13. До показників рівня інтенсифікації відносять:

– вихід валової продукції, валового доходу, чистого прибутку з розрахунку на одиницю виробничих ресурсів;

– отримання валової продукції на одного середньорічного працівника;

– середньорічну вартість необоротних та оборотних активів, розмір поточних (операційних) витрат та розмір енергопотужностей з розрахунку на одиницю виробничих ресурсів (земельних, трудових, матеріальних та фінансових);

– отримання чистого прибутку на одного середньорічного працівника.

13. Процес передання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її здійснення, підлеглому, який бере на себе відповідальність за її виконання – це:

– координація робіт та видів діяльності;

– делегування повноважень;

– департаменталізація;

– управління.

13. Сутність соціального партнерства – це:

– взаємодія людей, яка виникає в процесі спілкування;

– сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців і держави, спрямована на співробітництво в питаннях соціально-трудових відносин;

– взаємодія між працівниками підприємства під час праці;

– сукупність відносин між постачальниками та підрядниками під час функціонування підприємства.

13. Виробнича структура підприємства – це:

– склад ланок, бригад, виробництв та інших виробничих підрозділів підприємства і взаємозв'язки між ними;

– сукупність трудових ресурсів, основного та обігового капіталу та співвідношення між ними;

– склад та співвідношення між структурними елементами матеріально-технічної бази;

–комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для нормального функціонування основного виробництва.

13. Суб'єктами ринку праці є:

– роботодавці і наймані працівники;

– наймані працівники та держава;

– роботодавці та держава;

– роботодавці, наймані працівники та держава.

13. Тип структури управління, що побудований за принципом ієрархії управління і ґрунтується на безпосередній підпорядкованості нижчої ланки управління вищій:

– вертикальна;

– лінійна;

– проектна;

– дивізіонна.

13. До основних принципів організації заробітної плати відносять:

– рівна оплата за рівну працю;

– підвищення реальної заробітної плати відповідно до зростання ефективності виробництва та праці;

– простота і зрозумілість систем нарахування заробітку;

– усі відповіді правильні.

13. Основою організації оплати праці на підприємстві є:

– тарифна ставка;

– тарифна сітка;

– тарифна система;

– правильна відповідь відсутня.

13. Тарифна система відображає поділ працівників за:

– професіями, спеціальностями та кваліфікацією;

– статусом і освітою;

– статтю та віком;

– стажем роботи та відповідальністю.

13. Головною складовою частиною тарифної системи, яка визначає грошовий розмір оплати за обсяг роботи, одиницю часу, робочу зміну або годину, є:

– тарифна сітка;

– тарифна ставка;

– норма виробітку;

– тарифна система.

13. До трудових ресурсів підприємства відносять:

– частина працездатного населення, що за своїми віковими даними відповідає вимогам стосовно зайнятості у певній сфері діяльності;

– сукупність робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві та входять до його спискового складу;

– працездатне населення, діяльність якого спрямована на створення продукту;

– сукупність керівників підприємства, що зайняті у виробництві продукції.

13. Трудовий потенціал підприємства – це:

– можливий обсяг виробництва продукції за повної зайнятості трудових ресурсів підприємства;

– резерв сільської робочої сили;

– потенціал усієї сукупності працівників підприємства з урахуванням їх якісних та кількісних характеристик;

– чисельність працівників, які можуть бути залучені у виробництво на певному підприємстві.

13. Показники, які відносять до показників ефективності використання трудових ресурсів:

– продуктивність та трудомісткість праці;

– оплата 1 люд.-год та середньомісячна заробітна плата;

– коефіцієнт сезонності та розмах сезонності;

– трудова активність та коефіцієнт використання запасу праці.

13. Продуктивність праці розраховується як:

– відношення вартості основних виробничих фондів до середньорічної чисельності робітників;

– відношення вартості основних виробничих фондів до вартості валової продукції;

– відношення вартості (кількості) виробленої продукції до витрат праці;

– добуток вартості валової продукції на середньорічну чисельність робітників.

13. Трудомісткість виробництва одиниці продукції розраховується, як:

– відношення прямих затрат праці до кількості реалізованої продукції;

– відношення прямих затрат праці до кількості виробленої продукції;

– множення прямих затрат праці на кількість виробленої продукції;

– усі відповіді правильні.

13. Якщо обсяг виробленого підприємством молока 2000 ц, середньорічна чисельність робітників 10 осіб, трудова активність одного робітника на рік 1000 люд.-год, то продуктивність праці (ПП) дорівнює:

– ПП = 0,2 ц/люд.-год;

– ПП = 2,0 т/люд.-год;

– ПП = 5,0 люд.-год/ц;

– ПП = 200 ц/люд.-год.

13. Якщо обсяг виробленої підприємством продукції 2,0 тис.ц, середньорічна чисельність робітників 10 осіб, трудова активність одного робітника на рік 1000 люд.-год, то трудомісткість (Тм) виробництва продукції дорівнює:

– Тм = 5,0 люд.-год/ц;

– Тм = 0,2 люд.-год/ц;

– Тм = 20,0 ц/люд-год;

– Тм = 500 люд.-год/ц.

13. До службовців належать такі працівники:

– фінансовий директор підприємства;

– завідувач відділу продаж;

– секретар директора;

– механік монтажного цеху.

13. Категорії працівників, які виділяють за характером функцій:

– керівники та спеціалісти;

– робітники та службовці;

– керівники та робітники;

– керівники, спеціалісти, робітники та службовці.

