Тема № 7 Історичні погляди м. Грушевського. 2 години.

П л а н.

1. Формування історичних поглядів М. Грушевського.

2. Внесок М. Грушевського у розвиток історичної науки України.

3. “Історія України - Руси” – головна праця М. Грушевського.

Джерела:

Грушевський М. Велика Мала і Біла Русь // УІЖ. – 1991 - № 2.

Грушевський М. Духовна Україна. – К., 1994.

Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К., 1992.

Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1992.

Грушевський М. Історія України – Русі в 2 – томах, 2 книгах. – К., 1991.

Грушевський М. Історія української козаччини // Вітчизна. – 1989 № 1- 12. – 1990. - № 4 – 12.

Грушевський М. Новий періуд історії України від 1914 до 1919 рр. – К., 1992.

Грушевський М. Очерк истории Украинского народа. – К., 1991.

Грушевський М. Спомни // Київ. – 1988 - № 8 – 12. – 1989. - № 8 - 11.

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

Література:

Великий українець матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського .

Копиленко О. “Українська ідея” М. Грушевського : історія і сучасність К., 1991.

Кубович В. Нарис історії наукового товариства ім. Шевченка ( 1873 – 1934 ) . – Л., 1991.

Пиріг Р. М. С. Грушевський : між історією і політикою 1924 – 1934 // УІЖ. – 1991 - № 4 – 11.

Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. - К., 1991.

Методичні рекомендації

В першу чергу слід звернути увагу на джерела формування його історичного світогляду: вплив поглядів М.Костомарова, В.Антоовича, навчання в Київському університеті. Слід зазначити, що творчість М.Грушевського завершує народницьку концепцію історії України і, тому необхідно з’ясувати її основні риси, співвідношення категорій народу та держави в історії України. Розкрити вплив та реалізацію в його працях основних засад європейської філософії позитивізму та соціології.

З'ясувати поворотне значення для української історіографії наукової схеми історії України опрацьованої М. Грушевським, виокремлення її з російської історії і її реалізацію у багатотомній «Історії України-Руси» як наукового синтезу історії українського народу на базі історіософії позитивізму національної ідеї. Необхідно зазначити такий напрямок його діяльності як популяризація історії України і історичних знань. Також важливою складовою відповіді є характеристика його організаційної діяльності : Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові, і розкрити внесок Українського наукового товариства в Києві в подальше утвердження національної історіографії.

Тема № 10 Історичні дослідження в урср та за кордоном. (1920 – 1 пол. 80 –х рр.)2 години.

П л а н.

Характеристика методологічних, концептуальних засад, принципів та проблематики радянської історичної науки.

1. Історичні дослідження з історії України за кордоном.

Джерела:

Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.

История украинской ССР. – К., 1956 – 1957. – Т. 1 – 2.

Історія української РСР. – К., 1977 – 1979. Т. 1 – 8.

Крип’якевич І. Історія України. – Л., 1990.

Полонска – Василенко Н. Історія України. – К., 1992. Т. 1 – 2.

Рибалка І. Історія Українськой РСР. Дорадянський період. – К., 1978.

Література:

Барсенков А. Советская историческая наука послевоенные годы. – М., 1988.

Верба І. Н. Д. Полонска – Василенко: сторінки життєвого і творчого шляху. // УІЖ . – 1993. - № 7 – 8.

Віднянський С. Заснування та діяльність українського вільного університету - першої високої школи за кордоном ( 1921 – 1945 ) УІЖ .- 1993. № 11 – 12.

Водотика С. Кондрашев В. О. Ю. Гермайзе // УІЖ . – 1992 - № 6.

Гапусенко І. Дмитро Іванович Яворницький . – К., 1969.

Гуржій І. Петренко В. Видатні радянські історики. – К., 1968.

Историография Великой Октябрьской Социалистической революции на Украине. – К., 1987.

Историография истории СССР. Эпоха социализма. – М., 1982.

Йофе Е. Володимир Іванович Пічета // УІЖ . – 1991 - № 10.

Касьянов Г. Академік М. І. Яворський: доля вченого // УІЖ . – 1990.- № 8.

Комаренко Н. Журнал “Літопис революцій”. – К., 1970.

Комаренко Н. Установи історичної науки в Український РСР 1917 – 1937. – К., 1973.

Кравченко В. Д. И. Багалей Научная и общественно – полетическая деятельность. – Х., 1990.

Курас І. Водотика С. Академік М. Е. Слабченко // УІЖ . – 1993 - № 11 – 12.

Мерцалов А. Великая Отечественная война в историографии ФРГ. –

М., 1989.

Розвиток історичної науки на Україні за роки Радянської влади. –

К., 1973.

Санцевич А. Видатний український історик М. Е. Слабченко. – К., 1993.

Санцевич А. До питання про концепцію історії України М. І. Яворського // УІЖ . – 1993.- № 10.

