Лісокультурна ділянка №2

Розташована в кварталі - 12, виділ - 9, площа якої становить 1,9 га. Рельєф території, де розташована ділянка, рівнинний. Тип лісорослинних умов – вологий сугруд, тип лісу – волога грабово – соснова судіброва. Площа, на якій проектується створення лісових культур, представляє собою давній зруб. У трав’яному вкритті переважають: яглиця, квасениця, хвощ польовий, зірочник ланцетолистий, грушанка кругло листа, костяниця, чорниця, копитень, куничник лісовий, герань лісова, орляк, папороть жіноча. Тип ґрунту на ділянці – дерновий глинисто-піщаний на делювіальних суглинках. Личинки коренегризучих комах відсутні на площі ділянки.

Рекомендується створити лісові культури з дуба звичайного, липи дрібнолистої та сосни звичайної.

Розділ 3. Проектовані типи лісових культур

Проектовані типи лісових культур та особливості технології їх створення повинні бути глибоко і всебічно продумані та обґрунтовані. Вони залежать від виду лісових культур (попередні чи наступні, суцільні чи часткові, чисті чи змішані), методів і способів створення їх (сівба чи садіння), асортименту порід, схеми змішування порід та розміщення посадкових місць. Тому успіх створення лісових культур буде забезпечений при правильному підборі вищезгаданих структурних одиниць.

3.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках

Потреба народного господарства в деревині постійно зростає. При цьому лісорослинні ресурси в більшості регіонів країни залишаються незмінними, а подекуди зменшуються. Невичерпність їх неможлива без своєчасного відновлення дерево станів, що вирубуються в процесі головного користування. Відновлення потребують також ділянки, на яких ліс загинув від стихійного лиха, такого як пожежа, вітровал, бурелом тощо.

Руйнування материнського лісу внаслідок рубки головного користування або під впливом стихійних природних явищ докорінно змінює екологічний стан на даній території. Це погіршує умови природного поновлення, насамперед насіннєвого. Внаслідок цього інтенсивність поновлення різко знижується, що сприяє розвитку трав’яної рослинності і задернінню. Досить часто інтенсивніше поновлюються малоцінні породи, що призводить до зміни порід і заміни корінних дерево станів похідними.

Лісові насадження вегетативного походження біологічно менш стійкі, ніж насіннєві, вони швидше ростуть протягом перших років, а відтак темпи їх приросту знижуються. Ці негативні явища посилюються з кожним наступним поколінням лісу, і, як звичайно, насадження вегетативного походження третього, четвертого покоління є низькопродуктивним.

Оскільки природне поновлення не завжди відповідає завданням інтенсивного ведення лісового господарства, виникла необхідність штучного відтворення лісових масивів, де відбулись рубки головного користування або попереднє покоління лісу знищене стихійним лихом.

Завдяки створенню лісових культур вирішується низка принципових питань стосовно біології і господарської цінності майбутнього лісу. Зокрема забезпечується оптимальний склад майбутніх деревостанів з перевагою господарсько-цінних деревних порід формуються найбільш раціональні біологічні взаємовідносини між породами шляхом цілеспрямованого добору порід і взаємо розміщення рослин, зменшується конкуренція трав’яної рослинності в перші роки життя молодих деревних рослин.

Лісокультурну оцінку зрубів обумовлюють їх едафічні характеристики, а також належність ділянки до того чи іншого типу лісу.

Як об’єкта лісокультурного виробництва зруби характеризуються особливостями насаджень, які були на даній площі до рубки, типом, складом, віком, повнотою, часом вирубування. Від цих показників залежать такі якісні ознаки ділянки як структура ґрунту, характер мертвого покриву, кількість пнів, можливість появи природного поновлення, його природний склад тощо.

За часом рубки материнського лісу виділяють свіжі зруби, що вийшли з-під лісу протягом останніх одного, двох років. Свіжі зруби, звичайно, чисті від бур’янів, мають не ущільнену структуру ґрунту. Однак наявність свіжих пнів і захаращеність, що тією чи іншою мірою притаманне свіжим зрубам, значно ускладнюють технологію лісокультурних робіт.

Свіжим зрубам притаманне природне поновлення. Задовільне природне поновлення дає змогу сформувати молоде насадження без висівання або насаджування лісу. При незадовільному поновленню лісові культури обов’язкові. Важливе значення мають не тільки кількість і вік природного поновлення, але й його склад. Якщо в складі поновлення недостатня кількість головної породи, то може бути запроектовано введення її шляхом часткових культур. Іноді так само вводиться цінна супутня порода, якої не вистачає.

Галявини формуються із зрубів, своєчасно не залісених, а також із згарищ, які довго залишалися не залісеними і втратили ознаки лісової ділянки. На таких ділянках повністю мінералізувалися пні та коріння, погіршилася агро тектоніка ґрунту, у верхніх його шарах зменшилась кількість органічної речовини.