13.8. Правила доведення і спростування: помилки, які трапляються в доведеннях

У процесі доведення і спростування необхідно дотриму­ватися правил стосовно тези, правил стосовно аргументів та правил стосовно демонстрації.

1. Правила й помилки стосовно тези

1. Теза має бути чітко і ясно сформульована. У будь-якому доведенні необхідно перш за все знайти, що доводить­ся, яке положення обґрунтовується. Для цього висунута теза має бути сформульована точно і ясно. Якщо ж доводжуване положення сформульоване недбало, розпливчато і невизна-чено, то й доказ у цілому стає досить часто плутаним і супе­речливим. У таких випадках важко зрозуміти, яке положен­ня доводиться розібрати в самому доказі, дати оцінку аргу­ментам, визначити, чи достатньо їх для тези, перевірити хід доведення і встановити, чи правильне воно і т. д.

Нечіткість формулювання тези може бути наслідком не­знання або недостатнього знання того предмета, про котрий ідеться в тезі, недбале ставлення до уживаних слів і термінів, а також наслідком навмисного прагнення зробити тезу не-визначеною, двозначною.

Для того щоб з'ясувати деяку тезу, необхідно вирішити такі питання.

По-перше, чи всі терміни, слова, словосполучення, що застосовуються в тезі, є зрозумілими (тобто чи можете ви дати їм чітке визначення).

Так, наприклад, якщо необхідно аргументувати чи спрос­тувати тезу «Приватизація землі в наш час необхідна», перш за все слід з'ясувати, що означає термін «приватизація зе­млі» і що розуміє під ним ваш опонент.

По-друге, чи можете ви встановити відношення між по­няттями, які складають тезу.

Іноді люди начебто розуміють поняття, що входять до те­зи, але для них важко встановити відношення між поняття­ми.

По-третє, оскільки тезу формулюють у вигляді певного твердження, слід визначити його кількісну характеристику, тобто з'ясувати, про яку кількість предметів у ньому йдеться (тобто про всі предмети, їх частину, більшість чи меншість, або окремий предмет).

Наприклад, хтось стверджує, що «люди егоїсти». У цьому випадку ще не ясно про всіх чи про деяких людей йдеться у висловлюванні. Такі тези важко відстоювати й не менш важ­ко критикувати саме через їхню невизначеність.

По-четверте, важливе значення має вирішення питання про модальність тези: чи є вона достовірним або проблема­тичним висловлюванням; чи стан справ, що в ній описуєть­ся, має місце в дійсності або він є тільки можливим; теза претендує на логічну або фактичну істинність тощо.

З першим правилом щодо тези пов'язані хитрощі¹, які досить часто зустрічаються під час суперечок:

а) «вимога надмірного уточнення тези», тобто вимога пояс­нення цілком очевидних речей та понять. Таке уточнення може призвести до нескінченної низки запитань та відпо­відей. Мета розглянутих хитрощів — затягування часу;

б) «умисне нерозуміння тези». У цьому випадку опонент змінює значення термінів, що застосовує в своїй тезі пропо-нент. Мета цих хитрощів — зміна смислу тези не на користь пропонента;

в) «необгрунтоване звинувачення в неясності». Суть такого «звинувачення» полягає у тому, що з тези висмикуються ок­ремі терміни, фрази, смисл яких поза контекстом стає неяс­ним; на підставі цього висувають звинувачення в неясності та заплутаності всієї тези пропонента;

г) «нечітке формулювання тези». У цьому випадку пропо-нент навмисно формулює тезу нечітко, використовуючи, на­приклад, невідомі опоненту вирази.

¹ Хитрощі можуть бути допустимими (коректними) і недопустимими (некоректними). З цього приводу відомий адвокат М. Казаринов в одній із своїх промов відмітив: «Будь-який захист є допустимим. Чи буду я захища­ти людину, яка випадково відхилилася від прямого і чесного шляху, чи людину, яка усе життя, як шаховий кінь, ходить кривими стежками, — захист мій в принципі є справою благородною і високою. Але засоби і прийоми можуть бути непорядними і недопустимими. І якщо, захищаючи шахового коня, я буду доводити, що кінь ходить прямо, а дошка крива, і що кінь не чорний, а білий, і щоб створити ілюзію білизни, стану завзято чорнити все навколишнє, то захист мій, побудований на засадах фальші й облуди, буде гідний тільки осуду; він мало прислужить обвинуваченому, а для моєї доброї слави прислужить ще менше».

