8.4. Міжособистісні стосунки у педагогічному колективі. Багаторівнева структура міжособистісних стосунків у колективах освітніх систем

Життєдіяльність студентського колективу багато в чому залежить від сформованих у ньому взаємостосунків його членів, суспільної думки, настрою й традицій. Взаємостосунки - це різні форми взаємозв'язків, контактів, взаємозалежностей студентів у процесі навчальної, суспільної та наукової діяльності. Психологічний зміст цих форм - думки, почуття, оцінки, взаємооцінки та ін.

У студентському колективі взаємостосунки повинні будуватися на основі норм і правил моралі, положень про ВНЗ. Впливають на них перехідні процеси в суспільстві, його духовний, культурний і моральний вигляд, а також індивідуально-психологічні особливості студентів, їхній загальний розвиток, настрої, симпатії або антипатії, що виникають у процесі навчання й взаємодії з іншими членами колективу.

Як внутрішня особистісна основа такої взаємодії, що піддається корекції, виступають взаємини, що змінюються менш динамічно. На основі аналізу групової взаємодії можна виявити особливості міжособистісних відносин, рівень їхньої культури, відповідності вимогам етики.

Дослідженнями виявлена безпосередня залежність між двома проявами вищої форми соціальної активності: поведінковим і результативно-діяльнісним. Таким чином, формування вищої форми соціальної активності в діяльності повинно базуватися на відповідних нормах поведінки й відносин з людьми.

Головними утворювальними факторами колективу у вузі можуть бути спільна трудова, суспільна й інша форми позанавчальної діяльності студентів. Особлива увага позанавчальної діяльності студентів повинна бути приділена на 4-5-х курсах, коли помітно слабшає вплив академічної групи. При цьому варто також розвивати й впроваджувати в практику колективні форми організації навчальної роботи студентів ВНЗ.

Більшу роль у взаємостосунках у колективі студентів відіграють взаємодопомога й взаємодовіра як визначальна умова їхнього професійного росту й дотримання норм моральності у сфері відносин: це, наприклад, постійний обмін інформацією про прочитане, обмін досвідом навчальної роботи, обговорення питань особистого життя й т.п.

Від характеру взаємин у студентському колективі істотно залежать емоційний стан його членів, їхній настрій, успішність, загальний розвиток. Прояви недружелюбності, байдужості, неуважності, неповаги, безтактності, відчуженості, конфліктності, підкреслено холодної ввічливості у відносинах викликають негативні емоції, відповідно знижується рівень пізнавальної активності студентів і їхніх мобілізацій на подолання виникаючих труднощів.

Установлювати й підтримувати гарні взаємостосунки можуть допомогти знання й правила, які вироблені життям і такими науковими дисциплінами, як етика, психологія, педагогіка, соціологія та ін. Ці положення й правила дозволяють усвідомити суть взаємин, їхню обумовленість і значущість.

Взаємини включають різні форми ділових й особистих, офіційних і неофіційних контактів студентів (наприклад, під час виконання доручень, проведення зборів, диспутів, бесід, на вечорах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях і т.п.).

Ділові взаємостосунки мають місце в основному в процесі навчання, на заняттях, під час виконання робочих завдань.

Особисті взаємини також досить важливі: чим більше люди симпатизують одне одному, чим вища їхня сумісність, тим більші є їхній взаємний вплив та імовірність того, що вони можуть створити згуртований колектив.

Культура всіх видів взаємин студентів - це частина їхньої загальної культури. У культурі стосунків студентів відбиваються властиві їм кращі людські якості, життєвий досвід, інтелігентність і шляхетність.

Молодь студентського віку відчуває потребу в міцній дружбі, відвертості й довірі, шукає приклад для наслідування. У психологічних дослідженнях показано, що в змісті відносин між особистостями найбільш важливе місце займають їх моральні риси й особливості спілкування.

