Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1084202_03150_shpargalka_sintaksis_ukrainskoi_m...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
02.03.2020
Размер:
120.5 Кб
Скачать
  1. Присудок. Типи присудків за структурою та за морфологічним способом вираження. Простий присудок і способи його вираження. Засоби ускладнення простого присудка.

Головний член двоскладного речення, що виражає предикативну ознаку предмета, названу підметом. На формальному рівні підпорядковується підметові, поєднаний із ним способом координації, на семантико-синтаксичному рівні виступає предикатом, якому відводиться центральна роль у формуванні висловлювання. На вираженні типового присудка спеціалізується дієслово.

Розрізняють за морфологічним способом вираження та структурою (різні принципи оцінювання, які перетинаються з огляду на значення).

За структурою:

- простий;

- складений;

- складний.

У простому – єдність лексико-граматичного значення (= 1 компонент), складений – об’єднує 2 лексеми з розчленованими значеннями – граматичне (значення способу і часу – у типовому присудку), яке співвідносить ознаку, названу присудком, з підметом → містить зв’язковий компонент + лексичне значення → містить основний компонент.

За морфологічним способом вираження:

  • дієслівний;

  • іменний;

  • прислівниковий.

  1. Простий присудок. Найтиповіша форма. Виражений дієсловом. Узгоджувані форми присудка – особові. Неузгоджувані форми: інфінітив: А студенти – втікати з аудиторії; усічені форми (хлюп, скік, плюсь), вигуки (геть): Лисичка хап – і в кущі. Інфінітивний присудок передусім характерний для двоскладного речення з підметом, вираженим інфінітивом: Посадити дерево – значить залишити про себе найкращу пам’ять. Такі інфінітивні присудки І. Вихованець (услід за О. Потебнею) вважає іменними, а не дієслівними.

Засоби ускладнення:

  1. частки (ось, мов, так, собі…): А з неба місяць так і сяє. Вона наче усміхнулась. Василь як крикне з переляку. А Іван собі спить. Я б не здивувався;

  2. поєднання із семантико-неповноцінним дієсловом: А він взяв та й розказав про все; Лиш боротись – значить жить.

  3. повтори дієслів в однакових чи різних формах: І сам поїхати не поїхав, і мені не дозволив. Сплю-сплю, мені сниться… Ви брати берете, а на місце не кладете. Не знав, не знав, та й забув.

Фразеологічні поєднання – простий: Зав’язала білий світ… Бив байдики.

  1. Складений присудок (іменний, дієслівний, прислівниковий).

  1. Складений присудок– двочленної структури (допоміжний компонент + основний компонент

граматичне значення + лексичне значення

Складений дієслівний присудок. Допоміжний компонент (зв’язка) + основний компонент (інфінітив).

Допоміжний компонент:

  1. Фазового значення (починати, взятися, стати, заходжуватися, продовжувати, закінчувати, переставати).

  2. Модального значення:

А) модальні дієслова (відтінок можливості / неможливості, бажання, спроможності, повинності, волевиявлення – згоди, готовності): наважуватися, спромогтися, зуміти, мусити, прагнути, могти, посміти; Дехто до таких компонентів зараховує і дієслова суб’ктивно-емоційної оцінки – любити, боятися.

Б) модальні прикметники короткої та повної форм: ладен, радий, згоден, повинен, здатний, схильний, спроможний;

В) дієслівні сполуки, за значенням еквівалентні модальному дієслову: мати можливість, мати намір, мати змогу;

Г) сполуки модального характеру: не в змозі, не в силі (Ми не в силі спинити часу плин). Очі не в змозі були одірватися від її палких поглядів.

Дієслово в інфінітиві, наділене об’єктним значенням – не належить до складу присудка: Його змусили принести усі гроші. Також дієслово, не належне до присудка, може мати суб’єктне значення: Хлопчик навчився читати. (*Дієслова зі значенням інтелектуальної діяльності – навчатися, думати, вирішувати та ментального стану-процесу – любити, ненавидіти не варто об’єднувати з наступним інфінітивом у присудок. Також це стосується дієслів зі значенням руху, пересування: Ідуть дівчата в поле жати.

В односкладних структурах головний член речення також може бути співвідносний з моделлю складеного дієслівного присудка, у безособових реченнях така модель представлена поєднанням модального прислівника (можна, треба, потрібно, необхідно) + інфінітив: Цю статтю треба прочитати до понеділка.

Дієслівний складений присудок може мати ускладнену форму (2 допоміжні компоненти, переважно з комбінацією модального та фазового значень): Я мушу перестати співати. Він почав силуватися втавати. Я змушена продовжувати важко працювати.

  1. Складений іменний присудок. Допоміжний компонент-зв’язка – дієслівні форми, які десемантизувалися цілком чи частково (уперше таку тенденцію описав Булаховський), найчастіше «бути» в різних граматичних формах (та нульовому вираженні у формі теперішнього часу), а також: становити, здаватися, вважатися, називатися, робитися, доводитися, ставати…

Іменний компонент – іменник, прикметник, дієприкметник, рідше числівник та займенник (особовий займенник в ролі складеного іменного присудка буває тільки тоді, коли він поєднаний з означальним займенником з вказівною часткою це, то: І мрійна даль, планети і сонця – усе це ти), а також синтаксично нерозкладні словосполучення та фразеологізми.

Граматичні форми іменного компонента. Найчастіше у формі Н. в.: Дівчина красива. Дівчина – красуня. Ми сьогодні перші. Не той тепер Миргород. Праця і пісня – великі дві сили. Він стріляний горобець. Парубок – хоч води напийся. Поширена форма О. в.: Вона була вродливою. Іншими відмінковими формами є: З. в. з прийменником за (Очерет був мені за колиску, Був за старшого); Р. в. (Вода була темно-вишневого кольору, Люди були чесного роду, Штани були з темної парусини – матеріал, Був із сусіднього села – відношення, Був без імені), О. в (Карпо був з карими очима), М. в (Дерева наче в сні).

Засоби ускладнення – частки (особливо при нульовій зв’язці «є»): як, наче, ніби, от, це, то, ось, не.

До ускладнених форм зараховують і комбінацію складеного дієслівного присудка + складеного іменного: Хотіла б (1) я піснею (2) стати (3): 1, 3→ модель складеного дієслівного + 1, 2 → складений іменний. Доречніше у таких випадках говорити про комбінований присудок:

  • Фазове + модальне + іменна частина;

  • Модальне + фазове + іменна частина;

  • 2 фазові + іменна частина;

  • 2 фазові + іменна частина: Поезія не може бути власністю. Я перестала бути доброю до всіх. Я не збираюся ставати вашою боржницею.

  1. Складений прислівниковий присудок. Зв’язка – дієслово бути (зазвичай нульове), головний компонент – прислівник. Найчастіше у таких реченнях підмет виражений інфінітивом. Виділення присудка залежить від комунікативної настанови речення та порядку слів:

  • інфінітив + прислівник → речення двоскладне: Ходити по місту після дванадцятої години ночі було лячно;

  • прислівник + інфінітив → двоскладне, якщо прислівник має значення оцінки: То небезпечно – генія цькувати. Якщо ж прислівник виражає значення стану суб’єкта, то він входить разом з інфінітивом до складу головного члена безособового речення: Як радісно блукати вулицями старого Львова. Також порівн. : Як весело було повітря краяти / На душі було весело.

Складений прислівниковий з підметом, вираженим іменником: Бійці були напоготові (приклад Кулика).