8.7. Лідерство у малих групах

Лідерство - це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. У практичному плані це здійснює окрема людина, яка висувається групою на основі своїх психологічних якостей і рис поведінки в лідери.

Лідер (від лат. leader - ведучий, керівник) - член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення спільної мети.

За визначенням, що дає Г. М. Андрєєва: "лідером є такий член малої групи, що висувається в результаті взаємодії членів групи для організації групи при вирішенні конкретного завдання; він демонструє більш високий, ніж інші члени групи, рівень активності, участі, впливу в вирішенні даного завдання". Б. Д. Паригін вважає, що "лідер - це член групи, що спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної значущої ситуації для найбільш швидкого й успішного досягнення спільної мети". Д. Маєрс визначає лідерство як процес, за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть за собою групу. Між лідерством і керівництвом є суттєва різниця. Б. Д. Паригін наводить такі відмінності між функціями лідера та керівника:

• лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, натомість керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як деякої соціальної організації;

• лідерство виникає за умов мікросередовища (яким є мала група), керівництво - елемент макросередовища, тобто воно пов'язане з усією системою суспільних відносин;

• лідерство виникає стихійно, керівник будь-якої реальної соціальної групи або призначається, або обирається, але так чи інакше цей процес є не стихійним, а навпаки, цілеспрямованим, здійснюваним під контролем різних елементів соціальної структури;

• явище лідерства менш стабільне, висунення лідера залежить від настрою групи, натомість керівництво - явище стабільніше;

• керівництво підлеглими порівняно з лідерством має чіткіше визначену систему санкцій;

• процес прийняття рішення керівником (і взагалі в системі керівництва) значно складніший; він опосередкований багатьма обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі, натомість лідер здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності;

• сфера діяльності лідера - здебільшого мала група, де він є лідером, сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в ширшій соціальній системі.

Для групи створюються сприятливі умови, коли офіційний керівник групи та лідер - одна людина, або коли між ними є узгодженість.

У кожній мікрогрупі є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути декілька лідерів (організатор вечора відпочинку, організатор культпоходу, організатор шефської допомоги тощо).

Лідеру притаманні такі якості:

• зацікавленість у досягненні групової мети;

• енергійність;

• ініціативність і соціальна активність;

• емоційна стійкість;

• упевненість у собі;

• організаторські здібності;

• досвід і навички організаторської діяльності;

• розумові здібності;

• доброзичливість і емпатія;

• емоційна привабливість тощо.

Авторитетність і престижність лідера (офіційного і неофіційного) мають також ознаку гідності.

Для регулювання стосунків у групі загалом офіційний лідер (наприклад, староста групи) повинен дотримуватися таких умов:

1. Використовувати добре організовану цікаву справу, щоб залучати всіх студентів у ділові стосунки. Це зближує студентів.

2. Враховувати стосунки в кожній мікрогрупі, сприяти збагаченню та зміцненню зв'язків між ними.

3. В оцінках товаришів бути справедливим, об'єктивним, не протиставляти мікрогрупи одна одній, не підтримувати суперництво, конкуренцію між ними.

4. Уміти прогнозувати соціально-психологічні наслідки тих або інших спільних справ.

Таким чином, лідер здійснює найбільший психологічний вплив на групу загалом і окремих її членів, коли виступає в ролі координатора, організатора групових справ.

Проте й роль неофіційного лідера в житті групи неоднозначна. По-перше, лідер може підвищувати, а може знижувати загальну ефективність у розв'язанні окремих завдань групи. Якщо знижує, то, можливо, треба нейтралізувати вплив такого лідера? Це складне питання.

По-друге, якщо ефективність діяльності групи підвищується тільки за рахунок неофіційного лідера (саме він користується найбільшим авторитетом), то він може встановити з офіційним керівником співробітництво або навіть змінити офіційного лідера.

