9.2. Специфіка педагогічної творчості викладача вищої школи

Педагогічна творчість – це цілісний процес професійної реалізації та самореалізації педагога в освітньому процесі. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що педагог реалізує свій особистісний професійний творчий потенціал через творення особистості студента, розвиток творчого потенціалу якого зумовлений розвитком творчого потенціалу викладача.

Тому центральною ланкою педагогічної творчості є особистісно орієнтована розвивальна взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу: викладача і студента, спрямована на розвиток їх творчого потенціалу. Тобто педагогічна творчість – це завжди співтворчість. Вона тісно пов'язана з творчістю не лише кожного студента, а й усього педагогічного колективу. Творчість – неодмінна умова педагогічного процесу, об'єктивна, професійна необхідність у діяльності викладача, яка набувається педагогом у процесі праці, у процесі оволодіння педагогічною майстерністю.

Від педагогічної творчості слід відрізняти педагогічну майстерність.

Педагогічна майстерність – це професійне уміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямовувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезпечує високу організацію педагогічного процесу. Педагогічна майстерність – це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду педагога, його всебічної теоретичної підготовки з досконалим володінням прийомами навчання і виховання.

Основою педагогічної майстерності є педагогічна культура, основні складові якої – педагогічна спрямованість, психолого-педагогічна ерудиція, організованість, постійне самовдосконалення, уміння продуктивно поєднувати навчально-виховну, науково-дослідницьку діяльність.

Ю.П. Азаров та А.Д. Демінцев довели, що педагогічна майстерність педагога формується й удосконалюється на основі його творчої активності (про яку йшлося вище), пошуково-перетворювальної діяльності у навчально-виховному процесі. Саме тому творчий педагог, може, ще не встигнув стати майстром, але необхідною умовою цього руху до педагогічної майстерності є його творчість.

Високого рівня майстерності викладача досягає лише на основі педагогічної творчості та за рахунок сумлінності, завзятості, працелюбства, вміння долати труднощі, перетворення уміння у навички, тобто за накопичення практичного досвіду.

Ще однією відмінною рисою педагогічної творчості є те, що значна її частина здійснюється на людях, у публічній обстановці. Це вимагає від викладача вміння управляти своїми психічними станами, тобто бути емоційно стійким; оперативно викликати в себе й студентів творчу наснагу, встановлювати емоційний контакт зі студентами, вести їх за собою, впливати на їхні стосунки й визначати напрямок їхніх дій, тобто бути динамічним; розуміти внутрішній світ іншої людини, тобто бути тактовним, чутливим, зважати на думку студентів.

І, нарешті, ще однією рисою діяльності викладача є практичне мислення. Педагогічна творчість жорстко лімітована, обмежена в часі. Тому викладач не може чекати, доки прийде „осяяння", він повинен знайти оптимальну методику заняття, яке відбудеться сьогодні, а найчастіше прийняти нове рішення на самому уроці в лічені секунди, якщо склалася не передбачена ним заздалегідь ситуація, можливе несподіване ускладнення. Тут потрібні негайний аналіз і негайна дія. Це спроможний зробити лише практично мислячий викладач.

У сфері особистості педагогічна творчість виявляється як самореалізація педагога на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, як визначення інди­відуальних шляхів свого професійного зростання та побудова програми самовдос­коналення.

В.А. Кан-Калік, Н.Д. Никандров (1990) виділяють такі рівні педагогічної творчості:

1. відтворення готових рекомендацій (елементарної взаємодії зі студентами): пе­дагог використовує зворотний зв'язок, корегує свої дії за її результатами, але він діє "за методичкою", "за шаблоном", за досвідом інших учителів;

2. оптимізація діяльності на занятті, починаючи з його планування, коли творчість виявляється в умілому виборі й доцільному поєднанні вже відомого пе­дагогові змісту, методів і форм навчання;

3. використання творчих можливостей живого спілкування з аудиторією;

4. використання готових прийомів і привнесення особистісного начала, що відповідає творчій індивідуальності педагога, особливостям особистості вихованця, конкретному рівню розвитку студентів.

Інколи творчість пов'язують тільки з передовим педагогічним досвідом. Проте це не зовсім правильно. Під передовим досвідом розуміють високу майстер­ність педагога. Його досвід може й не містити в собі чого-небудь нового, оригіна­льного, але служити зразком для викладачів, які ще не оволоділи педагогічною майстерністю. У цьому значенні досягнуте педагогом-майстром є передовим досві­дом, гідним поширення. Це характерно для першого й другого рівнів педагогічної творчості.

Третій і четвертий рівні педагогічної творчості містять у собі елементи твор­чого пошуку, новизни, оригінальності й зазвичай приводять до новаторства. Воно відкриває нові шляхи в освітній практиці та педагогічній науці. Наслідком можуть бути як часткові зміни в змісті освіти й педагогічних технологіях, так і глобальні перетворення у сфері освіти. Тому саме новаторський досвід підлягає аналізу, уза­гальненню та поширенню в першу чергу.

У цілому в діяльності педагога виділяють такі основні функції:

Інформаційну - точність, логічність подачі інформації, уміння виділяти головне, доступність інформації й спирання на наявний досвід, зв'язок інформації із практикою й уміння прогнозувати засвоєння матеріалу студентів.

Перцептивну - уміння сприймати психічний стан студентів і «бачити» особистість вихованця.

Комунікативну - передбачає стиль спілкування, педагогічний такт, характеристики мови, експресивні якості, контакт із групою.

Організаторську - організація викладачем власної діяльності та пізнавальної діяльності студентів.

Розвивальну - робота з формування й розвитку прийомів і способів розумової діяльності учнів, їхньої особистості та колективу.

Контролюючу - різні способи контролю засвоєння інформації, об'єктивність оцінок, навчання самоконтролю.

Реалізація на практиці всіх цих функцій одночасно - досить складне завдання. Саме тому за рівнем психічної напруженості праця викладача займає друге місце після роботи авіадиспетчера.

Таким чином, для ефективної професійної діяльності в галузі навчання й виховання необхідні: по-перше, добра підготовка, по-друге, постійне самовдосконалення.

Отже, педагогічна творчість - це процес, що починається із засво­єння того, що вже було накопичено (адаптація, репродукція, відтворення знань і досвіду) і завершується перетворенням існуючого досвіду. Це шлях від пристосу­вання до педагогічної ситуації, до її перетворення, що становить суть динаміки творчості викладача (В.М. Гриньова, А.П. Журавльов, В.А. Кан-Калік, Н.Ф. Тализіна, Р.К. Шакуров, А.І. Щербаков та ін.).