Наступними за важливістю є особливості темпераменту й емоційні якості. У ряді досліджень виявлено комплекс особистісних якостей, якими оперує студент при оцінці членів своєї групи: загальна культура поводження, групова сумісність, інтелектуальний розвиток і т.п.

У дослідженнях показано також залежність сприйняття інших людей від особистісних якостей людини. Специфічність пізнання людини людиною полягає в тому, що "і образи інших людей, і складне узагальнене знання про людину постійно залежать від цілей, характеру його комунікацій з іншими людьми, а на ці комунікації, у свою чергу, завжди впливає та діяльність, що поєднує людей, її зміст, хід і результати".

Молоді люди високо цінують життєрадісність, гумор, оптимізм, уміння зрозуміти іншого й надати допомогу у важку хвилину, самостійність суджень, високі моральні якості, ініціативність, професійні знання. Їх приваблюють доброта, простота в спілкуванні, справедливість, щирість, розум, доброзичливість, вони не сприймають байдужість до інших, егоїзм, холодність у відносинах, обмеженість кругозору, нещирість і т.п.

Кожний прагне до того, щоб стати авторитетним у навчальній групі, користуватися визнанням своїх товаришів. Від чого залежить такий авторитет? Насамперед від успіхів у навчанні, мотивації поведінки, ставлення до суспільної роботи. Як правило, студенти з високою успішністю займають провідне положення в системі міжособистісних відносин у групі. Але навіть відмінники потрапляють до числа відкинутих, якщо протистоять усьому колективу.

Не можна думати, що взаємини в студентських групах ґрунтуються тільки на симпатіях й антипатіях. Варто враховувати, що на стосунки впливають спрямованість, характер, темперамент, інтереси, ерудиція, звички студентів. З кожним курсом навчання підвищується їхня зрілість у світоглядному, розумовому й моральному відношенні, поглиблюються інтереси й почуття, проявляється прагнення до змістовного спілкування, творчого вирішення навчальних завдань. Вони, допомагаючи одне одному з причини товариства, уже починають усвідомлювати, що стати сьогодні людиною й громадянином, фахівцем, сім'янином можна лише в результаті величезної роботи розуму й серця, підйому всіх духовних і фізичних сил.

Дівчата часто впливають на юнаків своїм прикладом у навчанні. Дослідження показали, що протягом усіх років навчання у вузі юнаки й дівчата мають різну успішність і різняться за рівнем інтелектуального розвитку. На 1-му курсі інтелект дещо вище в юнаків, на 3-му курсі спостерігається зворотне співвідношення: навчання робить більш сильний вплив на розвиток інтелекту дівчат. Успішність, як правило, вища у дівчат, особливо на останньому курсі.

Потрібно з розумінням ставитися до тих переваг, які характерні для оцінок юнаками й дівчатами рис особистості своїх товаришів. Так, студентки більше, ніж юнаки, цінують якості, що стосуються емоційної сфери. Для юнаків вища значущість якостей, що належать до раціональної сфери.

Взаємини у студентському колективі залежать і від сприйняття зовнішнього вигляду один одного: фізичного здоров'я, манери триматися, мови, рис особи, одягу, зачіски. Зовнішній вигляд у народі радять сприймати критично: зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Крім того, ні приємний зовнішній вигляд, ні ті або інші якості особистості ще не говорять про високу особисту культуру. Порожнеча спілкування, фамільярність, зневага етикетом можуть зіпсувати сформовані спочатку гарні стосунки.

Дослідження студентів з комплексної програми дозволяє виявити складні залежності між їх природними, особистісними й соціально-психологічними характеристиками в динаміці. Обстеження студентів 5-го курсу за методикою Векслера дозволило провести зіставлення двох динамічних характеристик: соціометричного статусу та інтелекту.

Студенти 1-го та 5-го курсів були розбиті на чотири групи:

1) високі інтелект і статус на курсі;

2) високий інтелект і низький статус;

3) низький інтелект і високий статус;

4) низькі інтелект і статус.

