Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
У 1948 році американський економіст Пол Самуельсон довів теорему вирівнювання цін на фактори виробництва, яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона: міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних і відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.
Гомогенний капітал - це капітал, який має однакову продуктивність і ризикованість; гомогенна праця - це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенна земля - це земля з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо.
За відсутності торгівлі відносна ціна праці як фактора виробництва у країні 1 становить OG, а у країні 2 — ОІ. Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 дорівнює OF, а у країні 2 — OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці -А, а у країні 2-у точці В. Оскільки співвідношення (w/r) до початку торгівлі менше для країни 1 та більше для країни 2, це означає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві працемісткого товару 1, а країна 2 — у виробництві капіталомісткого товару 2.
Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізуватися на виробництві працемісткого товару 1, і тому відносний попит на працю в цій країні буде зростати, що, своєю чергою, приведе до зростання відносної ціни праці (w/r), а це — до зростання відносної ціни (P1/P2) товару 1 у цій країні.
Оскільки країна 2 буде спеціалізуватися на виробництві капіталомісткого товару 2, відносний попит на капітал у цій країні буде зростати, що приведе до зростання відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної ціни праці (w/r). Це, своєю чергою, призведе до зростання відносної ціни (Р2/Р1) товару 2 у цій країні або, інакше, до падіння відносної ціни {P1/P2) товару 1.
Точки А та В починають переміщатись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання в обох країнах відносної ціни праці, витраченої на його виробництво, у точці Н.
Основні висновки теорії:
згідно теорії Хекшера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори;
згідно теорії Хекшера-Оліна-Самуельсона в міжнародній торгівлі, за відповідних умов, простежується тенденція до вирівнювання "факторних цін";
теорія факторів виробництва пояснює виробництво товарів - як результат використання первісних елементів - факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє три основні фактори: працю, землю та капітал;
експорт товарів може замінюватися переміщенням факторів виробництва;
під ціною фактора розуміється винагорода, яку отримує власник фактора за його використання. Для праці - це заробітна платня, для капіталу -процентна ставка, для землі - рента.
«Парадокс Леонтьева»
Парадокс Леонтьєва - теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується на практиці: трудонасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені -трудомістку.
Наприклад, один і той самий продукт може вироблятися на основі різної технології — з високими затратами праці або капіталу, іншими словами, він може бути працемістким у праценадлишковій країні та капіталомістким — у капіталонадлишковій країні. США виробляють пшеницю капіталомістким способом (високий рівень механоозброєності праці) завдяки надлишку дешевого капіталу відносно трудових ресурсів. В Україні та ж пшениця виробляється з використанням меншої кількості машин, тому що держава має багато дешевих трудових ресурсів. Той факт, що продукція може вироблятися різними методами, є одним із пояснень парадокса Леонтьева.
Необхідність введення кваліфікованої праці як самостійного фактора виробництва була доведена американським вченим Дональдом Кісінгом (Donald Keesing). У дослідженні, опублікованому у 1966 p., він дійшов висновку, що характер та напрямок міжнародної торгівлі для групи готових виробів визначаються надлишком кваліфікованої та некваліфікованої праці. За основу для розроблення теорії він взяв дані перепису населення США 1960 p. Робоча сила у досліджуваних галузях промисловості була поділена на 7 груп залежно від кваліфікації, починаючи від "вчених та інженерів" та закінчуючи "некваліфікованими робітниками". Підрахунки Кісінга показали високий рівень "кваліфікаційної насиченості" товарів, які експортуються із США, дорівняно з рівнем імпортних товарів. Професійна підготовка та освіта потребують капітальних вкладень, які не виявляються у традиційних показниках капіталу, включаючи тільки вартість обладнання та конструкцій. Якщо трохи змінити теорію Хекшера — Оліна, врахувавши різноманітні групи робочої сили та капіталу, вкладеного у підготовку цих груп, теорія співвідношення факторів виробництва залишається правильною. В експорті США відображається вища частка праці спеціалістів, наприклад, вчених та інженерів, отже, США використовують свої надлишкові фактори виробництва, а саме капітал, вкладений у підготовку цих груп. Імпорт США виробляється низькокваліфіковааою робочою силою. Той факт, що робоча сила не є однорідним товаром, є ще одним поясненням парадокса Леонтьева.
Парадокс Леонтьєва не дає відповіді на численні запитання, а багато інших тестів, враховуючи кваліфікаційний склад робочої сили й інші фактори, охоплюючи великі групи країн, підтвердили справедливість теорії Хекшера-Оліна.
Цей парадокс застерігає від прямолінійного використання теорії Хекшера-Оліна у практиці міжнародної торгівлі. Разом із тим, теорія Хекшера-Оліна разом із доданими пізніше уточненнями залишається одним із головних інструментів аналізу міжнародної торгівлі та її впливу на розподіл та перерозподіл доходів.
