
- •Тема 1. Вступ до психології та педагогіки вищої школи
- •Предмет психології та педагогіки вищої школи
- •1.2. Методологічні засади психологіїї та педагогіки вищої школи
- •1.3.Структура та основні завдання курсу
- •1.4. Короткий огляд історії розвитку вищої школи в Україні та за кордоном
- •1.5.Сучасний стан і тенденції розвитку вищої школи
- •1.6. Перспективи розвитку української вищої школи
- •Тема 2. Психодіагностика у вищий школі
- •. Завдання психодіагностики вищої школи
- •2.3. Етапи психодіагностичного дослідження Виділяють наступні етапи психодіагностичного дослідження:
- •2.4. Складання психодіагностичного висновку
- •2.5. Етичні проблеми психодіагностики
- •2.6. Недоліки і переваги психологічного тестування у вищій школі
- •Дайте відповіді на питання
- •Список літератури
- •Тема 3. Психологія особистості та проблеми формування творчої особистості у вищій школі
- •3.1. Основні теорії особистості та «Образ-я »
- •Базовими проблемами психології особистості є:
- •3.2. Самооцінка та особливості її формування в юності
- •3.3. Формування особистості, характеристика стадій психосоціального розвитку
- •3.4. Основні типи ціннісно-смислових утворень особистості студентів
- •3.5. Творча особистість та особливості її розвитку
- •3.6. Типологія особистості студента
- •Тема 4. Індивідуально-психологічні особливості особистості. Психологічні ознаки студентського віку
- •4.1. Темперамент і його характеристика
- •4.2. Типи і фізіологічні основи темпераменту
- •4.3. Поняття про характер. Структура характеру
- •4.4. Акцентуації типів, патології характеру і їх причини
- •4.5. Види здібностей і їх характеристика
- •4.6. Психологічні ознаки студентського віку
- •Список літератури
- •Тема 5. Пізнавальні процеси особистості та розвиток творчого мислення студентів
- •5.1. Загальна характеристика і фізіологічні механізми уваги
- •5.2. Відчуття і перцептивна діяльність у юнацькому віці
- •5.3. Пам'ять, її види та їх взаємозв’язок
- •5.4. Мислення, форми та різновиди
- •5.5. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчально-наукової діяльності
- •5.6. Поняття про уяву, її основні види та процеси
- •Список літератури
- •Тема 6. Емоційно-вольова та мотиваційно-потребнісна сфера особистості. Проблема професійного вигорання викладача внз
- •Поняття про почуття та емоції
- •6.2. Форми переживання почуттів. Фізіологічні основи емоцій і почуттів
- •6.3. Воля як форма активності особистості
- •6.4. Мотиваційна сфера особистості
- •Список літератури
- •Тема 7. Психологічні основи спілкування. Педагогічне спілкування як творча діяльність
- •7.1. Характеристика спілкування як форми взаємодії
- •7.2. Вербальна і невербальна комунікація
- •7.3. Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •7.4. Ролі й рольові очікування в процесах спілкування
- •7.5. Рольовий конфлікт
- •7.6. Соціально-психологічні механізми спілкування
- •7.7. Стилі педагогічного спілкування
- •Список літератури
- •Тема 8. Особистість і колектив. Типологія студентів і психологічні особливості формування студентського колективу
- •8.1. Поняття групи, колективу, юрби
- •8.2. Соціальна психологія, її роль у пошуку оптимальних шляхів і засобів впливу на поведінку як окремої особистості в складі групи і групи в цілому
- •8.3. Класифікація груп. Колектив як вища форма розвитку групи
- •8.4. Міжособистісні стосунки у педагогічному колективі. Багаторівнева структура міжособистісних стосунків у колективах освітніх систем
- •8.5. Диференціація в групах і колективах
- •8.6. Поняття соціометрії й референтометрії
- •8.7. Лідерство у малих групах
- •8.8. Згуртованість групи як цілісно-орієнтаційна єдність
- •8.9. Особливості статевої і вікової структури студентського колективу
- •Тема 9. Педагогічна творчість. Аналіз професійної діяльності викладача внз та проблема педагогічної майстерності
- •9.1. Творчість як невід’ємна частина діяльності викладача вищої школи
- •9.2. Специфіка педагогічної творчості викладача вищої школи
- •9.3. Засоби вирішення творчих завдань у процесі реалізації навчальних програм
- •9.4. Творчі здібності та творча мотивація як механізм творчої активності
- •9.5. Рівні розвитку творчої особистості та їх характеристики
- •9.6. Значення педагогічних навичок і умінь викладача у налагодженні контакту з аудиторією
- •9.7. Психологічні вимоги до особистості викладача внз
- •Тема 10. Управління у вищій школі. Психологічні основи управління науковим колективом
- •10.1. Поняття, функції та завдання управління у вищій школі
- •10.2. Стилі та методи управління колективом у вищій школі
- •10.3. Попередження та вирішення конфліктів у роботі з колективом
- •10.4. Методи підвищення ефективності діяльності педагогічного колективу
- •10.5 Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
- •10.6 Наукова школа як зразок взаємодії вчених та їх учнів.
- •10.8. Взаємозв’язок науки і освіти.
