2.2. Етапи виконання кваліфікаційної роботи

Як правило, дослідження в рамках написання дипломної або магістерської роботи складається з шести етапів.

Перший етап включає обґрунтування теми та усвідомлення актуальності¹ її дослідження, вибір об’єкта, предмета та визначення мети дослідження. Їх виокремлення і формулювання відштовхується від виділення конкретної проблемної ситуації, обраної для розв’язання в даній роботі.

До основних аргументів, що визначають актуальність теми роботи, можна віднести, наприклад, наступні:

• важливість рішення поставлених завдань для відповідної галузі і/або практичної діяльності;

• нові перспективи розвитку даної галузі науки;

• потреба в розробці рекомендацій по застосуванню відомих теоретичних підходів для потреб практики;

• необхідність враховувати вплив змін соціально-економічних умов на поставлені завдання;

• потреба в узагальненні українського та світового досвіду рішення поставлених завдань.

Лексико-синтаксичні конструкції, рекомендовані для вживання при обгрунтуванні актуальності теми дослідження :

• Відсутність відпрацьованих методик ... перешкоджає ефективному прийняттю рішень в області…, що визначає необхідність розробки (підготовки, проведення)....

• Аналіз практичного досвіду виявив наявність таких проблем, як... Це обумовлює доцільність розробки(підготовки, проведення)....

• Численні дослідження... показали, що одною з основних проблем в області….є, тому необхідно....

• Виявлена проблема ... ще не вирішена.

• Актуальність теми дослідження визначається наступними чинниками: 1. ... 2. ... 3. ...

• Необхідність проведення дослідження на вибрану тему обумовлена….

• Для вирішення проблеми. необхідно…, що визначає актуальність теми дослідження.

Типові помилки, що трапляються при обґрунтуванні актуальності теми дослідження :

• обґрунтування актуальності не пов'язане з темою дослідження;

• не вживається сам термін "актуальність";

• не використовуються ключові слова;

• аналіз ситуації не підкріплений конкретними фактами, тенденціями, відомими результатами наукових і практичних досягнень;

• не приведені маловивчені питання в науці і/або рішенні прикладних завдань, які визначають проблему дослідження.

Проблемна ситуація відображає критичну неузгодженість, суперечність між наявним станом об’єкта дослідження в реальній практиці і вимогами до його ефективнішого функціонування. Зазвичай для виділення проблемної ситуації необхідною є оцінка стану опрацювання обраної теми із зазначенням прізвищ науковців, що її вивчали і виокремленням тих її аспектів, що не отримали достатнього висвітлення в літературі.

Чітко виділена проблемна ситуація допомагає обрати об’єкт і предмет дослідження, сформулювати його мету і завдання.

Об’єктом дослідження є частина реальності, на яку спрямована пізнавальна активність дослідника; вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики, яка є джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження – це тільки ті істотні зв’язки та відношення, якості об’єкта, які досліджуються з визначеною метою в даних умовах. Вони є головними, визначальними для даного дослідження. Предмет дослідження є вужчим за його об’єкт. Відповідно об’єкт дослідження виокремлюється таким чином, щоб у його межах містились відповіді на всі можливі запитання з приводу обраного предмета дослідження.

Приклад. Об’єктом дослідження є створення, розповсюдження, використання та зберігання документації. Предметом дослідження є методи роботи з документами.

Мета дослідження – це те, що в загальному виді повинно бути отримано в кінці роботи.

Визначення мети в дослідницьких роботах, що виконуються на різних ступенях вищої освіти, можуть відрізнятися.

Так, в магістерських роботах при формулюванні мети рекомендується спочатку вказати основний науковий результат, який має бути отриманий, а потім зв'язати його з практичною потребою, для задоволення якої здійснюється рішення поставленої задачі. Основні інформаційні блоки при формулюванні мети магістерської роботи можуть бути представлені наступною формулою:

Мета магістерської роботи = Розробити (визначити, виявити, обґрунтувати) + Основний науковий результат (тенденції, закономірності, принципи, методики, підходи, критерії, характеристики...) + Практична потреба (підвищення, зниження, забезпечення, оптимізація, удосконалення...)

