3.6. Типологія особистості студента

Чинники, що визначають соціальний психологічний портрет студента і неабиякою мірою впливають на успішність навчання, можна розділити на дві категорії: ті, з якими студент прийшов до ВНЗ (їх тільки можна брати до уваги), і ті, які з'являються в процесі навчання (ними можна управляти).

До першої категорії відносять: рівень підготовки, систему цінностей, ставлення до навчання, інформованість про вузівські реалії, уявлення про професіональне майбутнє. Ці чинники багато в чому визначаються загальною атмосферою в країні і конкретними «побутовими знаннями» тих, хто був безпосереднім джерелом інформації. Впливати на них можна лише побічно, констатуючи і використовуючи їх як відправну точку для здійснення впливу на студентів.

Чинники першої категорії працюють переважно на етапі пристосовування, коли першокурсники намагаються зрозуміти, «куди я потрапив» і «хто мене оточує». Студент повинен дуже швидко зорієнтуватися і з нових позицій освоїти способи й методи навчальної діяльності, зрозуміти систему норм і правил, існуючих на факультеті і в його навчальній групі, розробити свою систему цінностей щодо навчання, майбутньої роботи, викладачів.

Поступово вплив чинників першої групи слабшає, і вирішальну роль починають відігравати чинники другої групи. До них можна віднести: організацію навчального процесу, рівень викладання, тип взаємостосунків викладача і студента тощо.

Уся сукупність сучасних студентів досить явно розподіляється на три групи. Першу становлять студенти, орієнтовані на освіту як на професію. У цій групі найбільше число студентів, для яких інтерес до майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній — найголовніше. Лише вони відзначили схильність продовжувати свою освіту в аспірантурі. У цій групі близько третини всіх студентів.

Другу групу становлять студенти, орієнтовані на бізнес. Для них освіта є інструментом для того, щоб надалі спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею і т.п. Вони розуміють, що з часом і ця сфера вимагатиме наявності освіти, але до своєї професії вони ставляться менш зацікавлено, ніж перша група.

Третю групу становлять студенти, яких, з одного боку, можна назвати «ті, що ще не визначилися», з іншого — заклопотаними різними проблемами особистого, побутового характеру. На перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми. Вони не можуть обрати свій шлях, для них освіта і професія не становлять такого інтересу, як у перших двох груп. Можливо, самовизначення студентів цієї групи відбудеться пізніше, але можна припустити, що до тієї групи потрапили люди, для яких процес самовизначення, вибору шляху, цілеспрямованості не характерний. Існують якісні відмінності, зокрема, результати аналізу статистичних даних показують, що у «комерційних» студентів більш яскраво виражене прагнення до досягнення успіху в сфері бізнесу, у зв'язку з чим вони вище, ніж «бюджетні» студенти, оцінюють значущість хорошої освіти, професійної підготовки, вільного володіння іноземними мовами, духовно і культурно багатого життя.

Виявилися відмінності в структурі мотивації отримання вищої освіти у порівнюваних груп студентів: «бюджетні» студенти в цілому висловили більш традиційні установки — отримати диплом, здобути професію, проводити наукові дослідження, пожити студентським життям, тоді як у «комерційних» студентів домінує прагнення досягти матеріального благополуччя, вільно оволодіти іноземними мовами, стати культурною людиною, отримати можливість навчання, роботи за кордоном, освоїти теорію і практику підприємництва, добитися пошани в колі знайомих, продовжити сімейну традицію.

Контингент «комерційних» студентів у більшості своїй представлений випускниками середніх шкіл, хоча серед них дещо більше осіб, що мають досвід трудової діяльності у сферах народного господарства, ніж серед «бюджетників». За кількістю вузівських «відмінників» вони поступаються «бюджетним» студентам. Слід виділити дещо більше типів сучасних студентів, аніж простий розподіл на «бюджетних» і «комерційних», причому ці типи зустрічаються і в тій, і в іншій з описаних груп.

