
- •Предмет синтаксису. Зв’язок синтаксису з іншими розділами науки про мову.
- •Типи синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Відмінність між словосполученням і реченням, словосполученням і словом.
- •Підрядні словосполучення. Поділ підрядних словосполучень за частиномовною належністю головного компонента, за ступенем семантичної спаяності їх компонентів та за структурою.
- •Способи зв’язку між компонентами словосполучення (загальна характеристика).
- •Узгодження як спосіб зв’язку між словами, його різновиди (власне граматичне, смислове, умовно-граматичне, асоціативно-граматичне). Зв’язок прикладки з означуваним словом. Питання про кореляцію.
- •Керування як спосіб зв’язку між словами, його різновиди (сильне/ слабке, варіантне, прийменникове/ безприйменникове).
- •Прилягання як спосіб зв’язку між словами. Особливості іменного прилягання.
- •Види синтаксичних відношень між компонентами підрядних словосполучень.
- •Сурядні словосполучення: засоби зв’язку і види синтаксичних відношень між їх компонентами.
- •Речення і його ознаки. Аспекти вивчення речення (формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний та комунікативний).
- •Типи речень за характером відношення повідомлюваного до дійсності (модальністю). Заперечні речення і їх різновиди. Граматичні засоби вираження заперечення.
- •Типи речень за метою висловлювання. Питальні речення і їх різновиди. Спонукальні речення. Граматичні засоби оформлення спонукальних речень.
- •Граматична основа двоскладного речення. Зв’язок між підметом і присудком. Підмет. Типи підметів за структурою та частиномовною належністю.
- •Присудок. Типи присудків за структурою та за морфологічним способом вираження. Простий присудок і способи його вираження. Засоби ускладнення простого присудка.
- •Складений присудок (іменний, дієслівний, прислівниковий).
- •Засоби ускладнення складених присудків. Питання про складний (подвійний) присудок.
- •Морфологізовані і неморфологізовані другорядні члени речення. Частиномовне вираження морфологізованих/ неморфологізованих означень, додатків, обставин.
- •Означення і його різновиди (узгоджені / неузгоджені, непоширені / поширені), морфологічний спосіб вираження. Означення-прикладка.
- •Додаток і його різновиди (прямі/ непрямі, морфологізовані / неморфологізовані, придієслівні/ присубстантивні/ приад’єктивні / приадвербіальні).
- •Обставини і їх різновиди (загальна характеристика семантичних груп). Морфологізовані / неморфологізовані обставини. Поширені / непоширені обставини.
- •Обставини часу, місця, мети і причини. Способи їх вираження.
- •Обставини способу дії, міри і ступеня, умови і допустовості. Способи їх вираження.
- •Критерії розмежування другорядних членів речення. Синкретичні явища в системі другорядних членів речення.
- •Односкладні речення як структурний різновид простих речень (загальна характеристика).
- •Означено-особові, неозначено-особові та узагальнено-особові речення. Способи вираження їх граматичної основи.
- •Безособові та інфінітивні речення. Способи вираження їх граматичної основи.
- •Номінативні речення і їх різновиди. Питання про ґенітивні та вокативні речення.
- •Неповні речення. Різновиди неповних речень (власне неповні та еліптичні, контекстуально неповні та ситуативно неповні).
- •Парцельовані та обірвані (незавершені) речення. Нечленовані речення (слова-речення) і їх різновиди.
- •Елементарні і ускладнені прості речення, їх особливості. Питання про ускладнені речення в мовознавчій літературі.
- •Речення з однорідними членами і їх характеристика.
- •Речення з відокремленими членами. Причини, засоби і умови відокремлення членів простого речення. Напівпредикативні і уточнювальні відокремлені члени речення (порівняльна характеристика).
- •Відокремлення поширених і непоширених узгоджених означень.
- •Відокремлення поширених і непоширених прикладок. Відокремлення неузгоджених означень.
- •Відокремлення поширених і непоширених обставин.
- •Питання про відокремлені додатки. Відокремлення уточнювальних членів речення.
- •Вставні слова, словосполучення і речення.
- •Вставлені слова, словосполучення і речення.
- •Звертання як засіб ускладнення простого речення.
Присудок. Типи присудків за структурою та за морфологічним способом вираження. Простий присудок і способи його вираження. Засоби ускладнення простого присудка.
Головний член двоскладного речення, що виражає предикативну ознаку предмета, названу підметом. На формальному рівні підпорядковується підметові, поєднаний із ним способом координації, на семантико-синтаксичному рівні виступає предикатом, якому відводиться центральна роль у формуванні висловлювання. На вираженні типового присудка спеціалізується дієслово.
Розрізняють за морфологічним способом вираження та структурою (різні принципи оцінювання, які перетинаються з огляду на значення).
За структурою:
- простий;
- складений;
- складний.
У простому – єдність лексико-граматичного значення (= 1 компонент), складений – об’єднує 2 лексеми з розчленованими значеннями – граматичне (значення способу і часу – у типовому присудку), яке співвідносить ознаку, названу присудком, з підметом → містить зв’язковий компонент + лексичне значення → містить основний компонент.
За морфологічним способом вираження:
дієслівний;
іменний;
прислівниковий.
Простий присудок. Найтиповіша форма. Виражений дієсловом. Узгоджувані форми присудка – особові. Неузгоджувані форми: інфінітив: А студенти – втікати з аудиторії; усічені форми (хлюп, скік, плюсь), вигуки (геть): Лисичка хап – і в кущі. Інфінітивний присудок передусім характерний для двоскладного речення з підметом, вираженим інфінітивом: Посадити дерево – значить залишити про себе найкращу пам’ять. Такі інфінітивні присудки І. Вихованець (услід за О. Потебнею) вважає іменними, а не дієслівними.
