8.2. Соціальна психологія, її роль у пошуку оптимальних шляхів і засобів впливу на поведінку як окремої особистості в складі групи і групи в цілому

Соціальна психологія - це розділ психології, що займається вивченням закономірностей поведінки й діяльності людей, обумовлених поєднянням їх у соціальні групи, а також психологічних характеристик самих груп.

У теоретичній частині соціально-психологічного знання безпосередній вплив мають конкретні соціальні умови, традиції культури. У певному сенсі слова можна сказати, що соціальна психологія і сама є частиною культури.

Дослідження особистості в соціальній психології спрямовані на з'ясування, яким чином, у яких групах особистість засвоює соціальних впливів, яким чином реалізує свою соціальну сутність. Таким чином, соціально-психологічна проблематика стосується взаємин особистості із групою, проблем соціалізації особистості й проблем соціальної установки.

Платонов так описав загальнопсихологічну і соціально-психологічну точку зору на аналіз особистості:

1. Біологічно обумовлена підструктура, що містить у собі темперамент, вікові, статеві особливості, біологічні властивості психіки.

2. Психологічна підструктура - індивідуальні властивості окремих психічних процесів через специфіку психічних процесів у конкретних людей - особливості пам'яті, емоцій, мислення.

3. Підструктура соціального досвіду - розкривається як знання, навички, уміння, звички, що набуваються людиною в ході її життя.

4. Спрямованість особистості слід розуміти як соціальну детермінацію, що визначає соціально-особистісну спрямованість - потяги, бажання, схильності, інтереси, ідеали, переконання.

З погляду Платонова, до соціальної психології належить тільки остання структура особистості, пов'язана з її соціальною спрямованістю. Леон пов'язує структуру особистості зі структурою діяльності й показує, як із ієрархією діяльності пов’язані ієрархія мотивів та ієрархія потреб. Особистість - продукт тієї системи діяльності, у якій вона реалізовує, будує себе.

У соціальній психології особистість традиційно розглядають в конфігурації із трьох блоків проблем:

1) проблем соціалізації;

2) проблем соціальної установки особистості;

3) проблем соціально-психологічних якостей.

Як соціально-психологічні властивості особистості розглядають такі особистісні якості:

1. Властивості, що забезпечують розвиток соціально-психологічних здатностей. Тут властивості пов'язані з умінням людини оцінювати інших людей адекватно, точно.

2. Властивості, які формуються у взаємодії людини з іншими людьми, такі як конформність, довіра до інших людей або її відсутність.

3. Властивості, які Бобнєва називає загальними соціально-психологічними властивостями особистості. Вони проявляються у ставленні до інших людей.

4. Властивості, пов'язані зі спілкуванням з іншими людьми, - комунікативні властивості.

Інша спроба виділяти різні властивості спілкування грунтується на розгляді спілкування як трикомпонентного спілкування, коли основними сторонами є комунікативне (спілкування), інтерактивне (взаємодія), соціально-перцептивне (сприйняття людьми одне одного).

На основі аналізу комунікативних властивостей особистості була сконструйована концепція соціально-перцептивної компетентності особистості. У роботах когнітивістського напрямку, зокрема К. Арджирис, говориться, що міжособистісна компетенція визначається як здатність точно сприймати інших людей. В. А. Лабунська розглядає соціально-перцептивні здатності особистості як здатності, що дозволяють людині адекватно відображати інших людей. Існують перцептивні здатності - спостережливість, проникливість, що мають різний ступінь вираженості в різних людей. Зміст вивчення соціально-психологічних властивостей зводиться до того, щоб задати поняття соціально-психологічної компетентності особистості, щоб зрозуміти, які існують прояви цієї соціально-психологічної компетентності у людини і як їх можна розвивати, удосконалювати. Також створюється перелік перешкод на шляху адекватного сприйняття інших людей, і конструюються способи їхнього усунення. На цій основі створюються спеціальні соціально-психологічні тренінги, що тренують ті або інші властивості соціально-психологічної компетентності.

Особлива роль у цій проблематиці традиційно приділяється концепції соціальної ідентичності А. Тешфела. Процес соціальної категоризації необхідний людині для певної систематизації свого соціального досвіду й одночасно для орієнтації у своєму соціальному оточенні. Соціальна категоризація - система орієнтації, що створює й визначає конкретне місце людини в суспільстві.

Для пояснення можливих варіантів соціальної поведінки особистості в рамках даного континууму Тешфел спирався на когнітивну схему, що поєднує в собі дві підсистеми - персональну й соціальну ідентичність. Це рівнозначні структури, перша з яких представляє самовизначення людини в термінах фізичних, інтелектуальних і моральних рис, а друга - у термінах суб'єктивної приналежності до різних соціальних категорій: статі, етносу.

Процес становлення соціальної ідентичності містить у собі три послідовних когнітивних процеси:

• індивід самовизначається як член деякої соціальної категорії;

• людина вміщує в образ "Я" загальні характеристики власних груп членства, засвоює властиві їм норми й стереотипи;

• процес становлення соціальної ідентичності завершується тим, що людина приписує собі засвоєні норми й стереотипи своїх соціальних груп, вони стають внутрішніми факторами її соціального поводження.

Проблеми персональної й особливо соціальної ідентичності на сьогоднішній момент розвитку соціальної психології особистості особливо актуальні.