Тема 7. Психологічні основи спілкування. Педагогічне спілкування як творча діяльність

7.1. Характеристика спілкування як форми взаємодії.

7.2 . Вербальна і невербальна комунікація.

7.3. Спілкування як міжособистісна взаємодія.

7.4 . Ролі і ролеві очікування в процесах спілкування.

7.5. Ролевий конфлікт.

7.6. Соціально-психологічні механізми спілкування.

7.7. Стилі педагогічного спілкування.

7.1. Характеристика спілкування як форми взаємодії

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами одне одного. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. Взагалі, спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальними і невербальними актами.

Вміст поняття «спілкування» розкривається у двох взаємозв'язаних аспектах, — це як дві сторони однієї медалі:

• як процес, не спрямований на зміну психологічного стану партнера;

• як процес, спрямований на зміну психологічного стану партнера.

У першому випадку спілкування — це складний багатоплановий процес налагодження і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності. Він передбачає обмін інформацією вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння партнера.

У другому випадку спілкування — це здійснювана знаковими засобами взаємодія суб'єктів, викликана потребами спільної діяльності і спрямована на значущу зміну вможливостях, поведінці і особистісно-смислових виявах партнера.

У найзагальнішому вигляді спілкування є формою і спосібом існування соціуму. Соціальний сенс спілкування — передача форм культури соціального досвіду.

Специфіка спілкування полягає в тому, що в його процесі суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої.

Спілкування розглядається як форма діяльності, що здійснюється між людьми і призводить або не призводить до виникнення психічного контакту. Психічний контакт забезпечує у спілкуванні взаємний обмін емоціями і характеризує спілкування як двосторонню діяльність, взаємний зв'язок людей.

Спілкування є соціальним і особистісно-орієнтованим процесом, в якому реалізуються не лише особисті стосунки, але і установки на соціальні норми. В той же час спілкування — це і соціальний процес, через який суспільство впливає на індивіда.

Спілкування характеризується перш за все вмістом, який може бути різним:

• передача інформації або обмін нею;

• сприйняття одне одного;

• взаємооцінка партнерів.

Спілкування —процес поліфункціональний. Існують різні підходи до виділення його функцій.

Контактна функція — налагодження контакту як стану готовності до прийому і передачі повідомлення і до підтримки взаємозв'язку у вигляді постійної взаємної орієнтованості.

Інформаційна функція — обмін повідомленнями, прийом і передача відомостей у відповідь на запит, обмін думками, задумами, рішеннями та ін.

Спонукальна функція — стимуляція активності партнера для виконання певних дій.

Координаційна функція — взаємне орієнтування і узгодження дій під час організації спільної діяльності.

Функція розуміння — адекватне взаємне сприйняття і розуміння сенсу повідомлень, а також намірів, установок, переживань, психічних станів тощо.

Емотивна функція — збудження в партнера необхідних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів.

Функція налагодження стосунків — усвідомлення і фіксація свого місця в системі ролевих, статусних, ділових та інших зв'язків соціуму, в якому діє індивід.

Функція управління — зміна стану, моделей поведінки партнера, у тому числі його намірів, установок, думок, рішень, вистав, потреб, дій та ін.

Близька до наведеної вище класифікація виділяє деякі інші функції.

Інструментальна функція — спілкування як соціальний механізм передачі інформації та управління певними діями у зв'язку з інформацією.

Синдикативна функція — засіб об'єднання людей.

Функція самовираження — засіб розкриття свого психологічного єства.

Функція трансляції — передача конкретних чинів діяльності, оцінок тощо.

Експресивна функція — взаєморозуміння переживань і емоційних станів.

Функція соціального контролю — регламентація поведінки і діяльності.

Функція соціалізації — формування навиків взаємодії в суспільстві відповідно до прийнятих норм і правил.

Спілкування характеризується також своїми зовнішньою і внутрішньою сторонами, стилем і засобами взаємодії.

Зовнішня сторона спілкування виражається:

• комунікативною активністю;

• інтенсивністю дій;

• ініціативністю;

• майстерністю та ін.

Внутрішня сторона спілкування відображає:

• суб'єктивне сприйняття взаємодії;

• реакції на реальний або очікуваний контакт, мотиви і цілі, з якими суб'єкт вступає в спілкування, і тому подібне.