Засоби ускладнення:
частки (ось, мов, так, собі…): А з неба місяць так і сяє. Вона наче усміхнулась. Василь як крикне з переляку. А Іван собі спить. Я б не здивувався;
поєднання із семантико-неповноцінним дієсловом: А він взяв та й розказав про все; Лиш боротись – значить жить.
повтори дієслів в однакових чи різних формах: І сам поїхати не поїхав, і мені не дозволив. Сплю-сплю, мені сниться… Ви брати берете, а на місце не кладете. Не знав, не знав, та й забув.
Фразеологічні поєднання – простий: Зав’язала білий світ… Бив байдики.
Складений присудок (іменний, дієслівний, прислівниковий).

Складений присудок– двочленної структури (допоміжний компонент + основний компонент
граматичне значення + лексичне значення
Складений дієслівний присудок. Допоміжний компонент (зв’язка) + основний компонент (інфінітив).
Допоміжний компонент:
Фазового значення (починати, взятися, стати, заходжуватися, продовжувати, закінчувати, переставати).
Модального значення:
А) модальні дієслова (відтінок можливості / неможливості, бажання, спроможності, повинності, волевиявлення – згоди, готовності): наважуватися, спромогтися, зуміти, мусити, прагнути, могти, посміти; Дехто до таких компонентів зараховує і дієслова суб’ктивно-емоційної оцінки – любити, боятися.
Б) модальні прикметники короткої та повної форм: ладен, радий, згоден, повинен, здатний, схильний, спроможний;
В) дієслівні сполуки, за значенням еквівалентні модальному дієслову: мати можливість, мати намір, мати змогу;
Г) сполуки модального характеру: не в змозі, не в силі (Ми не в силі спинити часу плин). Очі не в змозі були одірватися від її палких поглядів.
Дієслово в інфінітиві, наділене об’єктним значенням – не належить до складу присудка: Його змусили принести усі гроші. Також дієслово, не належне до присудка, може мати суб’єктне значення: Хлопчик навчився читати. (*Дієслова зі значенням інтелектуальної діяльності – навчатися, думати, вирішувати та ментального стану-процесу – любити, ненавидіти не варто об’єднувати з наступним інфінітивом у присудок. Також це стосується дієслів зі значенням руху, пересування: Ідуть дівчата в поле жати.
В односкладних структурах головний член речення також може бути співвідносний з моделлю складеного дієслівного присудка, у безособових реченнях така модель представлена поєднанням модального прислівника (можна, треба, потрібно, необхідно) + інфінітив: Цю статтю треба прочитати до понеділка.
Дієслівний складений присудок може мати ускладнену форму (2 допоміжні компоненти, переважно з комбінацією модального та фазового значень): Я мушу перестати співати. Він почав силуватися втавати. Я змушена продовжувати важко працювати.
Складений іменний присудок. Допоміжний компонент-зв’язка – дієслівні форми, які десемантизувалися цілком чи частково (уперше таку тенденцію описав Булаховський), найчастіше «бути» в різних граматичних формах (та нульовому вираженні у формі теперішнього часу), а також: становити, здаватися, вважатися, називатися, робитися, доводитися, ставати…
Іменний компонент – іменник, прикметник, дієприкметник, рідше числівник та займенник (особовий займенник в ролі складеного іменного присудка буває тільки тоді, коли він поєднаний з означальним займенником з вказівною часткою це, то: І мрійна даль, планети і сонця – усе це ти), а також синтаксично нерозкладні словосполучення та фразеологізми.
Граматичні форми іменного компонента. Найчастіше у формі Н. в.: Дівчина красива. Дівчина – красуня. Ми сьогодні перші. Не той тепер Миргород. Праця і пісня – великі дві сили. Він стріляний горобець. Парубок – хоч води напийся. Поширена форма О. в.: Вона була вродливою. Іншими відмінковими формами є: З. в. з прийменником за (Очерет був мені за колиску, Був за старшого); Р. в. (Вода була темно-вишневого кольору, Люди були чесного роду, Штани були з темної парусини – матеріал, Був із сусіднього села – відношення, Був без імені), О. в (Карпо був з карими очима), М. в (Дерева наче в сні).
Засоби ускладнення – частки (особливо при нульовій зв’язці «є»): як, наче, ніби, от, це, то, ось, не.
До ускладнених форм зараховують і комбінацію складеного дієслівного присудка + складеного іменного: Хотіла б (1) я піснею (2) стати (3): 1, 3→ модель складеного дієслівного + 1, 2 → складений іменний. Доречніше у таких випадках говорити про комбінований присудок:
Фазове + модальне + іменна частина;
Модальне + фазове + іменна частина;
2 фазові + іменна частина;
2 фазові + іменна частина: Поезія не може бути власністю. Я перестала бути доброю до всіх. Я не збираюся ставати вашою боржницею.
Складений прислівниковий присудок. Зв’язка – дієслово бути (зазвичай нульове), головний компонент – прислівник. Найчастіше у таких реченнях підмет виражений інфінітивом. Виділення присудка залежить від комунікативної настанови речення та порядку слів:
інфінітив + прислівник → речення двоскладне: Ходити по місту після дванадцятої години ночі було лячно;
прислівник + інфінітив → двоскладне, якщо прислівник має значення оцінки: То небезпечно – генія цькувати. Якщо ж прислівник виражає значення стану суб’єкта, то він входить разом з інфінітивом до складу головного члена безособового речення: Як радісно блукати вулицями старого Львова. Також порівн. : Як весело було повітря краяти / На душі було весело.
Складений прислівниковий з підметом, вираженим іменником: Бійці були напоготові (приклад Кулика).