13. Якщо на підприємстві було фактично відпрацьовано 9,0 тис. люд.-год, потенційний фонд робочого часу на кожного працівника становить 2000 люд.-год; середньорічна чисельність працівників 5 осіб, то коефіцієнт використання робочого часу дорівнює:

– 0,9;

– 1,4;

– 2,0;

– 1,2.

13. Оберіть правильне продовження твердження: якщо коефіцієнт співвідношення індексу продуктивності праці та індексу її оплати більше одиниці, то:

– створюються умови для збільшення собівартості одиниці продукції та зменшення прибутку;

– створюються умови для зменшення собівартості одиниці продукції та збільшення прибутку;

– створюються умови для збільшення собівартості одиниці продукції з одночасним збільшенням прибутку;

– створюються умови для зменшення продуктивності праці та збільшення оплати праці.

13. Якщо: обсяг виробленого зерна 24 тис. т; середньорічна чисельність працівників, зайнятих у виробництві зерна – 10 осіб, трудова активність за рік одного робітника у виробництві зерна становить 1200 люд.-год, то продуктивність праці у виробництві зерна (ППз) дорівнює:

– ППз = 20 т/люд.-год;

– ППз = 130 т/люд.-год;

– ППз = 5 т/люд.-год;

– ППз = 2,0 т/люд.-год.

13. Мотивація працівників – це:

– сукупність мотивів і стимулів до оптимізації витрат робочого часу;

– сукупність прогресивних форм праці;

– процес заощадження ресурсів підприємства;

– сукупність заходів, що стимулюють працівників до досягнення певних цілей.

13. Види методів мотивації трудової діяльності працівників такі:

– прямі економічні та непрямі економічні;

– грошові та заохочувальні;

– прямі економічні, непрямі економічні, негрошові;

– пільгові і загальні.

13. Якщо вартість виробленої продукції підприємства становить 720 тис.грн, реалізованої продукції – 560 тис.грн, чисельність працівників – 10 осіб, трудова активність за рік одного працівника становить 2000 люд.-год, то продуктивність праці на цьому підприємстві дорівнює:

– 120 грн. / люд.-год;

– 36 грн./ люд.-год;

– 280 грн./ люд.-год;

– 144 грн./ люд.-год.

13. Якщо кількість працівників збільшилася на 10%, обсяг виробництва зріс у 1,2 рази, то продуктивність праці на підприємстві:

– підвищилася на 5%;

– зменшилася на 15%;

– підвищилася на 9%;

– зменшилася на 1,5%.

13. Якщо чисельність працівників зменшилась на 20%, а обсяг виробництва збільшився у 1,2 рази, то продуктивність праці на підприємстві:

– підвищилася на 5%;

– зменшилася на 4%;

– підвищилася на 50%;

– зменшилася на 40%.

13. Номінальна заробітна плата – це:

– грошова сума, яку одержує працівник за виконану роботу;

– законодавчо зафіксовані тарифні розцінки і тарифні ставки;

– мінімальний розмір заробітної плати, що має місце на підприємстві в певному періоді;

– грошовий еквівалент матеріальних благ, які може придбати працівник.

13. Реальна заробітна плата – це:

– сума основної і додаткової заробітної плати працівника;

– грошовий вираз кількості товарів і послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату;

– сума основної заробітної плати і виплат за преміальними та іншими мотиваційними системами;

– співвідношення між рівнем заробітної плати працівника в базовому і звітному періодах.

13. Основна заробітна плата працівника – це:

– виплати працівникові з фонду матеріального заохочення за досягнення підприємством високих кінцевих результатів роботи;

– розмір оплати праці, який визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами;

– розмір нарахованої заробітної плати;

– доплати понад тарифні ставки.

13. Показник, який відносять до показників руху робочої сили на підприємстві:

– коефіцієнт плинності;

– коефіцієнт продуктивності;

– коефіцієнт завантаження робочої сили в часі;

– трудомісткість.

13. Якщо річний фонд оплати праці становить 360 тис.грн; середньорічна чисельність працівників 10 осіб, то середньомісячна заробітна плата по підприємству дорівнює:

– 36 тис.грн;

– 3000 грн;

– 2,5 тис.грн;

– 20 грн.

13. Якщо місячний фонд оплати праці становить 22,0 тис. грн; кількість працівників 10 осіб; відпрацьовано кожним працівником за місяць 110 годин, то погодинна оплата праці дорівнює:

– 20,0 грн;

– 22,0 тис.грн;

– 2,0 грн;

– 11,0 грн.

13. Працівники, які не належать до складу керівників підприємства:

– комерційний директор підприємства;

– начальник відділу маркетингу;

– головний бухгалтер;

– економіст.

13. Рівень кваліфікації робітників визначається за:

– категоріями;

– посадами;

– розрядами;

– ступенями.

13. Для збільшення прибутку підприємства за незмінних інших умов необхідно, щоб…:

– темпи підвищення продуктивності праці випереджали темпи збільшення оплати праці;

– темпи збільшення оплати праці випереджали темпи підвищення продуктивності праці;

– темпи зменшення продуктивності праці випереджали темпи збільшення оплати праці;

– темпи зменшення продуктивності праці відповідали темпам скорочення оплати праці.

13. Амортизація основних засобів – це:

– вартість реалізації зношених і знятих з виробництва основних засобів;

– процес поступового перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції;

– сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язань у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами;

– процес швидкого перенесення вартості основних засобів на створювану продукцію.