Перший тип умовно можна назвати «підприємцем». Цей студент віддає перевагу досягненню успіху в сфері бізнесу, здобуває вищу освіту для того, щоб освоїти теорію і практику підприємництва, швидко просуватися по службі, займатися керівною, організаторською діяльністю, він упевнений у правильності вибору спеціальності, навчання, відповідності йому своїх здібностей, але в той же час він більш критичний до свого навчального закладу, не побоюється безробіття, у нього більш розвинені (за самооцінкою) такі актуальні особові якості, як індивідуалізм, професіоналізм, заповзятливість, самостійність, здатність міняти погляди при зміні обставин, швидке пристосовування до нових умов.

Другий тип з тією ж часткою умовності називають «емігрантами». Вищу освіту «емігранти» більшою мірою одержують для того, щоб вільно оволодіти іноземними мовами, отримати можливість навчання, роботи за кордоном.. Вони упевнені в правильності власного вибору спеціальності і у відповідності йому своїх здібностей, а також у можливості ВНЗ дати їм підготовку на необхідному рівні.

Можна виділити три основні типи діяльності і поведінки студентів у сфері навчання і пізнання:

1-й тип особистості відрізняється комплексним підходом до цілей і завдань навчання у ВНЗ. Інтереси студентів зосереджуються на більш широкій сфері знань, ніж передбачено програмою, соціальна активність студентів виявляється у всій різноманітності форм студентського життя. Цей тип діяльності орієнтований на широку спеціалізацію, на різносторонню професійну підготовку.

2-й тип особистості відрізняється чіткою орієнтацією на вузьку спеціалізацію. І тут пізнавальна діяльність студентів виходить за рамки навчальної програми. Проте якщо першому типу поведінки властиве «переживання» програми, то в цьому разі цей вихід здійснюється углиб.

3-й тип пізнавальної діяльності студентів зорієнтований на засвоєння знань і набуття навиків лише у межах навчальної програми. Цей тип діяльності — найменш творчий, найменше активний.

До категорії відмінників-універсалів належать студенти, які поєднують позитивні сторони «різностороннього» і «професіонала». На жаль, таких студентів, які вирізняються величезною працьовитістю і разом з тим винятково обдарованих, талановитих, з блискучими природними здібностями (в першу чергу з відмінною пам'яттю), зустрічається не так уже багато.

Серед «хорошистів» можна виділити два підтипи: 1) студенти з гарними здібностями, але недостатньо працелюбні. В більшості випадків вони навчаються нерівно, з профілюючих предметів у них можуть бути і відмінні оцінки, тоді як у загальноосвітніх іноді навіть «три»; 2) студенти з середніми здібностями, але з великою працьовитістю. Як правило, вони навчаються рівно з всіх предметів. Представники цього підтипу старанно записують усі лекції, але нерідко відповідають, користуючись конспектом, підручником.

Залежно від успішності серед трієчників можна виділити декілька підтипів:

1) ті першокурсники, що не адаптувалися до специфічних умов вузівського навчання. Практика показує, що продумана система роботи з пристосовування першокурсників ще тільки складається, цей процес часто проходить стихійно, курс «Вступ до спеціальності» проходить стадію становлення;

2) ті, які не здатні до сприйняття якості або логіки викладу пропонованого матеріалу.

Ключі допомоги таким студентам у руках кафедр і викладачів — застосування наукової організація навчального процесу, вдосконалення якості викладання, здійснення індивідуального підходу до навчання і т. д.

Нагадаємо, що під навчанням варто розуміти не процес передачі готових знань від викладача до студента, а широка взаємодія між навчаючим і тим, що навчається, спосіб здійснення педагогічного процесу з метою розвитку особистості за допомогою організації засвоєння студентами наукових знань і способів діяльності. Під розвитком стосовно до навчання розуміють два різних, хоча й тісно взаємозалежних один з одним явища:

• власне біологічне, органічне дозрівання мозку, його анатомо-біологічних структур;

• психічний (зокрема розумовий) розвиток як певна динаміка його рівнів, як свого роду розумове дозрівання.

