3.2 Системи і способи обробітку ґрунту під лісові культури.

Обробіток ґрунту під лісові культури – це механічний, хімічний чи термічний вплив на ґрунту на всій лісокультурній площі або її частині, який забезпечує сприятливі умови для росту рослин, що культивуються.

Спосіб обробітку грунту в залежності від типу лісорослинних умов та цільового призначення культур може проводитися шляхом прокладання смуг, борозен, гребенів, терас, площадок, ямок, горбиків та ін. Найбільш поширеним є механічний обробіток ґрунту, який поєднує низку технологічних прийомів, що в комплексі утворюють ту чи іншу систему обробітку ґрунту. Для основного обробітку ґрунту застосовують системи зяблевого обробітку, чорного, раннього сидерального, зайнятого парів. Вибір системи залежить від грунтово-гідрологічних умов регіону, фізичного стану ґрунту, наявності бур’янів, їх видового складу, ступеня забур’яненості лісокультурної площі.

У процесі основного обробітку ґрунту розв’язуються наступні завдання: надання ґрунту відповідної структури шляхом механічного подрібнення його на невеличкі грудочки; поліпшення аерації ґрунту; поліпшення водного режиму ґрунту, що означає для посушливих умов забезпечення накопичення вологи, а для умов з надмірною вологістю – її зниження; знищення бур’янів і зменшення загальної забур’яненості лісокультурної площі; поліпшення теплового режиму; сприяння активізації життєдіяльності ґрунтової мікрофауни, що забезпечує активізацію мінералізації запасів органічної речовини, і накопичення необхідних для рослин мінеральних поживних речовин у доступній для їх засвоєння формі.

Глибина основного обробітку ґрунту регламентується глибиною оранки, яка, як звичайно, більша від довжини основного скелетного коріння сіянців і саджанців. У рівнинних умовах при створенні лісових культур на галявині найкраще проводити суцільну оранку з перевертання скиби на глибину 30-35 см і забезпечується застосуванням плуга ПКЛ-70. одночасно з оранкою тут забезпечується поглиблення розпушеного ґрунту за допомогою спеціальних ґрунтопоглиблювачів, які розпушують більш глибокі його шари без перевертання їх на поверхню.

Основний обробіток ґрунту може бути суцільний або частковий, залежно від виду і категорії лісокультурної площі, а також від особливостей рельєфу. При суцільному обробітку ґрунту обробляють всю лісокультурну ділянку, при частковому – певну її частину. На зрубах, як звичайно, застосовують смуговий обробіток ґрунту. Площа обробленого ґрунту становить 25-50% фактичної площі ділянки. У разі наявності на добре дренованих ґрунтах до 500 пнів смуговий механізований обробіток ґрунту можна здійснювати без корчування пнів. Висоту пнів зменшують шляхом спилювання або фрезування, що забезпечує кращий прохід агрегатів.

Обробіток ґрунту смугами здійснюють за допомогою фрез і дискових борін

3.3 Види, методи та способи створення лісових культур

Класифікація лісових культур передбачає що її основною одиницею є вид лісових культур, який визначається трьома складовими: часом створення, принципами формування, початковим складом.

Переважаючим методом створення лісових культур є садіння. Рідше застосовують сівбу, хоча цей метод певною мірою імітує саму природу лісу. Основний недолік останнього методу – вимокання або вимерзання насіння в грунті на лісокультурній площі, знищення його лісовою фауною, тривалість і складність проведення агротехнічних доглядів, більш тривалі терміни змикання лісових культур. Зовсім рідко використовують комбінований метод створення лісових культур, коли одні породи вводять садінням, а інші посівом. Культури створюють переважно методом садіння з використанням великомірного садивного матеріалу. На постійне місце висаджують сіянці та саджанці деревних і чагарникових рослин – 3-7-річного віку. Садіння проводять вручну. При створенні крупних масивів зелених насаджень в лісах зелених зон проводять такі ж агротехнічні заходи, як і при створенні звичайних лісових культур.

В процесі вирощування лісових культур часто виникає потреба в їх доповненні – висаджуванні садивного матеріалу на місце рослин, що загинули. Доповнення лісових культур зумовлено переважно об’єктивними причинами. Серед них – посушлива весна та посушливе літо, вимерзання рослин, вимокання, видування грунту тощо. Доповнення проводять в культурах 1-3-річного віку за результатами осінньої інвентаризації. Обсяги доповнень бувають різними, в середньому – 10-25 % від числа садивних місць.

Насадження лісу – це створення лісових культур шляхом висаджування сіянців або саджанців. Майже 95% культур на заході України створюються насадженням. Цей метод має низку переваг перед сіянням: у 5-7 разів скорочується витрата насіння, сіянці (саджанці) майже не пошкоджуються гризунами і птахами, забезпечується рівномірне розміщення і висока приживлюваність, меншою мірою пригнічуються трав'яною рослинністю.

Оптимальний час садіння рослин – рання весна до початку вегетації. Рідше практикується осіннє садіння, не пізніше ніж за 2-3 тижні до перших заморозків у період скидання листя у листяних та здерев’яніння пагонів – у хвойних порід.

Садіння саджанцями дає більш високий лісокультурний ефект.

На лісокультурних ділянках №1 і №2 будемо висаджувати одно або двох річні сіянці.