Мета кваліфікаційної роботи бакалаврів або спеціалістів найчастіше носить практичний характер, оскільки наявність елементів наукової новизни не є обов'язковою вимогою для робіт цього рівня.

Мета спрямовує дослідницьку діяльність та визначає можливі засоби її досягнення через формування завдань дослідження.

Типові помилки при формулюванні мети роботи :

- Мета роботи не має безпосереднього відношення до заявленої теми.

- Мета роботи не пов'язана з поставленою проблемою, що лежить в основі предмета дослідження.

- Формулювання мети розмите.

- Формулювання мети не відображає практичну потребу, заради якої вирішується поставлене завдання.

Другий етап дозволяє визначити завдання кваліфікаційної роботи на основі проведеного літературного огляду стану проблеми під кутом зору мети роботи.

Основною методологічною вимогою до виконання огляду є наявність чітко поставленої мети і конкретного об’єкта дослідження.

Завдання дослідження можуть включати в себе наступні елементи:

1) вирішення необхідних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (зокрема, уточнення сутності ключових понять, огляд спеціально-наукових поглядів на проблему, аналіз становлення проблеми в ретроспективному плані);

2) виокремлення методологічних підходів, принципів і методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми, та обґрунтування вибору методів, які будуть використані саме в цій роботі, включаючи як методи загальнонаукові так і методи емпіричного дослідження;

3) всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин, типових рис передового досвіду з вирішення досліджуваної проблеми. Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опублі­ковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх з рівня думок окремих авторів на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження процесу в даному напрямку);

4) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з другого – на матеріали результатів емпіричних досліджень, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження). Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження;

5) емпірична перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності й ефективності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

6) розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання отриманих автором результатів дослідження на практиці.

Завдання часто формулюються за допомогою дієслів: виявити, дослідити, обґрунтувати, визначити, проаналізувати, розробити, встановити, або відповідних іменників.

Завдання дослідження забезпечують досягнення мети дослідження. У роботі зазвичай формулюється декілька завдань, рекомендована кількість 4-5. Завдання викладаються списком, у вигляді перерахування.

Звичайно, коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попередньо­го досвіду наукової роботи, наявності часу та матеріально-технічного забезпечення. Але всі поставлені завдання повинні бути логічно взаємопов’язані таким чином, щоб кожне попереднє з необхідністю диктувало потребу в наступному, а кожне наступне завдання – у свою чергу – мало необхідне підґрунтя в результатах виконання попереднього. Поставлені на цьому етапі завдання, зрештою, визначають структуру кваліфікаційної роботи: адже при складанні плану останньої кожному поставленому завданню логічно має відповідати окремий підрозділ.

Типові помилки при формулюванні завдання роботи :

• Завдання дослідження не забезпечують досягнення встановленої мети роботи.

• Завдання підміняються методами дослідження.

• Формулювання завдань дублюють визначення мети.

• Завдання роботи не пов'язані із структурою роботи

Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження. Гіпотеза є одним із методів розвитку наукового знання, а також структурним елементом теорії. Вона має формуватись як таке припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про зв’язок між явищами або про причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формуватись так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що потребують доведень і захисту. Гіпотеза по праву вважається головним методологічним стрижнем будь-якого дослідження.

Гіпотези, які висуваються у кваліфікаційних роботах можуть бути:

– описові, що передбачають існування якого-небудь явища, описують його причини і можливі наслідки;

– пояснювальні – в них дається тлумачення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови та обставини, за яких ці наслідки обов’язково наступають;

– описово-пояснювальні – як комбінація гіпотез першого і другого типу.

Описовий тип гіпотез у меншій мірі дає можливість передбачення, а пояснювальний – не тільки дає таку можливість, а й, більше того, є їх головною властивістю. Тому пояснювальний тип гіпотез частіше використовуються в дослідженнях, оскільки вони виводять дослідника на припущення існування певних зв’язків між явищами, чинниками та умовами.

Побудова гіпотези можлива лише на основі старанного вивчення явищ. Крім того, будь-яка гіпотеза має бути конкретною – вона повинна відповідати конкретній меті і описувати конкретний об’єкт дослідження.