- •Тема 1. Вступ до психології вищої школи
- •Тема 2. Психодіагностика у вищій школі
- •Тема 3. Психологія особистості та проблема формування творчої особистості у вищій школі
- •Тема 4. Індивідуально-психологічні особистості. Психологічні ознаки студентського віку
- •Тема 5. Пізнавальні процеси особистості та розвиток творчого мислення студентів
- •Тема 6. Емоційно-вольова та мотиваційно-потребісна сфера осоьистості. Проблема професійного вигорання викладача внз
- •Тема 7. Психологічні основи спілкування. Педагогічне спілкування як творча діяльність
- •Тема 8. Особистість і колектив. Типологія студентів і психологічні особливості формування студентського колективу
- •Тема 9. Педагогічна творчість. Аналіз професійної діяльності викладача в внз та проблема педагогічної майстрерності
- •Тема 10. Управління у вищій школі. Психологічні основи управління науковим колективом
- •Основна література
- •Додаткова література
Тема 7. Психологічні основи спілкування. Педагогічне спілкування як творча діяльність
7.1. Характеристика спілкування як форми взаємодії.
7.2 . Вербальна і невербальна комунікація.
7.3. Спілкування як міжособистісна взаємодія.
7.4 . Ролі і ролеві очікування в процесах спілкування.
7.5. Ролевий конфлікт.
7.6. Соціально-психологічні механізми спілкування.
7.7. Стилі педагогічного спілкування.
7.1. Характеристика спілкування як форми взаємодії
Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами одне одного. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. Взагалі, спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальними і невербальними актами.
Вміст поняття «спілкування» розкривається у двох взаємозв'язаних аспектах, — це як дві сторони однієї медалі:
як процес, не спрямований на зміну психологічного стану партнера;
як процес, спрямований на зміну психологічного стану партнера.
У першому випадку спілкування — це складний багатоплановий процес налагодження і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності. Він передбачає обмін інформацією вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера.
У другому випадку спілкування — це здійснювана знаковими засобами взаємодія суб'єктів, викликана потребами спільної діяльності і спрямована на значущу зміну вможливостях, поведінці і особистісно-смислових виявах партнера.
У найзагальнішому вигляді спілкування є формою і спосібом існування соціуму. Соціальний сенс спілкування — передача форм культури соціального досвіду.
Специфіка спілкування полягає в тому, що в його процесі суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої.
Спілкування розглядається як форма діяльності, що здійснюється між людьми і призводить або не призводить до виникнення психічного контакту. Психічний контакт забезпечує у спілкуванні взаємний обмін емоціями і характеризує спілкування як двосторонню діяльність, взаємний зв'язок людей.
Спілкування є соціальним і особистісно-орієнтованим процесом, в якому реалізуються не лише особисті стосунки, але і установки на соціальні норми. В той же час спілкування — це і соціальний процес, через який суспільство впливає на індивіда.
Спілкування характеризується перш за все вмістом, який може бути різним:
передача інформації або обмін нею;
сприйняття одне одного;
взаємооцінка партнерів.
Спілкування —процес поліфункціональний. Існують різні підходи до виділення його функцій.
Контактна функція — налагодження контакту як стану готовності до прийому і передачі повідомлення і до підтримки взаємозв'язку у вигляді постійної взаємної орієнтованості.
Інформаційна функція — обмін повідомленнями, прийом і передача відомостей у відповідь на запит, обмін думками, задумами, рішеннями та ін.
Спонукальна функція — стимуляція активності партнера для виконання певних дій.
Координаційна функція — взаємне орієнтування і узгодження дій під час організації спільної діяльності.
Функція розуміння — адекватне взаємне сприйняття і розуміння сенсу повідомлень, а також намірів, установок, переживань, психічних станів тощо.
Емотивна функція — збудження в партнера необхідних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів.
Функція налагодження стосунків — усвідомлення і фіксація свого місця в системі ролевих, статусних, ділових та інших зв'язків соціуму, в якому діє індивід.
Функція управління — зміна стану, моделей поведінки партнера, у тому числі його намірів, установок, думок, рішень, вистав, потреб, дій та ін.
Близька до наведеної вище класифікація виділяє деякі інші функції.
Інструментальна функція — спілкування як соціальний механізм передачі інформації та управління певними діями у зв'язку з інформацією.
Синдикативна функція — засіб об'єднання людей.
Функція самовираження — засіб розкриття свого психологічного єства.
Функція трансляції — передача конкретних чинів діяльності, оцінок тощо.
Експресивна функція — взаєморозуміння переживань і емоційних станів.
Функція соціального контролю — регламентація поведінки і діяльності.
Функція соціалізації — формування навиків взаємодії в суспільстві відповідно до прийнятих норм і правил.
Спілкування характеризується також своїми зовнішньою і внутрішньою сторонами, стилем і засобами взаємодії.
Зовнішня сторона спілкування виражається:
комунікативною активністю;
інтенсивністю дій;
ініціативністю;
майстерністю та ін.
Внутрішня сторона спілкування відображає:
суб'єктивне сприйняття взаємодії;
реакції на реальний або очікуваний контакт, мотиви і цілі, з якими суб'єкт вступає в спілкування, і тому подібне.