25. Оцінка вартості майна підприємств: принципи та методи

Важлива проблема, з якою доводиться часто стикатися у процесі санації, реорганізації чи ліквідації підприємств, полягає в оцінюванні вартості їх майна. Потреба в цьому постає в таких основних випадках.

• У разі банкрутства та ліквідації підприємства, коли оцінювання має на меті визначити вартість ліквідаційної маси.

• Під час реорганізації підприємства — аби визначити базу для складання передавального чи розподільного балансу, а також встановити пропорції обміну корпоративних прав.

• У разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу — визначити реальну ціну продажу майна.

• У разі застави майна та коли потрібно визначити кредито- спроможність (мета оцінки — визначити реальну вартість кредитного забезпечення).

• У процесі санаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності — щоб розрахувати ефективність санації.

• Під час приватизації майна державних підприємств — знай­ти початкову ціну продажу об’єкта приватизації.

Згідно з вітчизняним законодавством, оцінюючи майно підприємства, слід керуватися Методикою оцінювання вартості майна під час приватизації. Встановлено, що для майна, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для оцінювання уповноважені на це органи (власники майна, арбітражний керуючий, Фонд державного майна) мають право залучати на підставі договору експертів з оцінювання майна. Відповідно, розрізняють два способи оцінювання: масове та експертне.

Масове оцінювання майна — це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів. Експертне його оцінювання полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до договору із замовником.

Оцінюючи майно, слід додержувати певних принципів. До основних принципів оцінювання вартості майна підприємства слід віднести такі¹.

• Принцип заміщення — полягає в тому, що покупець не заплатить за об’єкт ціну, яка перевищує існуючу мінімальну ціну майна з аналогічною корисністю.

• Принцип корисності — зводиться до того, що об’єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника. Корисність може бути пов’язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод.

• Принцип оптимального розміру — полягає в тому, що найвищим попитом користуються об’єкти оптимальних розмірів.

• Принцип зміни вартості — вартість об’єкта оцінювання постійно змінюється зі зміною внутрішнього стану та під дією зовнішніх чинників.

• Принцип ефективного використання — серед усіх можливих варіантів експлуатації об’єкта вибирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик.

• Принцип розумної обережності оцінок — оцінювач має критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, яку йому надає адміністрація об’єкта оцінювання, і, по змозі, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел.

• Принцип альтернативності оцінок — використання різних методів оцінювання та порівняння показників вартості, здобутих у результаті застосування альтернативних методів.

Розглянемо найпоширеніші види оцінювання вартості підприємства в цілому та його окремих майнових об’єктів. Вибір того чи іншого методу залежить від характеру об’єкта оцінювання.

Залежно від об’єкта розрізняють такі види експертного оцінювання майна:

• експертне оцінювання цілісних майнових комплексів підприємств;

• експертне оцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств;

• експертне оцінювання нематеріальних активів;

• експертне оцінювання рухомого майна;

• експертне оцінювання нерухомості.

Особливо складно оцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу, а також корпоративні права суб’єкта господарювання, якщо ці права не котируються на біржі.