Кваліфікаційна робота повинна містити одну основну і 2-5 допоміжних гіпотез. При цьому основна гіпотеза найчастіше висувається в масштабі поставленої мети роботи, а допоміжні – в рамках поставлених дослідницьких завдань. При формулюванні гіпотези рекомендується використати ключові слова вибраної теми дослідження.

Четвертий етап включає розробку структури роботи, яка в готовому вигляді буде відображена в її змісті. Оскільки структура кваліфікаційної роботи формується у відповідності до поставлених завдань дослідження, то в ній найчастіше виокремлюється три розділи.

Розділ 1 присвячений формуванню методологічного фундаменту дослідження. В його рамках мають бути виконані такі завдання:

– уточнення змісту основних понять дослідження;

– оцінка сучасного стану розробки обраної проблематики – або за посередництвом вивчення історії її розвитку, або шляхом визначення специфіки спеціально-наукових підходів до її тлумачення;

– обґрунтування методологічних підходів, принципів і методів, за посередництвом яких буде здійснено дослідження.

При аналізі основних понять дослідження необхідно уникати простого їх перерахування, як у підручниках – слід дотримуватись стилю наукової роботи, що передбачає критичний аналіз різних дефініцій, їх групування, виділення недоліків тих чи інших визначень – що дозволяє автору, в кінцевому рахунку, обґрунтувати власну дефініцію.

Можливі два основні варіанти побудови першого розділу – залежно від того, чи передбачає робота впровадження якогось нового неприйнятого в науці терміна або формування нового інтегрованого концепту дослідження. Якщо так, тоді структура першого розділу має вигляд, зображений на рисунку 2.1.

Якщо ж дослідник оперує прийнятими в науці поняттями, доцільно розпочати перший розділ одразу з аналізу стану опрацювання проблеми (див. рис. 2.2.).

Розділ 1 також часто називають “Історико-методологічні засади дослідження …”, або “Світоглядно-методологічні основи …” тощо.

Успішність виконання роботи багато в чому визначається правильністю вибору сукупності методів дослідження, що дозволяють вирішити поставлені завдання і досягти мети. Застосування в дослідженні тих або інших методів має бути обґрунтованим, методи повинні доповнювати один одного, бути взаємозв'язаними і об'єднаними на основі принципів системності. Вибрана сукупність методів дослідження є унікальною для кожного дослідження.

У науковій літературі існує безліч різних класифікацій методів дослідження по різній основі, наприклад, виділяють:

- загальні(філософські);

- загальнонаукові методи;

- спеціальні методи.

Основні загальні методи:

1. Аналіз - це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини з метою їх вивчення як частин цілого.

2. Синтез - поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.

3. Індукція – умовивід від одиничного до загального.

4. Дедукція - умовивід від загального до одиничного.

5. Аналогія – перенесення системи пояснення з одного об’єкта на другий на підставі їх схожості.

6. Сходження від абстрактного до конкретного - рух думки від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже дослідженого, як до результату синтезу здобутих раніше знань про окремі його сторони.

7. Ідеалізація – розумова процедура, пов’язана з представленням будь-чого в якості ідеалу та наступним порівнянням реального об’єкта з ідеалом.

8. Формалізація – дослідження об’єкта шляхом переведення його якісних характеристик у певну знакову форму.

9. Абстрагування - метод уявного відволікання від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень об'єктів і одночасного виокремлення істотних з метою пізнання одного чи декількох їх аспектів..

10. Узагальнення - метод, що полягає в переході від менш загальних до більш загальних знань, абстрагуванні та знаходженні спільних ознак, властивих предметам певної галузі.

Основні загальнаукові методи:

1. Спостереження — це метод планомірного сприймання об'єктів пізнання з метою здобуття нового знання про них.

2. Порівняння— це метод пошуку подібності чи розбіжності об'єктів пізнання. Нові знання цим методом здобуваються шляхом порівняння загальних, особливих та одиничних властивостей і якостей об'єктів. При цьому повинні виконуватися дві основні вимоги:

1) порівнюватися повинні тільки ті предмети і явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;

2) порівняння повинне здійснюватися за ознаками, які є найбільш важливими.

