Тема 2. Психодіагностика у вищий школі

1. Завдання психодіагностики вищої школи

2. Види психологічних досліджень

3. Етапи психодіагностичного дослідження

4. Складання психодіагностичного висновку

5. Етичні проблеми психодіагностики

6. Недоліки і переваги психологічного тестування у вищій школі

1. . Завдання психодіагностики вищої школи

На сучасному етапі розвитку психологічного знання до основних завдань психодіагностики у ВНЗ науковці відносять:

• різносторонній і різнорівневий аналіз особистості студента і його проблем;

• здійснення контролю за формуванням необхідних знань та професійно важливих якостей;

• оцінка особливостей розумового та особистісного розвитку студентів у процесі навчання;

• здійснення ефективного відбору абітурієнтів у вищі навчальні заклади;

• створення додаткового інструменту для підбору або вибору психокорекційної техніки (або технік);

• прогнозування подальшого розвитку здібностей, ефективності навчання, успішності у професійній діяльності;

• визначення причин девіантної та делінквітної поведінки;

• розробка допоміжного інструменту оцінювання якості освіти.

Вирішення практичних психодіагностичних завдань має на меті удосконалення навчально-виховного процесу у ВНЗ, надає можливість професійного використання результатів тестування у роботі зі студентами та викладачами та оцінювання ефективності корекційно-розвивальної роботи як в процесі так і після її завершення.

2.2. Основні методи психологічних досліджень

Експеремент полягає в моделюванні певних життєвих ситуацій і припускає збір даних у спеціально змодельованих і заздалегідь сконструйованих умовах. Даний метод може бути застосований для вивчення найрізноманітніших видів діяльності як дітей, так і дорослих - для виявлення особливостей розвитку їхньої особистості й можливостей навчання. Моделювання, як ознака експерименту, полягає в тому, що експериментатор організує виконання досліджуваних дій у незвичних, дещо штучних умовах.

Наприклад, якщо необхідно з'ясувати одну з часткових особливостей інтелектуальної діяльності учня, а саме - можливість осмислення логічних зв'язків, експеримент може полягати в тому, що випробовуваному пропонується для читання спеціально складений текст, і потім його просять відтворити основний зміст при переказі, скласти план і т.д.

Спільним моментом при проведенні всіх експериментів є те, що випробовуваному пропонується за певною інструкцією виконувати завдання, що являє собою модель звичайної інтелектуальної, ігрової або якої-небудь іншої діяльності.

При роботі з дітьми шкільного віку звичайно у вигляді експериментального матеріалу застосовується навчальне завдання, але в таких випадках мотивування завдання може бути видозмінене й задане в непрямій формі: наприклад, при необхідності вивчити особливості опосередкування зорових образів пропонується завдання «піктограма» з мотивуванням перевірити пам'ять за допомогою малюнків і т.д.

Таким чином, акт, що моделюється в експерименті, діяльність, дія або процес повинні бути перетворені в досить чітко мотивовану, просту, доступну для розуміння дію. Крім того, мотивування цієї дії не повинне провокувати негативних реакцій, а навпроти - сприяти встановленню контакту з випробовуваним, що дозволить провести обстеження глибоко й ретельно.

Метод експерименту, як і інші психологічні методи, повинен забезпечити виявлення не тільки негативних, але й позитивних можливостей людини, дати об'єктивне уявлення про психологічний стан людини, а крім того - у ряді випадків - забезпечити одержання відомостей про його здатність до навчання.

Організація й умови проведення експерименту. Проведення експерименту вимагає певної підготовки. Експеримент практично завжди проводиться тільки після докладного вивчення документації, збору анамнезу, проведення бесіди й спостереження. Всі ці етапи дозволяють скласти попереднє уявлення про випробовуваного і намітити стратегію його навчання.

