
- •Сутність фінансової кризи, види кризи на підприємстві, фактори, що обумовлюють різні види кризи.
- •Фактори, що обумовлюють різні види криз на підприємстві
- •Діагностика (прогнозування) банкрутства підприємств
- •Етапи і особливості фінансової стабілізації підприємства
- •.Внутрішні джерела фінансової стабілізації підприємств
- •5.Економічна сутність санації підприємств
- •6. Порядок проведення санації підприємств
- •7. Організація фінансової санації підприємства
- •8. Розробка і структура плану санації
- •10. Акціонерний капітал та його роль у фінансовому оздоровлені підприємства
- •11. Фінансове оздоровлення підприємства за рахунок кредиторів
- •12. Участь персоналу у фінансовому оздоровленні підприємства
- •13. Сутність та форми реструктуризації підприємств.
- •14. Фінансовий механізм реструктуризації підприємств
- •15. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств (злиття, приєднання, поглинання)
- •[Ред.]Види злиття
- •[Ред.]Європейські принципи злиттів і поглинань
- •16. Реорганізація, спрямована на розукрупнення підприємств
- •17. Передавальний та розподільний баланси
- •18. Сутність банкрутства підприємств
- •Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств
- •19. Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •1. Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржника
- •20. Ліквідаційна процедура
- •21. Прийняття рішення про санацію боржника під час провадження справи про банкрутство
- •22. Функції та повноваження керуючого санацією
- •23. Сутність мирової угоди
- •24. . Податкові аспекти банкрутства та ліквідації підприємств
- •25. Оцінка вартості майна підприємств: принципи та методи
- •26. Витратний метод оцінки вартості майна підприємств
- •27. Особливості банкруцтва та санації комерційних банків
- •28. Особливості банкрутства місто утворюючих підприємств
- •29. Особливості банкрутства страховиків
- •30. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів
19. Порядок оголошення підприємства банкрутом
Провадження у справах про банкрутство складається, як правило, з таких головних складових:
1. Процедури встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо саме він ініціював порушення справи.
2. Виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.
3. Санації (якщо така можлива) чи укладання мирової угоди.
4. Визнання боржника банкрутом.
5. Процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника.
Порядок провадження справи про банкрутство, передбачений новим законодавством, суттєво відрізняється від того, який діяв до 2000 року
1. Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржника
Справа про банкрутство підприємства порушується на письмову заяву будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби чи працівників підприємства до арбітражного суду за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності.
Згідно зі статтею 15 АПК та статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», справи про банкрутство розглядаються арбітражними судами за місцем перебування боржника.
Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для погашення строку.
Принагідно зауважимо, що за колишнім законом, строк задоволення претензійних вимог кредитора, визнаних боржником, становив один місяць. Отже, до головних нововведень нового закону в частині порядку порушення справи належать:
— положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не задоволених боржником;
— збільшення строку, після закінчення якого в кредитора виникає право на звернення до арбітражного суду;
|
20. Ліквідаційна процедура
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
§ підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
§ строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
§ припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
§ відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства.
Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
§ приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
§ виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
§ здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута ;
§ аналізує фінансове становище банкрута;
§ виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
§ очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
§ пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
§ має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
§ з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення ;
§ вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
§ реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів;
§ повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів.
З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності – також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.
При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які несуть відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів .