14. Граматична основа двоскладного речення. Зв’язок між підметом і присудком. Підмет. Типи підметів за структурою та частиномовною належністю.

Граматична основа розчленована – підмет = присудок. Тип синтаксичного зв’язку між головними членами – предикативний, він визначає і відношення; спосіб зв’язку (на формальних засадах) – координація (визначають як особливий зв’язок, у проекції на підрядні способи – узгодження + керування). Координація для типової граматичної основи (іменник + дієслово) проявляється у спільних для обидвох компонентів граматичних значеннях (число, іноді рід: Дівчина читала). Також предикативний зв’язок може реалізовуватися як співвияв та співположення головних членів речення.

Підмет - головний член двоскладного речення, який указує на носія ознаки (дії, процесу, стану) і перебуває у предикативному зв’язку з іншим головним членом – присудком. Термін уперше вжив Михайло Осадца у «Граматиці руського язика» (1862). Має такі диференційні ознаки:

1. Перебуває у двобічному зв’язку з присудком;

2. Позначає носія ознаки; на семантико-синтаксичному рівні – суб’єкт;

3. У типових виявах має спеціалізовану граматичну форму – Н. в;

4. У типових реченнях співвідноситься з темою речення (при актуальному членуванні речення).

За структурою і морфологічним способом вираження:

1. Простий: іменник, займенник, інші субстантивовані частини мови (прикметник дієприкметник, займенник, вигук), числівник, інфінітив: Це було гарним випробовуванням.

Може мати ускладнений характер:

1. Повторення компонентів: хто-хто;

2. Поєднання окремих займенників (переважно означальних), які десемантизуються у поєднанні з іншим займенником іменникового зразка або числівником: вся вона, усі четверо, вони самі, ми всі, хто це;

3. У сполученні з модальними частками: лише, навіть, тільки, хоч тощо.

2. Складений – виражений семантично і синтаксично нерозкладним слсп:

1. Кількісні сполуки (Н.в. + Р. в): кількісні числівники + іменники (багато хлопців, десять яблук), іменники з кількісним значенням + іменник (сотня осіб), іменники зі значенням міри + іменник (половина року, чашка меду, ложка дьогтю), слсп зі значенням сукупності (отара овець, табун коней, натовп студентів), поєднання частково десемантизованих прикметників цілий, повен + іменник. У сполуках зі значенням кількості може не міститися форми Н. в.: без семи сто душ, без року дев’яносто, приблизно двадцять осіб, з десяток яблук.

2. Метафорично нерозкладні сполучення (Н. в. + Р. в.), у більшості також зі значенням кількості (море квітів, злива вогнів, храми беріз)

3. Синтаксично нерозкладні словосполучення зі значенням вибірковості (Н.в. + з (із) + Р.в): дехто з нас, один зі студентів. Також така модель може набувати додатково значення суперлятивної оцінки: кухар із кухарів, красуня з красунь.

4. Соціативний підмет (Н. в. + з (із, зі, зо) + О. в.) + присудок у формі множини: Мати з дочкою пішли / Мати з дочкою пішла / Мати і дочка пішли.

5. Словосполучення з фазовими іменниками (кінець, початок, завершення, середина) у Н.в. + іменник у Р. в.

6. Нерозкладні словосполучення зі значенням послідовності моделі сльоза за сльозою, один за другим.

7. Будь-які інші сполучення (переважно моделі Н. в + Р. в), які семантично становлять цілісне поняття: ?

Кулик до складеного підмета також зараховує лексикалізовані та фразеологізовані сполуки (тридцяте листопада, «Запрягайте, хлопці, коней» – лине в небо молоде (Тичина). Ми вважаємо такі поєднання простим підметом (за значенням еквівалентні одній лексемі). Також складений підмет Кулик вбачає у реченнях на зразок: Бачиш, меншає у мене хлопців у загоні (Л. Первомайський), у якому наявний іменник у Р. в. поєднується (на думку мовознавця) з потенційною, нульовою, неозначено-кількісною частиною у формі Н. в. (= якась кількість хлопців).