Санцевич А. Українська радянська історіографія ( 1945 – 1982 ). –

К., 1982.

Стрельский В. Тараманов Д. Історичні журнали 20 – х років. – Х., 1968.

Шерман И . Советская историография гражданской войны СССР.

(1920 – 1931). – Х., 1964.

Методичні рекомендації

Приступаючи до розгляду цієї теми в першу чергу слідзверути увагу на періодизацію історичних досліджень в УРСР та розкрити зміст кожного періоду.

Висвітлити дуалізм світоглядних орієнтирів історичної науки в умовах утвердження більшо­вицького режиму, втягування України до складу СРСР, моти­ви і роль політики українізації, повернення М. Грушевського в УСРР у збереженні традицій національної історіографії, роз­крити значення для української історичної науки діяльності її осередків у Західній Україні та діаспорі.

З'ясувати цілі, шляхи, методи та наслідки пе­ретворення історичної науки в ідеологічний засіб більшо­визму, дискредитації, нищення української національної історіографії, її зросійщення; розкрити політичні та етнічні мотиви репресій проти учених-істориків; показа­ти втрату історичною наукою своїх природних функцій. З’ясувати основні концептуальні підходи радянської історіографії до тлумачення історичного процесу в Україні: економічний детермінізм, формаційний підхід, споконвічне співпадання інтересів українського і російського народів, колиски трьох братніх народів, український буржуазний націоналізм, замовчування та фальсифікацію етноциду, геноциду, політичних репресій.

З'ясувати два протилежних напрями діяльності історичних установ в УРСР та в діаспорі в повоєнні роки, розкрити як сильні сторони закордонної історіографії (відсутність заборон, знайомство і оволодіння новими методами історичних досліджень) так і слабкими місцями (відсутність доступу до основного корпусу джерел, перебільшення ролі національного фактору в історії). Розкрити особливості рецидиву ідеологічних репресій щодо радянських істориків і новий спосіб міфологізації української історії на тлі відзначення 300-річчя Переяславської ради.

З'ясувати нові явища в українській історіо­графії, породжені спробами М. Хрущова надати соціалізму «привабливого» вигляду, звалити всю вину за зловживання владою, масові репресії та ігнорування законності на Й. Сталіна. Висвітлити, як критика культу особи, суспіль­но-політична «відлига», деяке розширення прав союзних республік, рух опору, зокрема шістдесятництва, вплинули на тематику і зміст досліджень, підготовку кадрів істо­риків. Співставити спрямованість та науковий рівень ра­дянської та діаспорної історіографії.

Висвітлити негативні наслідки авторитариз­му, політики русифікації для розвитку історичної науки, її застій і кризу, загострення ідеологічної боротьби, з'ясувати вплив дисидентського і правозахисного руху на історіо­графічну ситуацію, зміни в тематиці та змісті досліджень, показати роль істориків діаспори у відстоюванні націо­нальних традицій української історіографії та її творчому збагаченні.

Тема № 11 Історичні дослідження в незалежній Україні.

2 години

П л а н.

1. Стан історичної науки України на рубежі 80 – х 90 – х рр.

2. Напрями реорганізації історичних досліджень в Україні.

3. Історія України в працях зарубіжних істориків.

Джерела:

Коваль М. Кульчицький С. Курносов Ю. Історія України. – К., 1992.

Маршрутами історії. – К., 1990.

Минуле України : відновлені сторінки. – К., 1990.

Про минуле заради майбутнього. – К., 1989.

Рибалка І. Історія України. Частина 1. – Х., 1995.

Субтельний О. Укрїна. Історія. К., 1995.

Толочко П. Крижицький С. Мурзін В. Давня історія України. У двох книгах. – К., 1994, 1995.

Література:

Апатов С. Дубовик В. Амеріканські вчені про незалежну Україну (1989 – 1992 ) УІЖ . – 1995 - № 2.

Величко С. Перебудова та минуле неросійських народів // УІЖ

1992. № 4.

Історична наука і сучасність ( Матеріали “круглого столу”) УІЖ. - 1988 - № 8.

Кондуфор Ю. Сьогодення інституту історії України АН УРСР // УІЖ. – 1991 – № 7.

Марк фон Хаген. Проблема сталінізму і переосмислення радянського минулого // УІЖ . – 1994. - № 1.

Мицик Ю. Історія українського козацтва і актуальні проблеми досліджень. // Київська старовина. – 1992. – № 6.

Петрашенко В. Наукова конференція “Міфологія в українській історіографії ” (19 – 20 ст.) Проблеми і дискусії. // УІЖ . – 1994 -№ 6.

Рудич Ф. Інститут політичних досліджень проблеми та перспективи УІЖ . – 1991. - № 5.

Трабайчук А. Полянський П. Історико – публітистична література

1988 – 1991рр. Про договори 1939 між СРСР та Німеччиною. // УІЖ . – 1992. - № 1.

У пошуках історичної правди (круглий стол) // УІЖ . – 1991 - № 10.

