Тема 5. Пізнавальні процеси особистості та розвиток творчого мислення студентів

5.1. Загальна характеристика і фізіологічні механізми уваги.

5.2. Відчуття і перцептивна діяльність в юнацькому віці.

5.3. Пам'ять, її види та їх взаємозв’язок.

5.4. Мислення, форми та різновиди.

5.5. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчально-наукової діяльності.

5.6. Поняття про уяву, її основні види та процеси.

5.1. Загальна характеристика і фізіологічні механізми уваги

На органи чуття людини одночасно діє безліч різноманітних подразників. Але не всі вони безпосередньо проникають у її свідомість. Відбувається неначе добір тієї інформації, що становить інтерес і має важливе значення для особистості. Решта сприймається як другорядне, нечітко або взагалі не помічається. Вибірковий, цілеспрямований характер психічної діяльності становить сутність уваги.

Найважливішою умовою будь-якої діяльності людини є увага. Сама сутність життя потребує того, щоб сигнал про значущість навколишніх предметів та явищ був для людини сигналом "Увага!".

Увага є формою психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості й зосередженості на певних об’єктах. Функція уваги полягає в тому, що людина серед безлічі подразників, які діють на неї, обирає потрібні, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх перебігом.

Увага – зосередженість діяльності суб’єкта у певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному предметі, події, міркуванні.

Увага не є самостійним психічним процесом. Вона не відображає ні властивостей предметів, ні зв’язків, ні відношень між ними. Її змістом є зміст тієї психічної діяльності, в яку вона включається.

У кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об'єктів, але не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища відображаються нею чітко і ясно, а другі - наче відступають на задній план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для неї.

Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних і не уважна в цей час до інших об'єктів, вона не може усвідомлювати зразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна.

Увагу людини привертає:

1) новизна предмета;

2) складність;

3) інтенсивність стимулу;

4) повторюваність предмета.

Отже, увага є формою психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах.

Основні характеристики уваги:

• спрямованість;

• зосередженість;

• обсяг і розподіл уваги;

• переключення уваги.

Спрямованість – вибіркова активність особистості, яка проявляється не лише у зовнішніх діях, а й у готовності до дій. Характер відповіді залежить від вибіркової підготовленості суб’єкта до певних умов. В основі механізму вибіркової установки лежить випереджувальне збудження.

Зосередженість – одночасне відволікання від усього побічного, тимчасове ігнорування інших об’єктів. Таким чином забезпечується контроль і регуляція діяльності.

Обсяг - визначається кількістю предметів, які одночасно можуть перебувати у вашій увазі (7 предметів), розподіл - здатність розширення предметів.

Переключення уваги - здатність переключення з одного предмета на інший і швидкість цієї дії.

Організація психічної діяльності людини в неоднакових умовах здійснюється по-різному. Це дає змогу виділяти певні види уваги.

Мимовільною називають таку увагу, яка складається в ході взаємовідношень людини із середовищем мимо волі її свідомого наміру. Така увага викликається предметами і явищами без свідомого наміру, тобто її спрямованість цілком визначається якостями об’єктів (наприклад, людина реагує на сильний звук).

Довільною називають увагу, яка свідомо спрямовується і регулюється особистістю (людина ставить мету, на що звернути увагу). Чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим більші вимоги ставить вона до довільної уваги.

Необхідність у такій увазі виникає за наявності стимулів, що відволікають людину від завдання. Чим більше зовнішніх і внутрішніх перешкод зустрічаються людині в процесі виконання завдання, тим більше зусиль потрібно з її боку для підтримання в потрібному напрямі. Ці зусилля можливі тільки там, де досить сильні мотиви, що спонукають її прагнути до досягнення віддаленої мети, а саме: усвідомлення необхідності виконати завдання, сильний інтерес до результату його виконання, передбачення наслідків його невиконання, почуття обов'язку та інших.

Післядовільною, або вторинною мимовільною, називають таку увагу, якщо у процесі діяльності виникає безпосередній інтерес до змісту завдання, під впливом якого змінюється увага людини. Післядовільна увага поєднує в собі позитивні риси довільної і мимовільної уваги: має цілеспрямований характер як довільна і не вимагає постійних зусиль як мимовільна (наприклад, людина може читати до ранку, якщо їй цікаво).

Залежно від цього розрізняють увагу внутрішню і зовнішню. Ці два види уваги тісно пов'язані між собою і виступають в єдності.

Дослідженням фізіологічних механізмів уваги займалося багато вчених, які вивчали психіку людини. За І. М. Сеченовим, предмети та явища зовнішнього світу, діючи на мозок людини, викликають у неї «пристосувальні рухові реакції». І. П. Павлов вважав, що фізіологічною основою уваги є наявність стійкого осередку оптимального збудження в корі великих півкуль головного мозку, що негативно індукує суміжні її ділянки. А. А. Ухтомський назвав осередок оптимального збудження домінантою. Під домінантою він розумів панівний осередок збудження, який визначає характер реакції організму в даний момент. Деякі вчені підкреслюють особливо важливу роль лобової ділянки кори великих півкуль головного мозку у відборі інформації. Нині у мозку виявлені особливі нейрони, які одержали назву «нейрони уваги». Велике значення у регуляції уваги відіграє скупчення нервових клітин, які розміщені у стовбурній частині головного мозку, що має назву ретикулярної формації.

Фізіологічні механізми уваги:

1) мимовільна увага ґрунтується на безумовному орієнтувально-дослідницькому рефлексі «Що таке?»;

2) об’єкти, значущі для людини, викликають у її мозку осередок збудження, який гальмує суміжні ділянки мозкової кори, і всі сигнали, що потрапляють на такі загальмовані ділянки, не сприймаються («оптимальний осередок збудження»- за Павловим). Наприклад, чоловік, який дивиться футбол, не реагує на інші подразники;

3) мозковий центр, який найменше відгукується на подразники («домінанта» - за Ухтомським), характеризується стійкістю збудження у ньому («інертність домінанти») і здатністю підсумовувати ті нервові імпульси, які викликають незначні осередки збудження («субдомінанти») та підсилюватися за їх рахунок («підкріплення домінанти»). Наприклад, тиха спокійна музика допомагає зосередитися;

4) роль певного стимулятора роботи великих півкуль головного мозку під час виявлення уваги відіграє підкірка, і зокрема, так звана ретикулярна формація (ніби сітка, яка пропускає непотрібне і відбирає потрібне).

Увага має такі властивості:

• стійкість – тривала спрямованість на певний об’єкт (розрізняють стійку і нестійку увагу);

• інтенсивність (низька, висока);

• концентрація;

• широта – здатність людини одночасно зосереджуватися на кількох об’єктах (характеризується обсягом та розподілом);

• переключення (важке, легке) – свідоме перенесення уваги з одного об’єкта на інший.

Дослідження Теплова та інших показали, що якості уваги залежать від властивостей нервової системи людини. Виявилося, людям з слабкою нервовою системою додаткові подразники заважають зосередитись, а із сильною – навіть підвищують концентрацію уваги.