3. Торгове посередництво

Торгове посередництво — досить широке поняття, яке містить у собі значне коло послуг, що можуть надаватися як окремо, так і усі відразу.

Це такі послуги:

* пошук контрагента (по продукції, ціні тощо);

* підготовка та укладення угоди (оформлення необхідних документів);

* кредитування сторін та надання гарантій оплати товару покупцем (делькредере);

* здійснення транспортно-експедиційних операцій;

* страхування товарів при транспортуванні;

* виконання митних формальностей (щодо зовнішньоеко­номічних операцій);

* проведення рекламних та інших заходів щодо просуван­ня товару на ринку;

* здійснення технічного обслуговування;

* інші операції.

Посередницька операція — це господарська операція суб'­єкта підприємницької діяльності, що виступає в ролі комісіо­нера в договорі комісії, консигнатора в консигнаційному дого­ворі або повіреного в договорі доручення, за винятком довір­чих операцій. Таким чином, в Україні до посередництва відно­сять такі види угод:

* за договором комісії;

* за договором консигнації (для зовнішньоекономічних угод);

* за договором доручення.

Господарським кодексом України передбачено можливість здійснення торгового (комерційного) посередництва шляхом встановлення агентських відносин. Агентські відносини вини­кають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій. За агентським договором комерційний агент зобов'язується надати послуги суб'єкту, якого він представляє в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Права та обов'язки посередників визначаються у договорах з їх довірителями. При цьому головна умова, яка лежить в основі поділу посередницьких договорів, полягає в тому, чи має право посередник підписувати угоди з третіми особами, за чий рахунок і від чийого імені він може це робити.

Залежно від обсягу наданих їм повноважень розрізняють чотири види посередників:

1) посередники, що не мають права підписувати угоди з тре­тіми особами (агенти-представники, брокери, маклери);

2) посередники, що підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти-повірені, тор­гові агенти);

3) посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнанти);

4) посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (дистриб'ютори, дилери).

Відповідно до місця, яке вони посідають на ринку, посе­редники діляться також на простих (англ. ordinary) та ексклю­зивних (англ. exclusive — винятковий).

У країнах англо-американської системи права (США, Великій Британії та інших) всі договори з посередниками називаються агентськими угодами, а сторони "агентом" і "принципалом". У світовій практиці широкого розповсюдження набули типові фор­ми агентських угод (договорів), розроблені окремими фірмами, а також міжнародними організаціями. Наприклад, Міжнародна торговельна палата склала спеціальний Посібник з укладання аген­тських договорів (Commercial agency Guide for the drawing of contract). Сьогодні в розвинених країнах Заходу існує велика кількість посередників. Так, у США нараховується більше 240 тис. посередників, у Франції — 42 тис., у Німеччині — більше 100 тис.

Посередницька діяльність може здійснюватися як у сфері оптової, так і роздрібної торгівлі. Існує досить широкий спектр посередницьких організацій. Розходження між ними, як уже зазначалося, стосуються, насамперед, виконуваних ними функцій, розміщення на ринку, а також набору наданих по­слуг, товарної спеціалізації, орієнтації на певні категорії спо­живачів.

Різноманіття посередників і форм посередницької діяль­ності створює ефективне конкурентне середовище, що в оста­точному підсумку визначає орієнтацію виробництва на інтере­си споживачів.