3. Експеримент — метод вивчення об'єкта у спеціально створених з метою пізнання умовах.

4. Моделювання – це метод теоретичного та практичного опосередкованого пізнання, коли суб'єкт замість безпосереднього об'єкта пізнання вибирає чи створює схожий із ним допоміжний об'єкт-замісник (модель), досліджує його, а здобуту інформацію переносить на реальний предмет вивчення.

Спеціальні методи:

1. Традиційний зовнішній метод аналізу документів – аналіз «історичного контексту», або обставин, що сприяли появі документа. Мета аналізу – встановити вид документа, його форму, час та місце появи, автора, мету створення, достовірність, надійність.

2. Традиційний внутрішній метод аналізу документів – дослідження самого документа: з'ясування відмінності між фактичним та літературним змістом; встановлення рівня компетенції автора, в питаннях, про які висловлюється; особистісне ставлення автора до фактів, що описує.

3. Контент-аналіз – переведення в кількісні показники масової текстової інформації з подальшим її статистичним обробітком.

4. Нормативний метод – метод порівняння реального об’єкта з нормативним, що дозволяє виявити характер відхилення від норми.

Поряд із названими методами аналізу в ході наукових досліджень використовують і евристичні методи, які ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників. Вони мобілізують не тільки усвідомлюване дослідником знання, але й несвідоме, інтуїтивне, що визначає процес генерування нового знання.

Основні евристичні методи:

1. Метод парадокса – розгляд явища з несподіваних позицій, що не відповідають загальноприйнятим представленням.

2. Метод контрольних запитань – метод, що передбачає складання списку запитань, на котрі готуються відповіді.

3. Метод «мозкового штурму» - організована система висловлювання учасників про проблему при забороні критики висловлювання колег.

4. Метод «від противного» - зміна ситуації на діаметрально протилежну та осмислення її.

5. Метод сценаріїв – вибудова сценарію того або іншого заходу.

6. Пошук альтернатив – пошук як можна більше альтернатив з їхнім подальшим порівнянням та оцінкою.

Розділ 2 присвячений теоретичному аналізу предмета дослідження. Головні вимоги до нього – спрямованість на всебічне вивчення предмета і тісний взаємозв’язок підрозділів, підпорядкований чіткій логіці. Ця логіка взаємозв’язку може забезпечуватись кількома варіантами.

Варіант А передбачає дослідження предмета від загального до часткового з обов’язковим виділенням особливого (приклад див. на рис. 2.3.). Найчастіше це означає послідовне звуження масштабу розгляду обраної проблемної ситуації від об’єкта до предмета дослідження.

В аріант Б ґрунтується на тому, що будь-яке явище дійсності детермінується, з одного боку, внутрішніми чинниками (за Г.В.Ф.Гегелем, – підставою), з іншого, – зовнішніми (тобто умовами). Відповідно до цього варіанту підстава та умови спочатку аналізуються окремо, а потім формується механізм їх взаємодії, який забезпечує саморегуляцію або ефективність функціонування досліджуваного явища (приклад див. на рис. 2.4.).

В аріант В структурування другого розділу кваліфікаційної роботи доцільно обрати, якщо в предметі дослідження чітко можна виділити дві складові, взаємодія між якими впливає на ефективність виконання управлінських функцій. Тоді варто послідовно окремо проаналізувати кожну з цих складових і виділити критерії ефективності їх взаємодії (приклад див. на рис. 2.5.).

Варіант Г оперує категоріями діалектики як універсальної методології наукового пізнання. Вони і дозволяють структурувати матеріал розділ певним чином (див. рис. 2.6.).

Загалом, розділ 2 репрезентує всебічний теоретичний аналіз предмета дослідження, що дає можливість подальшого виходу на практику. Результатом другого розділу може бути створена теоретична модель, евристичність якої повинна бути перевірена на практиці, або виділення критеріїв ефективності, за допомогою яких можна перевірити ефективність функціонування конкретної організації тощо.

