7.7. Стилі педагогічного спілкування

Педагогічне спілкування - система обмеженої соціально-психологічної взаємодії педагога і студента, вмістом якого є обмін інформацією, надання виховної дії, організація взаємин за допомогою комутативних засобів. На сьогоднішній день продуктивно організований процес педагогічного спілкування покликаний забезпечити в педагогічній діяльності реальний психологічний контакт, який повинен виникнути між педагогом і учнями

Педагогічне спілкування в навчанні і вихованні служить інструментом дії на особу учня. Педагогічне спілкування – цілісна система соціально-психологічної взаємодії педагога і учня, що містить у собі обмін інформацією, виховні дії та організацію стосунків за допомогою комунікативних засобів.

Специфіка педагогічного спілкування обумовлена різними соціально-рольовими і функціональними позиціями його суб'єктів. У процесі педагогічного спілкування вчитель прямо або побічно здійснює свої соціально-рольові і функціональні обов'язки по керівництву процесом навчання і виховання. Стиль спілкування і керівництва істотною мірою визначає ефективність навчання і виховання, а також особливості розвитку особи і формування міжособових стосунків в учбовій групі.

Під стилем спілкування ми розуміємо індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів.

На сьогодні виділяють багато стилів педагогічного спілкування, але зупинимося на основних.

1. Авторитарний. При авторитарному стилі характерна тенденція на жорстке управління і всеосяжний контроль виражається в тому, що викладач значно частіше за своїх колег удається до наказового тону, робить різкі зауваження. Впадають у вічі велика кількість нетактовних випадів на адресу одних членів групи й неаргументоване вихваляння інших. Дослідження показали, що така поведінка керівника пояснюється його побоюваннями втратити авторитет, виявивши свою недостатню компетентність. Крім того, авторитарний лідер, як правило, суб'єктивно оцінює успіхи своїх підопічних, висловлюючи зауваження не стільки з приводу самої роботи, скільки стосовно особи виконавця.

2. Потурання. Головною особливістю стилю потурання керівництва, по суті, є самоусунення керівника з навчально-виробничого процесу, зняття з себе відповідальності за те, що відбувається. Стиль потурання виявляється найменш прийнятним серед перелічених. Результати його апробації - найменший об'єм виконаної роботи і її найгірша якість. При стилі потурання керівництва вчитель прагне якомога менше втручатися в життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними, обмежуючись формальним виконанням обов'язків і вказівок адміністрації. Непослідовний стиль характерний тим, що вчитель залежно від зовнішніх обставин або власного емоційного стану здійснює будь-який з описаних вище стилів керівництва.

3. Демократичний. Що стосується демократичного стилю, то тут у першу чергу оцінюються факти, а не особа. При цьому головною особливістю демократичного стилю виявляється те, що група бере активну участь в обговоренні всього ходу майбутньої роботи і її організації. В результаті в учнів розвивається упевненість у собі, стимулюється самоврядність. Паралельно збільшенню ініціативи зростають товариськість і довірливість в особистих стосунках. При демократичному стилі керівництва вчитель спирається на колектив, стимулює самостійність учнів.

4. Спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю. В основі цього стилю - єдність високого професіоналізму педагога і його етичних установок. Адже захоплення спільним з учнями творчим пошуком - результат не лише комунікативної діяльності вчителя, але більшою мірою його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Цей стиль спілкування можна розглядати як передумову успішної спільної навчально-виховної діяльності. Захопленість спільною справою - джерело дружності й одночасно дружність, помножена на зацікавленість роботою, що породжує спільний зосереджений пошук.

5. Спілкування-дистанція. Цей стиль спілкування використовують як досвідчені педагоги, так і початківці. Суть його полягає в тому, що в системі взаємин педагога й учнів обмежувачем виступає дистанція. Дистанція виступає як показник провідної ролі педагога, будується на його авторитеті.

Авторитет повинен завойовуватися не через механічне встановлення дистанції, а через взаєморозуміння, в процесі спільної творчої діяльності. І тут надзвичайно важливо знайти як загальний стиль спілкування, так і ситуативний підхід до людини.

Спілкування-дистанція до певної міри є перехідним етапом до такої негативної форми спілкування, як спілкування-залякування.

6. Спілкування – залякування. Цей стиль спілкування, до якого також інколи звертаються вчителі-початківці, пов'язаний в основному з невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захопленням спільною діяльністю. У творчому відношенні спілкування-залякування взагалі безперспективне. За своєю суттю воно не лише не створює комунікативної атмосфери, що забезпечує творчу діяльність, а, навпаки, регламентує її, оскільки орієнтує не на те, щопотрібно, а на те, чого робити не можна, позбавляє педагогічне спілкування дружності, на якій стоїть взаєморозуміння, це необхідне для спільної творчої діяльності.

7. Загравання. Знову-таки характерне, в основному, для молодих вчителів і пов'язане з невмінням організувати продуктивне педагогічне спілкування. По суті, цей тип спілкування відповідає прагненню завоювати помилковий, дешевий авторитет, що протидіє вимогам педагогічної етики.

Спілкування-загравання, як показують спостереження, виникає в результаті: а) нерозуміння педагогом відповідальних педагогічних завдань, що стоять перед ним; б) відсутність навиків спілкування; у) боязнь спілкування з класом і одночасно бажання налагодити контакт з учнями.

У чистому вигляді стилі не існують. Та й перелічені варіанти не вичерпують усього багатства мимоволі вироблених у тривалій практиці стилів спілкування. У його спектрі можливі найрізноманітніші нюанси, що дають несподівані ефекти, які встановлюють або руйнують взаємодію партнерів. Як правило, вони знаходяться емпіричним шляхом. При цьому знайдений і прийнятний стиль спілкування одного педагога виявляється абсолютно не придатним для іншого. У стилі спілкування яскраво виявляється індивідуальність особи.

Оптимізація педагогічного спілкування. Від стилю спілкування залежать психологічна атмосфера, емоційне благополуччя. Певну роль відіграють і незнання технології спілкування, відсутність у педагога потрібних прийомів спілкування. Такі стилі спілкування, як залякування, загравання і крайні форми спілкування-дистанції, небезпечні ще й тому, що за відсутності у педагога професійних навиків спілкування можуть укорінятися і «в'їдатися» у творчу індивідуальність вчителя, а деколи стають штампами, що ускладнюють педагогічний процес і знижують його ефективність.

Найбільш плідний процес навчання забезпечується саме надійно побудованою системою взаємин. Така система повинна характеризуватися:

• взаємодією чинників обізнаності і співпраці під час організації виховного процесу;

• орієнтуванням на дорослу людину з високою самосвідомістю, самооцінкою;

• відсутністю авторитарних форм виховної дії;

• використанням як чинника управління вихованням і навчанням зацікавленості учнів;

• єдністю ділового й особистого спілкування;

• залученням учнів доцільно організованої системи педагогічного спілкування, у тому числі через форми діяльності: гуртки, конференції, диспути тощо.