11. Вибори, громадянин, демократія

н істичної та соціалістичної ідеології голосували за ліві партії (КПУ, ПСПУ, Блок Соціалістичної і Селянської партій), 65% прихильників соціал-демок-ратичної, ліберальної та християнсько-демократичної ідеології голосували за відповідні центристські партії (СДПУ(о), Партію зелених, Народно-демократичну партію, об'єднання «Громада», Аграрну партію тощо), 66% прихильників національно-демократичних та націоналістичних поглядів — за Народний Рух України, Блок «Національний фронт» та партію «Реформи і порядок».

Проте більше половини українських виборців не мають ні усталених ідеологічних преференцій, ні партійних ідентифікацій. На жаль, їм важко зорієнтуватись і в попередній успішній чи неуспішній діяльності партій через їх нестабільність та через політичну розмитість і партійну неідентифікованість влади та опозиції. Отже, потреба в солідарності з певними партіями чи ідеологіями не пояснює їхньої електоральної активності. І все ж ідеологічно та партійно не ідентифікований електорат виявляє значну виборчу активність³¹. На його поведінку впливають такі чинники, як суб'єктивна значущість певних виборів, ставлення до особи кандидата (через його персональні якості або здатність — згідно з суб'єктивним судженням виборця — представляти саме його інтереси), звички та поведінки людей із соціального оточення тощо. Часто ці чинники діють у певній комбінації.

Суб'єктивна значущість виборів часто залежить від бажання виборця вирішити якесь конкретне питання. Цю свою потребу він може співставляти із здатністю певного кандидата зробити це. Тому широке питання представництва інтересів може набути доволі вузького, прагматичного звучання: а що кандидат може? Уявлення про це у різних категорій виборців дуже відмінні. Отже, виборці голосують за того кандидата, який, на їх думку, робитиме те, чого від нього чекають, найбільш ефективно. Персональні якості кандидата відіграють тут не останню роль: характер, досвід, зовнішній вигляд, поведінка — усе це має значний вплив на виборців, особливо позапартійних.

На участь у виборах впливають і інші чинники: тип виборчої системи (у країнах з пропорційними виборчими системами участь виборців у голосуванні, як правило, вища); спосіб реєстрації виборців (вимога заповнювати для цього особисте подання, що діє в США, очевидно має певний стримуючий ефект), частота виборів (рівень участі виборців у голосуванні загалом перебуває в оберненій пропорції до неї) тощо.

Під час кожних виборів в усіх демократіях знайдуться особи, які не голосують тому, що вони хворі, погана погода, вони перебувають далеко від місця постійного проживання або існують якісь проблеми з проведенням вибо-

^{3 1} Щоправда, серед цих виборців абсентеїзм є дещо вищим: більше третини з них у 1998 р. взагалі не брали участі у виборах, а кожен десятий — голосував проти всіх партій і кандидатів.

., ~ * w. ..,,_uwf w\s ri

р ів. Проте частина виборців із правом голосу не голосують систематично. Абсентеїзм у європейських країнах, так само як і в Україні, зазвичай охоплює 20-35% виборців. У США він досягає 45, навіть 50 і більше %, причому має тенденцію до зростання. Такий стан викликає занепокоєння, і політична наука намагається знайти цьому пояснення. На думку деяких дослідників, причиною зростання абсентеїзму є відчуженість від політичного процесу, що, у свою чергу, є наслідком загального послаблення соціальних зв'язків у суспільстві, які могли б, за їх наявності, «забезпечити зовнішнє заохочення голосувати, а також підвищити відчуття значущості виборів»³².

Крім того, рівень неучасті в голосуванні значно вищий серед людей із низьким соціально-економічним статусом. На це впливає притаманний цій групі нижчий рівень освіти, відсутність «пізнавального досвщу», необхідного для розуміння складних державних справ. Нарешті, багато виборців із нижчим статусом не голосують, бо не вірять, що система може відповісти на їхні потреби. їм здається, що жодна партія або кандидат не представлять їхніх інтересів.

Якщо говорити в загальному, то неучасть у виборах є виразом аполітичності. Виборці не йдуть голосувати через відсутність інтересу до виборів та переконання, що їхня особиста участь у виборах нічого не змінить. В інших випадках причинами неучасті можуть бути такі протилежні мотиви як прагнення заявити політичний протест або, навпаки, повне задоволення своїм становищем, на яке вибори не можуть вплинути.

Які б не були причини абсентеїзму, неприбуття громадян на виборчі дільниці часто спричиняє відміну виборів (як правило, місцевих), взагалі понижує демократичний потенціал суспільства. Особливо це стосується перехідних суспільств, де громадянська участь є нагальною потребою через неусталеність політичних режимів, надії певних політичних сил на повернення до вигідної для них недемократичної практики. Саме свідома участь широких верств населення у виборах, так само як і в інших видах громадянської активності: в роботі політичних організацій, збиранні підписів під колективними зверненнями, мітингах, демонстраціях, — створюють перешкоди на шляху різноманітних зловживань владою посадовими особами, забезпечують перетворення демократії формальної в демократію реальну.