неправильності зв'язків між думками у формі міркувань. Так, судження «Місяць — штучний супутник Землі» містить фактичну помилку, оскільки ця думка не відповідає дійсності. А міркування про вулкани, гори і гейзери містить логічну помилку, оскільки в ньому ототожнюються вулкани як результати виверження у вигляді лави з вулканами як процесом виверження у вигляді води чи пари.
Розділ 2 ПОНЯТТЯ