Таким чином, із боку офіційного лідера стиль керівництва групою повинен бути гнучким. Важливо знайти диференційований підхід до кожного відповідно до індивідуальних особливостей, сприяти згуртованості колективу, спрямувати його активність на виконання основних завдань професійної підготовки студентів.

У невеликих групах, як показали дослідження Бейлса та Філдера, здебiльшого буває два типи лiдерів. Один тип лідера - це "спецiалiст по задачах". Лідер цього типу спрямований перш за все на оцінювання проблем, що постають перед групою, та на організацію їх розв'язання. Інший тип лідера - це, так би мовити, "спеціаліст по стосунках". Лiдер цього типу спрямований перш за все на вирiшення мiжособових проблем у групi, на розрядження напруження в групі та на сприяння солiдарностi її членів. Перший тип лiдерства спрямований на досягнення групових цiлей називають  iнструментальним . Другий тип, орiєнтований на пiдтримування злагоди та єдностi в групi, називають експресивним. У деяких випадках одна й та сама людина виконує обидвi цi ролi. Але частiше кожну з цих ролей виконує окрема особа. I жодна з цих ролей не є безумовно вважливішою за iншу. Яка саме з них важливiша - це залежить вiд ситуацiї.

Лiдери також вiдрiзняються тим, як саме вони впливають на групу. Цей аспект лiдерства вперше був висвiтлений у класичних експериментах Курта Левiна та його групи ще у 30-х роках. У ціх дослiдженнях дорослi лiдери, працюючи з групами 11-рiчних хлопцiв свiдомо дотримувались одного з трьох стилiв лiдерства: авторитарного, демократичного та потурального.

При авторитарному стилi лiдер визначав полiтику групи, давав детальнi вказiвки всiм її членам так, щоб вони знали,  що мусять робити, призначав партнерiв по роботi, суб'єктивно схвалював та критикував їхні дiї, i за власним розсудом усував вiд участi у груповiй дiяльностi.

При демократичному стилi керiвництва лiдер дозволяв хлопчикам брати участь у прийняттi рiшень, окреслював лише загальнi цiлi, пропонував на вибiр рiзнi способи дiї, дозволяв членам групи працювати з тими, з ким вони бажають, оцiнював хлопчикiв об'єктивно i брав участь у дiяльностi групи.

При потуральному стилi керiвництва лiдер займав пасивну позицiю невтручання, надавав матерiали, пропозицiї i допомогу тiльки тодi, коли їх просили, i уникав коментувати будь-що роботу хлопчикiв.

Якщо характеризувати цi стилi лiдерства узагальнено, то слід відмітити таке.

При авторитарному лiдерствi:

• лiдер утримує владу i несе вiдповiдальнiсть;

• лiдер дає членам групи вичерпнi вказiвки;

• спiлкування у групi йде головним чином "згори вниз".

Перевага авторитарного стилю в тому, що при такому лiдерствi група дiє швидко, органiзовано та прогнозовано, але при цьому пригнічується особиста iнiцiатива.

При демократичному лiдерствi:

• лiдер подiляє досить багато влади з групою, проводячи полiтику групового обговорення та прийняття рiшень;

• члени групи через участь у прийняттi рiшень подiляють як завдання, так i вiдповiдальнiсть;

• активне спiлкування у групi йде як згори вниз, так i навпаки.

Перевага демократичного стилю в тому, що при такому лiдерствi особиста вiдповiдальнiсть за справи групи є вищою; недолiк його в тому, що групова дiяльнiсть забирає надто багато часу й iнодi група не приходить до однiєї думки.

При потуральному лiдерствi:

• лiдер дозволяє членам групи робити що завгодно: вiн фактично зрiкається влади у групi;

• члени групи самi роблять те, що вважають за потрiбне;

• спiлкування йде в основному "у горизонтальнiй площинi": мiж рiвними членами групи.

Перевага потурального лiдерства в тому, воно дозволяє висококвалiфiкованим i компетентним членам працювати без стороннього втручання в їхню роботу. Недолiк його в тому, що група часто безцiльно живе за течiєю подiй, оскільки їй бракує керування.