Відповідно розділ 3 (праксеологічний) присвячений практичному аналізу предмета дослідження в конкретних емпіричних умовах. В ньому мають бути відображені щонайменше дві складові. Перша – це безпосередньо результати емпіричного дослідження із застосуванням обраного методу (наприклад, анкетного опитування, соціометрії, спостереження, контент-аналізу тощо). За посередництвом критичного мислення в цій частині розділу дослідником обов’язково виділяються конкретні проблеми чи ускладнення в цій сфері. Тому необхідним стає друга складова – рекомендації з вирішення цих проблем, або з оптимізації досліджуваного процесу. Ці дві складові відповідно відображаються у підрозділах 3.1. та 3.2. Іноді доцільним є вставка між ними ще одного підрозділу – присвяченого висвітленню передового досвіду вирішення цих проблем в інших організаціях чи в інших країнах.

Необхідно детальніше зупинитись на праксеологічному розділі кваліфікаційної роботи, адже здебільшого в ньому відображаються ступеневі відмінності між роботами бакалавра, спеціаліста і магістра. Ці відмінності в найзагальнішому розумінні пов’язані з тим, що ступінь бакалавра означає достатні професійні здібності в обраній галузі, спеціаліста – високу практичну кваліфікацію, а магістр – це ще й науковець, теоретик, здатний до концептуального вирішення проблем у галузі.

Отже, в третьому розділі кваліфікаційної роботи на основі результатів емпіричного дослідження формулюються рекомендації з оптимізації. У бакалаврській роботі ці рекомендації можуть обмежуватись однокритерійною оптимізацією. Тобто серед окреслених критеріїв оцінки ефективності обирається один основний і за ним прописується оптимізація. Найчастіше в управлінні комерційною фірмою спираються на критерій її прибутковості; відповідно, обравши розмір прибутку компанії як критерій оцінки ефективності її функціонування, дипломник повинен сформулювати принципи і заходи, реалізація яких дозволить підвищити прибуток. Критерієм ефективності загальноорганізаційного менеджменту може бути обрана кількість ланок управління, критерієм ефективності роботи з персоналом – кількість працюючих робітників і плинність кадрів тощо.

На відміну від бакалаврської, робота спеціаліста передбачає багатокритерійну оптимізацію. Можливо, за бажанням студента, замінити багатокритерійну оптимізацію комплексною діагностикою або проектуванням.

Практична частина магістерської роботи ще більш ґрунтовна і евристична. Вона обов’язково передбачає діагностику предмета дослідження в конкретних емпіричних умовах з наступним проектуванням або модернізацією, або конструюванням його кращого стану. (Конструювання може зводитись до простого переструктурування предмета дослідження. Проектування передбачає створення чогось нового: нової організаційної структури, нового інструментарію, нової технології тощо. Якщо ж це створюване “нове” має інноваційний характер, відповідний передовим розробкам і прогресивному досвіду, можна говорити про модернізацію). Замість них також може здійснюватись прогнозування з експертною оцінкою наслідків. Оптимізація в цьому випадку теж використовується, але виступає не як самоціль, а як засіб, за посередництвом якого обґрунтовується новий проект тощо.

Сформована таким чином структура кваліфікаційної роботи визначає подальші етапи дослідження.

Відповідно п’ятим етапом має бути розробка методологічного фундаменту роботи і написання першого розділу.

Шостий етап – здійснення теоретичного аналізу предмета дослідження і написання другого розділу.

Після цього можна перейти до практичного аналізу. Сьомий етап дослідження включає розробку програми та методики емпіричного дослідження. Програма являє собою план, в якому вказані послідовність і зміст етапів дослідження. Методика емпіричного дослідження містить опис методів, які будуть використані для дослідження.

Методи дослідження підбираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник, а не просто перераховуються всі відомі методи тієї чи іншої галузі науки. Метод значною мірою визначає і результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора. Метод можна розглядати як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовує дослідник для досягнення мети і завдань дослідження.

Восьмий етап включає обробку та аналіз результатів емпіричного дослідження, яке проводилося згідно розробленої програми і методик, а також формулювання висновків і рекомендацій за результатами дослідження.

Дев’ятий етап – остаточне літературне оформлення роботи і підготовка до захисту.

ІІІ. НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