Приступаючи до проведення конкретного експерименту, дослідник повинен знати, які конкретні завдання він повинен вирішити. Відповідно до цього заздалегідь заготовлюється експериментальний матеріал, необхідний інструментарій і бланки протоколів. У процесі роботи виділяються наступні етапи діяльності експериментатора:

• підготовка експерименту;

• введення в ситуацію експерименту;

• повідомлення змісту завдання (інструкція);

• спостереження за діяльністю випробовуваного при виконанні завдання (рішеннях завдання) і надання дозованої допомоги в міру необхідності;

• фіксація й оцінка результатів діяльності випробовуваного.

• Протягом усього експерименту ведеться протокол. По закінченню роботи проводиться аналіз протоколу.

Підготовка експерименту. Для кожної експериментальної методики існує свій порядок підготовки. Він включає:

• вибір й організацію самої експериментальної ситуації;

• вибір й організацію засобів і методів фіксації й реєстрації даних;

• встановлений для даного експерименту порядок дій експериментатора;

• форму протоколу експерименту.

Спостереженням називається цілеспрямоване, організоване сприйняття об'єкта та реєстрація його поведінки.

Розрізняють несистематичне і систематичне спостереження. Несистематичне спостереження проводиться в ході польового дослідження. Для дослідника, який проводить несистематичне спостереження, важливе створення деякої узагальненої картини поведінки індивіда або групи в певних умовах. Систематичне спостереження проводиться за певним планом. Дослідник виділяє певні особливості поведінки (змінні) і класифікує умови зовнішнього середовища.

Розрізняють "суцільне" і вибіркове спостереження. У першому випадку дослідник фіксує всі особливості поведінки, доступні для максимально детального спостереження. У другому випадку він звертає увагу лише на певні параметри поведінки або типи поведінкових актів.

Особливе значення має проблема спостерігача. Поведінка людини або групи людей змінюється, якщо вони знають, що за ними спостерігають. Цей ефект зростає, якщо спостерігач невідомий групі або індивіду, якщо він авторитетний і може компетентно оцінити поведінку досліджуваних. У деяких випадках зовнішнє спостереження виключене. Включене спостереження припускає, що спостерігач сам є членом групи, поведінку якої він досліджує.

Найважливішу роль відіграє особистість психолога - його професійно важливі якості. При відкритому спостереженні через певний час люди звикають до психолога і починають вести себе природно. У тому разі, коли застосовується приховане спостереження, "викриття" дослідника може мати серйозні наслідки не тільки для успіху дослідження, а й для професійного іміджу самого спостерігача.

Процедура дослідження методом спостереження складається з таких етапів:

1) визначається предмет спостереження (поведінка), об'єкт (окремі індивіди або група), ситуації;

2) вибирається спосіб спостереження і реєстрації даних;

3) будується план спостереження (ситуації - об'єкт - час);

4) вибирається метод обробки результатів;

5) проводиться обробка та інтерпретація отриманої інформації.

Дотримання операціональної валідності під час проведення дослідження методом спостереження завжди викликає найбільші труднощі.

Виділяють такі типові помилки спостереження:

1. Гало-ефект. Узагальнене враження спостерігача призводить до грубого сприйняття поведінки, ігнорування тонких відмінностей.

2. Ефект поблажливості. Тенденція завжди давати позитивну оцінку об’єкту спостереження, або ситуації, що відбувається.

3. Помилка центральної тенденції. Спостерігач прагне давати усереднену оцінку поведінки, що спостерігається.

4. Помилка кореляції. Оцінка однієї ознаки поведінки дається на підставі іншої спостережувальної ознаки.

5. Помилка контрасту. Схильність спостерігача виділяти риси, протилежні власним.

6. Помилка першого враження. Перше враження про особистість визначає сприйняття й оцінку його подальшої поведінки.

Однак спостереження є незамінним методом, якщо необхідно досліджувати природну поведінку без втручання ззовні в ситуацію, коли потрібно отримати цілісну картину того, що відбувається, і відобразити поведінку індивідів у всій повноті.

Спостереження може виступати як самостійна процедура і розглядатися як метод, що входить у процес експериментування. Результати спостереження за респондентами в ході виконання ними експериментального завдання є найважливішою додатковою інформацією для дослідника.