- •Предмет синтаксису. Зв’язок синтаксису з іншими розділами науки про мову.
- •Типи синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення як синтаксична одиниця. Відмінність між словосполученням і реченням, словосполученням і словом.
- •Підрядні словосполучення. Поділ підрядних словосполучень за частиномовною належністю головного компонента, за ступенем семантичної спаяності їх компонентів та за структурою.
- •Способи зв’язку між компонентами словосполучення (загальна характеристика).
- •Узгодження як спосіб зв’язку між словами, його різновиди (власне граматичне, смислове, умовно-граматичне, асоціативно-граматичне). Зв’язок прикладки з означуваним словом. Питання про кореляцію.
- •Керування як спосіб зв’язку між словами, його різновиди (сильне/ слабке, варіантне, прийменникове/ безприйменникове).
- •Прилягання як спосіб зв’язку між словами. Особливості іменного прилягання.
- •Види синтаксичних відношень між компонентами підрядних словосполучень.
- •Сурядні словосполучення: засоби зв’язку і види синтаксичних відношень між їх компонентами.
- •Речення і його ознаки. Аспекти вивчення речення (формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний та комунікативний).
- •Типи речень за характером відношення повідомлюваного до дійсності (модальністю). Заперечні речення і їх різновиди. Граматичні засоби вираження заперечення.
- •Типи речень за метою висловлювання. Питальні речення і їх різновиди. Спонукальні речення. Граматичні засоби оформлення спонукальних речень.
- •Граматична основа двоскладного речення. Зв’язок між підметом і присудком. Підмет. Типи підметів за структурою та частиномовною належністю.
- •Присудок. Типи присудків за структурою та за морфологічним способом вираження. Простий присудок і способи його вираження. Засоби ускладнення простого присудка.
- •Складений присудок (іменний, дієслівний, прислівниковий).
- •Засоби ускладнення складених присудків. Питання про складний (подвійний) присудок.
- •Морфологізовані і неморфологізовані другорядні члени речення. Частиномовне вираження морфологізованих/ неморфологізованих означень, додатків, обставин.
- •Означення і його різновиди (узгоджені / неузгоджені, непоширені / поширені), морфологічний спосіб вираження. Означення-прикладка.
- •Додаток і його різновиди (прямі/ непрямі, морфологізовані / неморфологізовані, придієслівні/ присубстантивні/ приад’єктивні / приадвербіальні).
- •Обставини і їх різновиди (загальна характеристика семантичних груп). Морфологізовані / неморфологізовані обставини. Поширені / непоширені обставини.
- •Обставини часу, місця, мети і причини. Способи їх вираження.
- •Обставини способу дії, міри і ступеня, умови і допустовості. Способи їх вираження.
- •Критерії розмежування другорядних членів речення. Синкретичні явища в системі другорядних членів речення.
- •Односкладні речення як структурний різновид простих речень (загальна характеристика).
- •Означено-особові, неозначено-особові та узагальнено-особові речення. Способи вираження їх граматичної основи.
- •Безособові та інфінітивні речення. Способи вираження їх граматичної основи.
- •Номінативні речення і їх різновиди. Питання про ґенітивні та вокативні речення.
- •Неповні речення. Різновиди неповних речень (власне неповні та еліптичні, контекстуально неповні та ситуативно неповні).
- •Парцельовані та обірвані (незавершені) речення. Нечленовані речення (слова-речення) і їх різновиди.
- •Елементарні і ускладнені прості речення, їх особливості. Питання про ускладнені речення в мовознавчій літературі.
- •Речення з однорідними членами і їх характеристика.
- •Речення з відокремленими членами. Причини, засоби і умови відокремлення членів простого речення. Напівпредикативні і уточнювальні відокремлені члени речення (порівняльна характеристика).
- •Відокремлення поширених і непоширених узгоджених означень.
- •Відокремлення поширених і непоширених прикладок. Відокремлення неузгоджених означень.
- •Відокремлення поширених і непоширених обставин.
- •Питання про відокремлені додатки. Відокремлення уточнювальних членів речення.
- •Вставні слова, словосполучення і речення.
- •Вставлені слова, словосполучення і речення.
- •Звертання як засіб ускладнення простого речення.
Типи речень за метою висловлювання. Питальні речення і їх різновиди. Спонукальні речення. Граматичні засоби оформлення спонукальних речень.
За метою висловлювання:
Розповідні (розповідна інтонація).
Питальні (питальна інтонація, бажання мовця довідатися, засоби – питальні слова, порядок розташування компонентів). Різновиди:
власне питальні (передбачають обов’язкову відповідь на питання):
а) загально-питальні (зорієнтовані на стверджувальну або заперечну відповідь (так/ні)): У нас наступного тижня буде лекція?;
б) частково-питальні (містять питання про окремий момент якогось явища і питання виражене за допомогою питальних слів, не прогнозують відповідь «так/ні»): Хто сьогодні не прийшов на лекцію? У таких реченнях виникає потреба тоді, коли мовець хоче з’ясувати, дізнатись від співрозмовника про ті елементи висловленої думки, про які він не знає, щодо яких має сумнів. Неодмінним засобом таких речень виступають питальні слова (Чому не прийшли вчасно? Хто це в аудиторії?). Своєрідним різновидом виступають альтернативні речення (чи речення вибору): Він як відповідає – упевнено чи ні? Він пише прозу чи поезію?
Власне питальні речення (за П. Дудиком) функціонально членуються на з’ясувальні (= частково-питальні) та уточнювальні (власне питальні) питальні конструкції.
2) питально-риторичні (запитання, яке не потребує обов’язкової відповіді, характерні передусім для художнього стилю): Чому я не сокіл, чому не літаю? Риторичне запитання – це приховане ствердження чи заперечення. Дудик: Риторичне запитання становить питальну за формою експресивну констатацію зворотного: позитивна (стверджувальна) форма має заперечний зміст, а негативна (заперечна) – стверджувальний: Чи словом зборкати орла = Словом не зборкати орла.
3) питально-спонукальні (у формі запитання висловлюється спонукання до дії): А чи не поговорити нам про доцільність проведення контрольної? А чи не краще піти обідати до «Пузатої хати»? Проміжний тип речень (2-3).
3. Спонукальні (виражають наказ, побажання, прохання). Засоби – спонукальна інтонація, дієслова в наказовому способі (Іди!), інфінітиві (Залишити конспекти після пари на перевірку!) частки (А щоб ти знав!), вигуки (Геть! Годі!). Дієслова в наказовому способі не завжди комунікативно передають спонукання до дії: А лисичка-сестричка тоді візьми та й прикинься мертвою! А ще казали в давнину про мороз: тріщи не тріщи – вже минули водохрещі, дми не дми – не до Різдва іде а к Великодню.
Без граматичних засобів існування: От, Лукашу, поможеш тут в’язати молодиці. Ну, пішли.
Варто також враховувати і бажальну модальність, виділяючи бажальні: Подати б Денисові якийсь знак (О. Гончар). Коли б ще лиха собі не напитати (М. Коцюбинський). Оскільки питальні речення виділяють на основі існування особливої форми думки – питання, то є підстави говорити про поділ усіх речень за принципом ціле настанови на питальні / непитальні; спонукальні ж та бажальні речення варто вважати не окремим видом, а формами парадигми.