Цит. за кн. Защитительньге речи советских адвокатов. М., 1956. С. 170.

2. Теза протягом доказу (або спростування) має залиша­тися однією й тією ж. Правило це означає, що доводитися завжди має саме те положення, котре висунуте як теза, а не якесь ініне, хоч і схоже з тезою. Порушення цього правила приводить до помилки, котра дістала назву підміна тези (і^погаііо еіепсЬі). Підміна тези має місце тоді, коли доводиться (або спростовується) не та теза, котру слід довести, а інша, нова теза.

Наприклад, підміна тези буде, якщо замість доведення судження про те, що "Обвинувачуваний на момент скоєння злочину був на місці вчиненого злочину", дово-диться, що "Об­винувачуваний добре знав місце скоєного злочину".

Теза може бути підмінена іншою тезою як не усвідомле­но, так і навмисне. Підміна тези відбувається часто через нечіткість її формулювання.

Різновидами помилки підміни тези є такі помилки у дове­денні, як доведення до людини та публіки, а також помилка, що дістала назву хто занадто багато доводить, той нічого не до­водить. Логічна помилка доведення до людини (аг£итеп1шп ай потіпот) буває тоді, коли доведення істинності тези по суті підміняється характеристикою особи людини, котра мас якесь відношення до цієї тези. Така помилка буде, наприклад, тоді, коли замість того, щоб спростувати висунуте положення, ми говоримо не про саме це положення, а про людину, котра його висловила, що вона не спеціаліст з певного питання, що вона неодноразово припускалася помилки у своїх висновках тощо.

Логічна помилка доведення до публіки (аг£итеп1шп ай рориіит) полягає в тім, що замість обґрунтування тези звер­таються до почуттів людей, намагаються викликати у них симпатію чи антипатію до того, про що йдеться, і таким чи­ном примусити повірити в правильність висунутої тези або хибність спростовуваного положення.

Логічна помилка хто занадто багато доводить, той нічо­го не доводить (оиі пітіит ргоЬаі піЬіі ргоЬаі) виникає тоді, коли замість доведення істинності висунутої тези обґрунто­вується інше положення настільки широке, що з нього без­посередньо не випливає істинність висунутої тези.

З другим правилом щодо тези пов'язані такі хитрощі:

а) «послаблення тези аргументації». У цьому випадку су­противник висуває положення, яке важко або неможливо довести. Потім він замінює його на інше твердження, яке є більш слабким за попереднє. Опонент, не розібравшись, на­магається розкритикувати саме друге положення, але не мо­же цього зробити. Тоді пропонент наводить заздалегідь роз­роблене його обгрунтування і бере гору, роблячи вигляд, що він довів перше положення;

б) «посилення тези критики». У цьому випадку пропонент висуває тезу, а опонент замінює її на більш сильне твердже­ння. Потім він показує, що друге положення обгрунтувати не­можливо, більш того, він навіть може його розкритикувати. В результаті опонент стверджує, що спростував тезу пропонента.

в) «логічна диверсія». У цьому випадку пропонент/опонент навмисне переводить розмову, суперечку на іншу тему, яка є йому добре знайомою.

Правила, помилки, хитрощі щодо тези

Правила	Помилки	Хитрощі
1. Теза повинна	1. Висування невизначеної,	1а. «вимога надмірного
бути сформульо-вана чітко та ясно.	неясної, нечіткої тези.	уточнення тези»;
		16. «умисне нерозумння тези»;
		1 в. «необгрунтоване
		звинувачення в неясності»;
		1 г. «нечітке формулювання
		тези».
2. Теза повинна залишатись незмінною	2. «Підміна тези»:	2а. «послаблення тези
протягом усієї аргументації/ критики	2а. «підміна тези більш сильним твердженням»;	аргументації»; 26. «посилення тези критики»;
	26. «підміна тези більш слабким	2в. «логічна диверсія».
	твердженням»;
	2в. «підміна тези посиланням на
	особисті якості
	людини»;
	2г. «втрата тези».