2.5. Схема монтажу виробу

Для того щоб змонтувати інформаційний стенд потрібно з’єднати деталі у такій послідовності (Рисунок 2.1):

7 2 9 10 3 4

8

5

1

6

(Рисунок 2.1)

1. До основи 1 приклеюємо декоративну кромку 5.

2. До основи 1 приєднуємо кишеньки 2 за допомогою кишенькової стрічки №7,8,9.

3. До основи 1 приклеюємо декоративну наліпку 3 допомогою декоративної стрічки 10.

4. До основи 1 приклеюємо аракалову стрічку 6.

5. До задньої сторони основи приєднуємо кріпильну деталь 4.

2.6. Характеристика типів з’єднань

Основу інформаційних стендів з декоративними наліпками, стрічками, кромкою будемо з'єднувати за допомогою клейового з’єднання (клей «ПВА»), та самоклеючої плівки. Оскільки цей варіант є най більш оптимальним.

Скріплення деталей дерев'яних конструкцій склеюванням не вимагає великих матеріальних затрат, не ослаблює перерізів і не викликає корозії, як різні металеві скріпи. Переваги склеювання особливо зросли в зв'язку з розвитком хімії, яка дала безліч синтетичних клеїв, що відзначаються високою клеючою здатністю, водостійкістю й грибостійкістю. Велике значення має товщина клейового прошарку, яка залежить від густоти розчину й тиску під час склеювання. Занадто густий розчин важко наносити на поверхню тонким шаром, і він, швидко тужавіючи, ре встигає проникнути в деревину. А коли клейовий розчин надто рідкий, утворюється дуже тонкий його прошарок і деталі скріплюються неміцно. Клей нормальної густоти повинен стікати з лопатки рівним суцільним струмочком, без згустків.

Для якісної виконання робіт з виготовлення стендів треба зазначити особливості застосування матеріалів, з яких вони виготовлені й основні рекомендації щодо застосування.

Основними матеріалами, використовуваними під час виготовлення стенда є самоклеюча плівка, з яких виконуються кишені для розміщення інформації.

Самоклеюча плівка - це матеріал, який має практично необмежені можливості: широка сфера застосування, реалізація дизайнерських фантазій, безпеку здоров'ю, і навіть довговічність. Існує безліч самоклеючих плівок: плівки насичених квітів, матові і глянсові, з орнаментами, візерунками і структурами, з невигадливим добірністю чи з модним металевим блиском, самоклеючі плівки для суто декоративної обробки або заради більш практичних цілей, для підкреслення окремих деталей оформлення або заради повного відродження обстановки. Самоклеючі плівки набули дуже широкого використання.

РОЗДІЛ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП

3.1. Розкладка виробу

Взагалі, для того щоб створити будь-який виріб необхідно мати відповідні креслення, схеми, конструкції, необхідно знати його форму, розміри, з якого матеріалу він виготовлятиметься, способи з'єднання окремих елементів та інші дані. Один з найголовніших елементів є правильний підбір матеріалу для виробу чи певного механізму, адже саме від цього буде залежати краса, стійкість проти спрацювання та міцність виробу, відповідно й його ж економічна вартість. Тому у роботі використовуються деревно-стружкова плита (ДСП) - композиційний матеріал, який отримують з відходів деревообробки методом плоского гарячого пресування висушеної технологічної тріски, стружки і тирси, змішаних з сечовино-або феноло-формальдегіду смолою (6-18% від маси стружок) з наступним пресуванням на одно-і багатоповерхових періодичних пресах або в безперервних стрічкових, гусеничних або екструзійних агрегатах.

Назва «пластик» означає, що ці матеріали під дією нагрівання і тиску здатні формуватися і зберігати задану форму після охолоджування або затвердіння. Процес формування супроводжується переходом пластично деформується (в'язкотекучий) стану в склоподібний стан .

Розмічання деталей

Вибравши виріб для виготовлення, приступаємо до розмітки.

Розмічання – це нанесення на заготовку контурних, осьових і до­поміжних ліній відповідно з кресленням. Розмічання – важлива опера­ція, від якої залежить якість виробів.