Методичні рекоендації

З'ясувати об'єктивні та суб'єктивні фактори формування нової історіографічної ситуації в УРСР під впливом курсу М. Горбачова на перебудову та гласність і кризи марксистської парадигми історичного процесу, пока­зати початок повернення радянських істориків до націо­нально-державницької схеми української історії, їх долучення до надбань національної та світової історіографії, до відновлення державної незалежності України. Виокремити як позитивні так і негативні сторони процесів трансформації історичних досліджень кінця 80-х – середини 90-х рр. ХХ ст.. Пояснити такі явища «націоналізація історії», «стресова історія».

З'ясувати особливості сучасного етапу розвитку української історіографії, зумовленого відновленням дер­жавної незалежності України і пов'язаного з відродженням національних традицій української історичної науки, повер­ненням їй ті природних функцій. Звернути увагу на методо­логічну переорієнтацію істориків України (модернізаційна, цивілізаційна історія, історія людини в суспільстві), їх співпрацю із зарубіжними ученими, зокрема української діаспори в ім'я створення наукової історії України, інтеграції української історіографії в європейську та світову.

Важливою складовою загального процесу розвитку знань про історію України є дослідження за кордоном –польська історична школа, дослідження історії у Литві та Російській федерації – цим нарямкам також слід приділити увагу при підготовці до семінару

Літерарура

Астахов В. Курс лекций по русской историографии (До конца ХІХ в.) Х.. 1965.

Возняк М. Історія української літератури. У двох книгах – Л., 1992, 1993.

Грушевський М. Звичайна схема “руської” Історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства // Література на Україні. – 1991. – зітравня; Пам’ятки України1991. - № 3.

Грушевський М. Історія української літератури. В 6 т. т, 9 кн. К., 1992

Довгопол В. та ін. Джерелознавство Історії Української РСР – К., 1986.

Джерелознавство історії України : Довідник . – К.,1998.

Дорошенко Д. Огляд української історіографії. – Прага, 1923.

Дорошенко Д. Нарис Історії України. – Л., 1991 – с. 8-31.

Енциклопедія Українознавства. Репринтне відтворення видане 1955 – 1984 рр. – Л., 1991.

Єфремов С. Історія українського писемства. К., 1995.

Историография истории СССР с древнейших времен до Великой ок-тябрьской социалистической революции. – М., 1971.

Историография истории Украинской ССР. – К., 1986.

Историография истории Южных и Западных славян. – М., 1987.

Історія Української культури. – К., 1987.

Історія філософії на Україні. Хрестоматія. – К., 1993.

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. – Київ, 2002.

Источниковедение истории СССР. – М., 1981.

Калакура Я. Українська історіографія. Курс лекцій. – Київ, 2004.

Колесник И.И.История русской историографии 18- перв. Пол.19 вв. Днепропетровск,1987.

Колесник І.І.Українська історіографія 18 – початок 20 ст. К., 2000.

Коваленко Л. Історіографія історії Української РСР від давніших часів до Великої Жовтневої соціологічної революції. – К., 1983.

Коцур А.П, Коцур В.П. Історіографія історії України: Курс лекцій. К.,1996.

Коцур А.П, Коцур В.П. Історіографія історії України: Курс лекцій. Чернівці 1999.

Коцур В.П. Історичні дослідження: упереджені та об’єктивні оцінки (соціальні зміни та політичні процеси в Україні1920-х –30-х рр..) Історіографія. К.,1998.

Кухта Б. З історії української політичної думки. – К., 1994.

Марченко М. Українська історіографія ( з давніх часів до сер ХІХ ст. ) – К., 1959.

Милюков Н. Главные течения русской исторической мысли. – 1898. – Т.1.

Очерки истории исторической науки в СССР. – М., 1955-1966. – Т.1-4.

Полонська-Василенко Н. Нарис історії України. – К., 1992.- Т.1. – с. 13-38.

Радянська енциклопедія історії України. – К., 1969 – 1972. – Т.1-4.

Советская историческая энциклопедия. – 1961-1976 – Т.1-16.

Славяноведение в дореволюционной России. Биобиблиографический словарь. – М., 1979.

Софинов П. Из истории русской дореволюционной археографии. – М., 1957.

Хрестоматія з історії України. – К., 1993.

Человек и история в средневековой мысли русского, украинского и белорусского народов. – К., 1987.

Черепнин Л. Русская историография до 19 в. Курс лекций. – М., 1957.

Черепнин Л. Русская палеология. – М., 1956.

Шапиро А. Историография с древнейших времен по 18 в.Курс лекций. – Л., 1982.

Шевченко Ф. Историография – важнейшая историческая дисциплина // Історіографічні дослідження в Українській РСР. – К., 1968.

Южнорусская литература // Энциклопедический словарь.Изд. Брокгауза и Ефрона. – СПб., 1904. – Полутом 81. – с. 300-326.