Насамперед необхідно було з'ясувати, з яким сполученням інтелекту й статусу студенти мали більшу стійкість протягом 1-2-го курсів. Із всієї вибірки стійко зберегли сполучення інтелекту й соціометричного статусу 41,1 % студентів. Із цього числа 78,6 % мали однорідне сполучення типу: високі інтелект і статус або низькі інтелект і статус. Рідше за все траплялися випадки одночасної зміни статусу й інтелекту. Основні перерозподіли з чотирьох груп відбувалися за рахунок змін або інтелекту, або соціометричного статусу.

Дослідження показують, що пізнання студентами-першокурсниками одне одного - складний і динамічний процес. Його структурні елементи (сприйняття зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистісними характеристиками, інтерпретація вчинків) на різних етапах (перше враження, становлення ряду вторинних образів, формування щодо цілісного сприйняття) функціонують із неоднаковою інтенсивністю: на першому етапі - в основному сприйняття зовнішніх ознак, на другому - співвідношення раптових ознак з особистісними характеристиками, на третьому - інтерпретація вчинків. Ставлення суб'єкта (позитивне, негативне) до об'єкта міжособистісного пізнання, спрямованість (навчальна, позанавчальна) основних відносин, що складаються між учасниками спільної діяльності, визначають специфічні особливості змісту образів, що формуються у студентів-першокурсників одне про одного.

У студентському колективі взаємини повинні бути змістовними, сприятливими, всебічно розвиненими. Обов’язок кожного - внести свій внесок, що збагачує всіх в інтелектуальному, морально-етичному та емоційному відношенні. Добре, якщо взаємини та безпосередні міжособистісні контакти наповнені науковою інформацією, якщо відбувається обмін думками про прочитаний у книгах, журналах, газетах матеріал, побачене в кіно, театрі, по телевізорі, почуте по радіо.

Уміння правильно будувати взаємостосунки припускає пізнання й оцінку самого себе, самоаналіз і самовиховання. На 1-му курсі самооцінка особистості дещо завищена, потім вона знижується, на 3-му і наступних курсах відбувається її підвищення. Адекватність самооцінки сприяє встановленню взаєморозуміння, емоційної близькості, підтримці культури взаємин у студентському колективі.

На жаль, бувають у вузах і міжособистісні конфлікти - зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів. В основі будь-якого конфлікту - або суперечливість позицій сторін з якого-небудь питання, або протилежні цілі й засоби їхнього досягнення, або розбіжність інтересів, бажань партнерів. Конфлікти можуть виникати в процесі пошуку, коли зіштовхуються новаторство й консерватизм, або у разі групування, коли люди сповідують інтереси тільки своєї групи, свого колективу при ігноруванні спільних інтересів людського співтовариства.

Міжособистісний конфлікт виникає тоді, коли одна сторона починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої. Якщо ж та відповідає тим самим, то конфлікт може розвиватися, стаючи конструктивним або неконструктивним.

Конструктивні конфлікти стимулюють розвиток окремої особистості, групи, а неконструктивні збільшують порушення взаємодії між людьми.

Неконструктивний конфлікт пов'язаний з такими особистісними особливостями людини, як низька емоційна мобільність, домінування езопової спрямованості, помилкова самооцінка й орієнтація на негативні сторони поводження інших людей.

Однак у кожному разі конфлікт дестабілізує обстановку, накладає відбиток на все внутрішнє життя колективу й психологічний стан його членів.

Нещодавно конфлікт вважали цілком негативним явищем у системі взаємин між людьми, у тому числі в студентському колективі. У цей час психологи розглядають його як природне виникнення й вирішення назрілих суперечностей між людьми. Спрямованість і якість вирішення конфлікту дозволяють людині виходити на новий рівень взаємин і взаємодії з членами колективу.

Не можна вирішувати конфлікт між студентами шляхом репресивних заходів (зловживання положенням) або ігнорувати його (витиснення неприємної інформації). При репресивних заходах у деяких викладачів спостерігається жорстко фіксована установка на приховання (у тому числі й для себе) справжнього змісту, що відбуває.

