3. Вимоги до матеріалів

Клей ПВА (синтетичний) випускається в тюбиках і в банках, розводиться простою водою. Його застосовують для ґрунтовки і додають в гуашові фарби. На поверхню він лягає рівним міцним шаром, швидко сохне, висихаючи, знебарвлюється і не залишає слідів. Особливістю клею ПВА є те, що він при температурі нижче нуля втрачає свої клейові властивості.

Фарби. Засобом одержання кольору у розписі служать фарби. Вони складаються з різноколірних пігментів (тонкотертих фарбуючих речовин), крупинки яких не розчиняються, а з’єднуються в’яжучими матеріалами. Фарби ділять на олійні, темперу, гуаш і акварельні.

Щоб користуватися фарбами, необхідно розуміти властивості їх і процес утворення кольору з їх сумішей. Знаючи, у якій мірі світлові промені поглинаються різними фарбами, можна заздалегідь передбачити колір суміші фарб. Біла фарба у суміші не тільки висвітлює колір, зменшує його насиченість, а змінює тон деяких фарб.

Змішування фарб повинно бути чисто механічним процесом. Коли ж при змішуванні їх утворюються нові хімічні речовини, то такі суміші недопустимі. Не можна, наприклад, змішувати фарби, які у своєму складі мають сірку (ультрамарин, червону кіновар, кадмії), з фарбами, що містять мідь (деякі зелені та ін.). Такі суміші темніють.

Гуаш у перекладі з французької та італійської мов означає „водяна фарба”. Пігменти в гуаші розтерті на воді з рослинними клеями, в яких є смолисті речовини (гуміарабік, декстрин). Гуаш розводиться водою. Гуашеві фарби випускаються у вигляді густої пасти у скляних і пластмасових баночках та в тюбиках.

Гуаш утворює непрозорий шар, що дає можливість, на відміну від акварелі, накладати світлі фарби на темні, зовсім перекривати раніше написане. Завдяки цій властивості гуаші є змога виправляти допущені помилки.

У гуаші є домішки білила, тому при висиханні кольори, особливо темні, набувають білястого відтінку. Разом з тим білило робить поверхню, покриту гуашшю, матовою, оксамитовою.

Гуаш буває художня, плакатна, водно-полімерна типу плакатної і флуоресцентна. У живопису найкраще користуватися художньою гуашшю, флуоресцентна придатна більше для оформлення.

Недоліком гуашевого розпису є відносно слабке закріплення пігментів на поверхні. Якщо ж фарбу багато разів розводити водою, то внаслідок вимивання клею вона може відшаровуватись від поверхні і відпадати.

Гуашшю можна працювати, як і аквареллю: накладати прозорі шари фарби один на другий, вливати колір у колір тощо. Часто гуаш застосовують у сполученні з аквареллю.

Вимоги до матеріалів, придатних для проектованої декоративної тарілі, визначаються призначенням і вимогами до конструкції. Перш за все, матеріал для виготовлення тарілі повинен бути доступним, поширеним, просто оброблятися, яскраво проявляти зв’язок конструктивних особливостей з її декором. Слід обов’язково врахувати безпечність оброблювальних матеріалів. Таріль не повинна оброблятися засобами, які несуть хімічне забруднення для організму людини. Тому необхідно звернути увагу на лако-фарбові вироби, які використовуються.

Основне призначення декоративної тарілі є елемент оздоблення інтер’єру жилого чи офісного приміщення, тому слід враховувати естетику зовнішнього вигляду. Таким чином, таріль має бути легкою, матеріал, з якого буде виготовлено, екологічно чистим. Необхідно продумати підставку, щоб логічно ввести таріль у декор кімнати.