Під час розмічання використаємо розмічальні і контрольно-вимірю­вальні інструменти.

Лінії розмітки (риски) – наносять на деревину олівцем (шилом) або вістрям відповідного розмічального інструменту. Олівець (шило) нахи­ляють у напрямі руху і притискають до розмічального інструменту.

Вимірювальна лінійка, складаний або стрічковий метр призначені для вимірюван­ня розмірів та розмічання деталей. Ціна поді­лки цих інструментів дорівнює 1,0 мм.

Кутники дерев'яні застосовують для розмічання і перевірки прямих кутів. У них розрізняють п'ятку (колодку) і закріплену в ній під прямим кутом тонку лінійку (перо).

Розмічання кола та дуги, а також відкла­дання розмірів здійснимо за допомогою металевого циркуля.

Кронциркуль і нутромір призначені для перевірки зовнішніх і внутрішніх розмі­рів (діаметрів отворів, ширини пазів та ін.). Працюють цими інструментами так: ніжки розводять і щільно притискають до стінок вимірюваного елементу. Знятий розмір вимі­рюють лінійкою.

Розмічання великої кількості однакових деталей, а також деталей криволінійної форми здійснюється за допомогою шаблонів. Форма і розміри шаблонів відповідають формі і розмірам деталей, заданих на кресленні з припуском на обробку. При розмічанні шаблон накладають на матеріал і обводять олівцем по його контурах. Застосування шаблонів значно скорочує час на розмічання і підвищує його точність.

Вимірювальна лінійка, складаний або стрічковий метр призначені для вимірюван­ня розмірів та розмічання деталей. Ціна поді­лки цих інструментів дорівнює 1,0 мм.

Рейсмус складається з колодки і двох висувних штанг, які закріплюють клинком. На кінці штанг є металеві штифти, якими прокреслюють лінії на деталі. Розмічання кола та дуги, а також відкла­дання розмірів здійснюють за допомогою металевого циркуля.

Різання деревини

Після розмічання, приступаємо до різання ДСП.

Пиляння деревини – це процес розрізання її на частини пилками. Розрізняють ручне і механізоване пиляння.

Для ручного пиляння застосовують пилки. Полотна пилок виготов­ляють з інструментальних сталей.

Зуби пилки характеризуються кроком і висотою. Крок – відстань між вершинами двох суміжних зубів. Висота – відстань від вершини до основи зуба (вимірюється по перпендикуляру, опущеному з вершини налінію 2 основи зубів).

Зуби полотна пилки називають зубчастим вінцем; крайку полотна, що протилежна зубчатому вінцю, – обушком, а бокові сторони полот­на – щічками.

Форма зубів полотна залежить від виду пиляння. Так, для поздовж­нього пиляння деревини застосовують полотна з косокутним зубом з на­хилом убік пиляння. Робочим ходом такої пилки є тільки рух уперед.

Для поперечного пиляння деревини застосовують полотна із зубом у формі рівнобедреного трикутника. Робочим ходом є рух упе­ред і назад.

Для мішаного пиляння деревини застосовують полотна із прямокут­ним зубом. Робочим ходом є тільки рух уперед.

За конструкцією ручні столярні пилки поділяють на натягнуті (лучкові) і не натягнуті (ножівки).

Механізоване пиляння деревини здійснюється за допомогою руч­них електричних дискових пилок та на верстатах.

Електричні дискові пилки призначені для поздовжнього і поперечного розпилювання, а також випилювання деяких шипових з'єднань.

Круглопилкові верстати призначені для поздовжнього і поперечно­го розпилювання, а також для розпилювання під кутом до волокон.

Відхилення від правильних прийомів пиляння деревини призводить до виникнення дефектів. Застосовують різні способи їх попередження. Так, щоб не допустити викривлення пропилу, стежать за натягом полот­на пилки, натискають на пилку помірно. Щоб оброблювана поверхня бу­ла менш ворсистою, використовують пилку з малим розміром зубів. Щоб не відколювались тріски в кінці пиляння, рукою підтримують частину, яку відпилюють.

Стругання деревини

Після різання, поверхня ДСП буває нерівною, та не відповідає поставленим розмірам. Це ми виправимо за допомогою стругання.

