3. Змішана система конституційного контролю

Змішана система конституційного контролю, яка існує у деяких країнах (Греція, Португалія), поєднує у собі елементи американської та європейської моделей. В організаційному відношенні її характеризує наявність спеціалізованого органу конституційної юрисдикції (конституційного суду) та судів загальної юрисдикції, уповноважених на здійснення конституційного контролю. За такої моделі організації конституційного правосуддя об'єктивно виникає питання про спосіб розмежування повноважень із конституційного контролю між загальними судами і спеціалізованим органом конституційної юрисдикції. Конституційне законодавство країн зі змішаною моделлю по-різному розмежовує предмети відання між органами, що здійснюють конституційний контроль. У Португалії, наприклад суди загальної юрисдикції не правомочні застосовувати норму, яка, з їхньої точки зору є неконституційною. У такому випадку у Конституційному Суді відбувається перевірка конституційності відповідного рішення суду загальної юрисдикції. Конституція про це говорить наступним чином: "При розгляді справ суди не можуть застосовувати норми, що порушують положення Конституції чи закріплені в ній принципи ... Розгляду в Конституційному Суді підлягають рішення судів... які містять відмову від застосування якої-небудь норми, обґрунтовуючи це її неконституційністю"⁶⁸. Згадане повноваження Конституційного Суду лише одне з низки інших, таких наприклад, як здійснення попереднього чи наступного конституційного контролю у передбачених Конституцією випадках.

4. Модель конституційного контролю у п'ятій Французькій Республіці

Існують також альтернативні моделі конституційного контролю, які не можуть бути беззастережно віднесені до жодної зі згаданих моделей, хоча й тяжіють до однієї з них. Наприклад, французьку модель конституційного контролю у спеціальній літературі розглядають як різновид більш загальної європейської моделі⁶⁹. Якщо сприйняти згаданий підхід, то він потребує суттєвих застережень. У П'ятій Французькій Республіці конституційний контроль здійснюється двома квазісудовими органами: конституційність законів перевіряється Конституційною Радою, а конституційність актів виконавчої влади - Державною Радою, яка очолює систему органів адміністративної юстиції. Конституційну Рада у Франції є органом, який втілює наступництво французького досвіду конституційного контролю. Уперше інститут конституційного контролю у Франції був запроваджений Конституцією 1799 р., у структурі якої була окрема глава про охоронний (конституційний) сенат. Цей орган міг скасовувати законодавчі акти з підстав їх неконституційності до моменту їх вступу в силу (попередній конституційний контроль). Конституційний сенат уперше запровадив також практику прийняття інтерпретаційних (правотлумачних) актів. Інститут конституційного контролю був передбачений і Конституцією Франції 1852 р., яка передбачала утворення сенату, уповноваженого вирішувати питання про конституційність актів законодавчого органу. Конституція Франції 1946 р. наділяла відповідними повноваженнями конституційну комісію. Продовжуючи усталені французькі традиції, сучасна Конституційна Рада здійснює лише попередній конституційний контроль і лише за проектами актів законодавчого органу.

Таким чином, у ході свого розвитку інститут конституційного контролю набуває такого багатоманіття форм, які стає усе складніше зводити до двох основних моделей - американської та європейської. Усе більш виразною стає тенденція до виникнення різноманітних змішаних форм, у яких у тому чи іншому співвідношенні поєднуються елементи кожної з моделей. Цей факт засвідчує суттєву умовність традиційної класифікації моделей конституційного контролю на американську та європейську. Хоча зазначені моделі виявляють принципову відмінність у такому питанні як організаційна побудова інституту конституційного правосуддя (в американській моделі її вираженням є суди загальної юрисдикції, у європейській - органи конституційної юрисдикції), у всіх інших відношеннях кожна з них у багатьох країнах набуває змішаного характеру (з точки зору обсягів компетенції судових органів, форм і видів конституційного контролю, що ними здійснюється). Такі гібридні системи лише із суттєвими застереженнями можна характеризувати як американську чи європейську моделі. Разом із тим, у деяких країнах існує справді змішана модель, яку характеризує поєднання не лише різних форм і видів контролю, але і здійснення його як судами загальної юрисдикції, так і функціонально спеціалізованими органами конституційного правосуддя.