Суспільна думка— наймогутніший засіб впливу на людину із числа тих, які має колектив.

Суспільна думка має пряме відношення до питань зміцнення дисципліни. Недостатньо досвідчені старости помилково думають, начебто зміцненню організованості й порядку в групі сприяють тільки судження, що безпосередньо стосуються дисципліни студентів. Таке розуміння породжує й відповідну практику: чи не єдиною функцією суспільної думки вважають осуд провин, вчинених недисциплінованими студентами. Тим часом діапазон впливу суспільної думки на стан дисципліни надзвичайно широкий. Відбиття в суспільній думці авторитету й взаємин викладачів і студентів, ставлення учнів до деяких вимог, наказів і розпоряджень керівництва вузу, свого побуту й дозвілля тощо - істотна частина морально-психологічної атмосфери в студентському колективі, що в остаточному підсумку визначає й рівень дисципліни. Із цього випливає: щоб повною мірою використати думку колективу як засіб зміцнення дисципліни, потрібно вивчити все різноманіття питань, за якими вона формується.

Аналізуючи причини дисциплінарних провин в одній з навчальних груп, з'ясувалося, що в багатьох випадках вони вчинені студентами з такими істотними недоліками характеру, як зарозумілість, зневажливе ставленням до товаришів, неповага до викладачів.

Колективізм проявляється не в сліпому наслідуванні зразку поведінки, що підказується оточуючими людьми, а в активному протистоянні негативним впливам, коли вчинки студентів розходяться з нормами поведінки.

Формування суспільної думки в студентському колективі ґрунтується на вивченні різних сфер життя країни, вузу, на роботі з колективом, вираженні думок з питань навчання й дисципліни на зборах, нарадах, у стінній пресі, якщо вони мають аргументоване обґрунтування.

Настрій колективу — відносно тривалий його емоційний стан, переживання, почуття більшості його членів.

Від настрою залежить активність людей, сприйняття ними різної інформації. Причини тих або інших настроїв у студентських колективах приховуються в результативності їхньої діяльності (успішність, неуспішність), внутрішніх взаєминах (доброзичливість і взаємодопомога або, навпаки, неповага, байдужність і т.п.), індивідуальних особливостях окремих особистостей (темперамент, установки й т.д.).

До умов позитивного впливу настрою на діяльність і поводження студентів варто віднести: а) підвищення їх свідомості, формування наукового світогляду; б) успіх їх діяльності, оптимізм; в) позитивний настрій викладачів, керівників вузу; г) товариськість і взаємодопомога, доброзичливість у студентському середовищі, попередження й своєчасне вирішення конфліктів; д) створення гарних побутових умов.

Традиції в студентському колективі — це норми і правила поведінки в навчальній та іншій діяльності, що передаються від студентів одного покоління до іншого.

Завдяки традиціям відбувається передача досвіду взаємостосунків, способів досягнення цілей навчання. Традиції мобілізують, сприяють згуртуванню студентського колективу, забезпечують наступність морально-етичних цінностей. Традиції - не звичай або обряд, які регламентують поведінку й дії, даючи їм детальне приписування. Традиції ближче до принципів поведінки, дотримання яких пов'язують із досягненням успіху.

Шляхи підтримки й розвитку традицій у студентських колективах: а) поглиблення розуміння студентами їхньої суті й значення; б) пропаганда сформованих традицій у навчально-виховних, наукових, професійній сферах; в) залучення студентів до суспільно-пропагандистської роботи; г) забезпечення культури й естетичності ритуалів у ВНЗ із найважливіших дат у житті студентських колективів й окремих їхніх членів.

Дружний колектив має такі виховні можливості, які здатні повернути на шлях істинний навіть найбільш недисциплінованого студента. Для цього необхідні погоджена робота викладачів і "громадських організацій, уміле використання виховних можливостей студентського колективу для формування в його членів моральних, професійних й інших якостей, необхідних фахівцям з вищою освітою.