6. Узгодження як спосіб зв’язку між словами, його різновиди (власне граматичне, смислове, умовно-граматичне, асоціативно-граматичне). Зв’язок прикладки з означуваним словом. Питання про кореляцію.

Узгодженням називається такий спосіб підрядного зв'язку, за якого залежне слово вживається в тій самій формі (роду, числа, відмінка), що й головне, тобто залежне слово узгоджується з головним:чарівний голос, чарівна музика, чарівне дзеркало.

При узгодженні зміна форми головного слова вимагає зміни форми залежного: чарівного голосу, чарівної музики, чарівним дзеркалом.

Узгодження. Різновиди:

А) власне граматичне: наш чоловік (повне), дві груші, на п’яти поверхах (неповне).

Повним називається узгодження, за якого залежне слово повністю узгоджує всі свої форми з формами головного. Як правило, це узгодження прикметників, порядкових числівників, окремих розрядів займенників, дієприкметників з іменниками: рання весна, п'ятий клас, своя людина, наш друг, виконане завдання, різальний інструмент.

Неповними називають узгодження залежного слова з головним, але не в усіх формах: село Дем'янівці, село Піски (немає узгодження в граматичних формах числа); село Гайшин, місто Яготин, лікар Ярова(немає узгодження в граматичних формах роду).

Неповним узгодженням є також такі різновиди:

Б) смислове (контекстуальне), стосується слсп з іменниками спільного (подвійного) роду: наш / наша листоноша;

В) умовно-граматичне (у слсп із незмінним іменником, у якому рід визначаємо умовно, керуючись загальною семантикою іменника – істота/ неістота: козацьке бароко, військовий аташе, маленький поні. Також неповним узгодженням (яке варто вважати умовно-граматичним) вважають і поєднання займенників що, щось із прикметниками чоловічого та середнього роду: щось близьке, хтось такий;

Г) асоціативно-граматичне (у слсп із незмінним іменником, у якому рід визначаємо за родовим поняттям, назвою якого як третім компонентом можна доповнити слсп : зелена кольрабі = зелена капуста кольрабі; повновода Міссісіпі = повновода ріка Міссісіпі.

У межах узгодження розглядають особливий спосіб – кореляцію (прикладкові сполуки). Однак Є. Кротевич зазначає, що такі словосполучення це проміжний зв’язок між підрядним і сурядним. Від власне узгодження відрізняється тим, одна частина мови не узгоджується, а дублює граматичні ознаки іншої, передусім відмінок. Прикладка пов’язується з головним словом передусім за значенням, а граматично не завжди. Відтак кореляція може максимально наближатися до прилягання. Кореляція, як і власне узгодження, може бути повною (дівчина Наталя) або неповною (ріка Дніпро).

7. Керування як спосіб зв’язку між словами, його різновиди (сильне/ слабке, варіантне, прийменникове/ безприйменникове).

Керуванням називають такий спосіб підрядного зв'язку, за якого головне слово керує залежним, тобто вимагає, щоб залежне слово стояло у певному відмінку: співати пісню, писати листа, думати про справу, піклуватися про батьків, сказати друзям.

Головний компонент вимагає від залежного певної відмінкової форми, відтак базується не на уподібненні, а на змістовому та граматичному вживанні відмінкової форми. Головне слово – будь яка самостійна частина мови (ніжка столу, близький до перемоги, віддалити від себе, близько до зупинки, десять осіб, хтось із нас); залежне – іменна частина мови, в якій граматичне значення відмінка має самостійний характер (іменник, займенники іменникового зразка, числівник): побачити брата, підійти до неї, поділити на десять. Різновиди:

І

а) сильне - називають керування, за якого головним словом є перехідне слово і воно вимагає від залежного форми тільки знахідного чи родового відмінка: готувати обід, випускати продукцію, складати іспити, не мати боргів, не ображати нікого, купити молока. (обов’язковий підрядний зв’язок – залежний відмінковий компонент валентно зумовлений).

б) слабке - керування спостерігається у всіх інших словосполученнях, воно не вимагає тільки певного відмінка, здійснюється за допомогою прийменника: їхати до сестри, святкувати з сестрою, їхати на олімпіаду, спати на ліжку, спати до ранку, яблуко на яблуні, яблуко переді мною, яблуко для вас. (необов’язковий підрядний зв’язок – залежний компонент має детермінантний або факультативний підрядний зв’язок). При слабкому керуванні наявність іменника (іменної частини мови) зумовлена не семантикою керуючого слова, а смислом висловлювання або характером синтаксичної конструкції (більшість неперехідних дієслів у ролі опорних компонентів – слабке керування). Слабке керування – перехідний тип, наближений до прилягання.

ІІ

а) прийменникове (опосередковане) — керування, за якого залежне слово має при собі посередника — прийменник: вчиться у школі, прийшов до нас, перемога за нами, працювати з металом.

б) безприйменникове (безпосереднє) - керування, за якого залежне слово не має прийменника:написати твір, приготувати обід, ввімкнути апарат, зустріти гостей.

ІІІ

а) одиничне

б) подвійне: віддати мішок зерна, з’єднати думку з думкою.

ІV варіантне: купити цукор /цукру

Дієслова сучасної української мови неоднорідні у своїй потенціальній сполучуваності. Деякі

з них для своєї структурно-семантичної завершеності потребують лише однієї форми

непрямого відмінка (одновалентні дієслова), інші ж — двох, трьох чи кількох залежних

словоформ різного граматичного значення (дво-, три- та полівалентні дієслова).

Поряд з цим в українській мові спостерігається і таке явище, коли деякі дієслова

можуть керувати двома або кількома відмінковими формами однакового чи спорідненого

граматичного значення. Це варіантне керування дієслів, напр.: чекати товариша (на

товариша), знехтувати небезпеку (небезпекою), заслуговувати уваги (на увагу),

користуватися нагодою (з нагоди), кинути палицю (палицею) та ін.