Поверхня необробленої деревини в більшості випадків буває шорст­кою, а поперечний переріз по довжині неоднаковим. Струганням нада­ють деталям форми і розмірів, які зазначені на кресленні. Стругають де­ревину ручним і механізованим інструментом.

Механізоване стругання деревини здійснюється за допомогою руч­них електрорубанків та на стругальних верстатах.

До стругальних верстатів належать фугувальні та рейсмусові. Фугувальні верстати застосовують для високоякісного стругання деревини вздовж волокон. На рейсмусових верстатах стругають заготовки за розмірами, забезпечуючи паралельність протилежних боків.

Різання листового металу

Після процесу розмітки приступаємо до різаннялистового металу. Різання сортового матеріалу та обрізування заготовок виконують ручними або приводними ножівками і кутовими шліфувальними машинами (болгарками).

Приводною ножівкою можна різати металеві заготовки товщиною до 150-200 мм.

Кутова шліфувальна машина або жболгарка – популярний електроінструмент, що має вигляд електричної пилки з круговим диском. Призначена для різання та шліфування твердих матеріалів (металу, каменю, тощо). Зі всіх шліфувальних машин болгарки – найбільш універсальні інструменти. Ці машини використовують не лише для шліфування і полірування поверхонь, але і для обробки металу, бетону (за допомогою алмазних або абразивних кругів), пропилу канавок. За допомогою відрізного диска можна легко різати тверді матеріали (плитку, камінь, цеглу) і усувати недоліки матеріалу (зачищати зварні шви або видаляти іржу). І встановивши дротяну щітку, інструмент можна застосовувати для первинної «грубої» зачистки (видалення іржі або старого лаку з металевих поверхонь). Болгаркою користуються і для чистових робіт – остаточного шліфування або полірування. Болгарка дозволяє розрізати тверді матеріали з високою точністю, дотримуючись лінії розмітки.

Порізавши заготовку для майбутньої конструкції, переходимо до їх обпилювання та зачищення, якщо вони забруднені, або якщо на їх поверхні утворились задирки від різання металу.

Обпилювання – один з найпоширеніших способів обробки металів різанням, шляхом зняття незначного шару металу (до 1-2 мм) слюсарним інструментом – напилком (брусок з інструментальної сталі на якому є насічка) із заготовки. Точність обробки залежить від особливостей будови напилка – інструмента за допомогою якого виконують цей процес. Для зручності в користування на хвостовику закріплюють ручку. На поверхні напилків роблять насічку – два ряди прямолінійних заглибин, які взаємно пересікаються, утворюючи велику кількість різальних зубців – дрібних різців.

Напилок з великими насічками застосовують для грубої обробки. Дрібнішу насічку мають личкувальні напилки.

Щоб досягти хорошої якості обпилювання, напилок рухають по діагоналі до деталі з частою зміною напряму руху, змінюючи своє положення або повертаючи лещата.

Свердління деталей

Коли заготовка уже підготовлена, розпочинаю процес свердління відповідно до розмітки.

Свердління - це процес отримання круглих отворів шляхом зняття стружки у суцільному матеріалі за допомогою ріжучого інструмента - свердла і певних пристосувань. Процес свердління здійснюється при обертанні свердла з одночасною подачею.

Для обертання свердла використовують ручні, електричні або пневматичні дрилі, свердлильні і токарно-гвинторізні верстати.[7,с.14].

З'єднання деталей

Після різання приступаємо до з’єднання деталей за допомогою склеювання та шурупів.

Для склеювання деталей виробу на деревооб­робних підприємствах в основному застосовують синтетичні клеї. Вони водостійкі, забезпечують підвищену міцність клейових з'єднань, швидко тверднуть (З0...50 секунд при нагріванні до 100°). У навчальних майстер­нях застосовують синтетичний клей ПВА. Поверхні, які склеюють, очищають від пилу й бруду. Клейовий роз­чин наносять щітками або валиками, щільно притискають деталі одна до одної і стискають струбциною. Склеївши деталі я приступив до з’єднання частин виробу шурупами, зробивши перед тим отвори свердлом меншого діаметру та потаї для шапок шурупів [13,с.43].