Тема 8. Особистість і колектив. Типологія студентів і психологічні особливості формування студентського колективу

8.1. Поняття групи, колективу, юрби.

8.2. Соціальна психологія, її роль у пошуку оптимальних шляхів і засобів впливу на поведінку як окремої особистості в складі групи, так і групи в цілому.

8.3. Класифікація груп. Колектив як вища форма розвитку групи.

8.4. Міжособистісні стосунки у студентському колективі. Багаторівнева структура міжособистісних стосунків у колективах освітніх систем.

8.5. Диференціація в групах і студентських колективах.

8.6. Поняття соціометрії та референтометрії.

8.7. Лідерство в малих групах.

8.8. Згуртованість групи як ціннісно-орієнтаційна єдність.

8.9. Особливості статевої і вікової структури студентського колективу.

8.1. Поняття групи, колективу, юрби

Група — обмежена розміром спільність людей, що виділяється із соціального цілого за певними ознаками: характер діяльності, соціальна або класова приналежність, структура, композиція, рівень розвитку та ін.

Найпоширеніші класифікації груп:

1) за розміром: групи більшості, малі, мікрогрупи (діади, тріади);

2) за суспільним статусом: групи формальні (офіційні) і неформальні (неофіційні);

3) за безпосередністю взаємозв’язків: групи реальні (контактні) й умовні;

4) за рівнем розвитку:

а) групи низького рівня розвитку: асоціації, корпорації, групи дифузійні;

б) групи високого рівня розвитку – колективи;

5) за значущістю: групи референтні та групи членства.

Величина, структура й склад групи визначаються цілями й завданнями діяльності, до якої вона залучена або заради якої створена. Зміст діяльності спільності членів групи опосередковує всі процеси внутрішньогрупової динаміки: розвиток міжособистісних стосунків, сприйняття партнерами один одного, формування групових норм і цінностей, форм співробітництва й взаємної відповідальності. А сформовані в групі відносини впливають на ефективність її діяльності. Група – традиційний предмет соціально-психологічних досліджень. При цьому вивчаються процеси, що розвиваються усередині групи, і сама група як цілісний суб’єкт діяльності, залучений у взаємодією з іншими групами в системі суспільних відносин.

Колектив – група об’єднаних спільними цілями й завданнями людей, що досягла в процесі спільної діяльності високого рівня розвитку.

У колективі формується особливий тип міжособистісних стосунків, для яких характерні:

1) висока згуртованість;

2) колективне самовизначення – на противагу конформності або нонконформності, що проявляються у групах низького рівня розвитку;

3) колективна ідентифікація;

4) соціально-ціннісний характер мотивації міжособистісних виборів;

5) висока референтність членів колективу один щодо одного;

6) об’єктивність у покладанні й прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності. Подібні відносини сприяють вихованню колективістських якостей, створюють умови для всебічного й гармонійного розвитку кожного члена колективу, сприяють появі колективізму як особливої якості розвитку групи.

Юрба – безструктурне скупчення людей, позбавлених чітко усвідомлюваної спільності цілей, але взаємозв’язаних подібністю емоційного стану й загальним об’єктом уваги.

Основні механізми формування юрби й розвитку її специфічних якостей – циркулярна реакція (наростаюче єдино-спрямоване емоційне зараження), а також чутки.

Виділяють чотири основні види:

1) оказіональна юрба – пов’язана цікавістю до раптово виникаючої події (дорожня аварія та ін.);

2) конвенціональна юрба – пов’язана інтересом до якоїсь заздалегідь оголошеної масової розваги (спортивні змагання та ін.) і готова, часто лише тимчасово, дотримуватися досить дифузійних норм поведінки;

3) експресивна юрба – спільно виражає загальне відношення до якоїсь події (радість, ентузіазм, обурювання, протест та ін.); її крайня форма – юрба екстатична, що походить від взаємного ритмічно наростаючого зараження стану загального екстазу – як на деяких масових релігійних ритуалах, карнавалах, концертах рок-музики та ін.;

4) діюча юрба – містить підвиди:

а) агресивна юрба – об’єднана сліпою ненавистю до якогось об’єкта (суд Лінча, побиття релігійних, політичних супротивників та ін.);

b) панічна юрба – стихійно рятується від реального або уявного джерела небезпеки;

с) корислива юрба – у боротьбі за володіння цінностями (грішми, місцями в транспорті та ін.), вступає у неупорядкований безпосередній конфлікт;

d) повстанська юрба – юрба, де людей пов’язує спільне справедливе обурювання діями влади; вона нерідко становить основу революційних потрясінь, і своєчасне внесення в неї організуючого початку здатне підняти стихійний масовий виступ до свідомого дійства політичної боротьби.

Відсутність зрозумілих цілей, відсутність або дифузність структури породжують практично найважливішу властивість юрби – її легку перетворюваність із одного виду (підвиду) в інший.