Сучасна вітчизняна психологія та педагогіка стоїть на точці зору діалектичного взаємозв'язку навчання й розвитку особистості: поза навчанням не може бути повноцінного розвитку особистості. Навчання стимулює, веде за собою розвиток, у той же час спирається на нього, але не надбудовується чисто механічно.

Список літератури

1. Бернс Р. Развитие “Я – концепции” и воспитание. – М.: Педагогика, 1986. – 421 с.

2. Бех І.Д. Категорія “ставлення” в контексті розвитку образу “Я” особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 9 –21.

3. Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. – К.: Рад. школа, 1980. – 143с.

4. Загальна психологія / за ред. М.І.Подольського – К., 2000. – 425с.

5. Костюк Г.С. Свідомість і діяльність людини // Психологія: підручн. для педагогічних вузів. – К., 1968. – 365 с.

6. Мухіна В.С. Особенности идентификации с собственным “Я”. Кризис личности в отрочестве // Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество. – М.,1998. – С. 398–408.

7. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: пер. с англ. М.М.Исенина. – М.: Прогресс, 1994. – 480с.

8. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – 432 с.

9. Словник-довідник з психології. – К., 2001.− 320с.

10. Столин В.В. Самосознание личности. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 286 с.

Тести

1.В структурі особистості розрізняють такі складові:

а) інтраіндивідна, індивідуальна, підіндивідуальна;

б) інтраіндивідна,інтеріндивідна,метаіндивідна;

в) міжособистісна, внутрішньоособистісна, особистісна;

г) індивідуальна, особистісна, інтеріндивідна.

2.Пізнавальний (когнітивний) компонент «Я-Образа» це:

а) уявлення про свої здібності, зовнішність, соціальне положення;

б) самоповага, самокритичність, самолюбство;

в) прагнення повисити самооцінку,шана.

г) соціальне положення, егоїстичність, самокритичність.

3. Хто із психологів вважається представником гуманістичної теорії особистості:

а) А.Маслоу(1907-1970);

б) Г.Олпорт (1887-1967);

в) К.Роджерс(1902-1990);

г) всі відповіді правильні.

4. Для ігрового типу спрямованості найбільш значущим є:

а) сфера людських взаємовідносин;

б) побутова діяльність, повсякденний образ життя;

в) ігрові ситуації і предмети;

г) правила, соціальні норми, вимого дорослих, які є авторитетами.

5. Який вік рахується періодом найбільш активного розвитку моральних та естетичних цінностей, становлення і стабілізація характеру, володінням повним комплексом ролей дорослої людини:

а) підлітковий;

б) юнацький;

в) дорослий;

г) зрілий.

6. Що являється найвищої інтеграцією психологічних якостей особистості :

а) творчість;

б) мислення;

в) креативність;

г) здібності.

7. Що являється головним внутрішнім фактором розвитку особистості:

а) мотиваційна сфера та інтелектуальна активність;

б) здібності;

в) саморозвиток;

г) характер і виховання.

8. Які якості забезпечують успішність оволодіння знаннями, вміннями, навичками:

а) здібності і здатності ;

б) характер і темперамент;

в) характер і виховання;

г) здібності, темперамент.

9. Як людину певного віку і як особистість студента можна охарактеризувати із декількох сторін. З яких саме?

а) наукової, моральної, біологічної;

б) соціальної, психологічної, наукової;

в) соціальної, психологічної, біологічної;

г) етичної, історичної, моральної.

10. Студенський вік,як правило, припадає на період:

а) юності або перехіду від дитинства до дорослості;

б) шкільного віку;

в) соціальної зрілості;

г)зрілості.