4. Підрядні словосполучення. Поділ підрядних словосполучень за частиномовною належ­ністю головного компонента, за ступенем семантичної спаяності їх компонентів та за структурою.

У підрядних словосполученнях засобами зв’язку залежного слова є: 1) форма слова; 2) прийменники; 3) порядок слів.

За частиномовною належністю головного компонента відповідно до кількості самостійних частин мови шість типів:

1. субстантивні (іменникові): залежні компоненти – усі самостійні частини мови: іменник (книжка брата), прикметник (братова книжка), займенник (мій брат), числівник (один зошит, чверть на дев’яту), прислівник (стежка ліворуч), дієслово (бажання вчитися);

2. ад’єктивні (прикметникові): залежні компоненти – іменник (несподіваний для більшості), займенник (несподіваний для кожного), прислівник (трохи зависокий), дієслово (готовий допомогти);

3. нумеральні (числівникові): залежні компоненти – іменники (шість студентів), займенники (один із нас), числівники (один із сімнадцятьох);

4. прономінальні (займенникові): залежні компоненти – іменники (кожен із студентів), займенники (ми всі), числівники (кожен із тисячі);

5. вербальні (дієслівні): залежні компоненти – усі самостійні частини мови: іменник (прийшов до колеги), прикметник (прийшов усміхнений), займенник (прийшов до нього), числівник (порахував до десяти), прислівник (прийшов вчасно), дієслово (прийшов подивитися);

6. адвербіальні (прислівникові): залежні компоненти – іменник (видно село), займенник (незручно для студентів), дієслово (необхідно прочитати), прислівник (трохи високо).

За ступенем семантичної спаяності компонентів:

1. синтаксично вільні;

2. синтаксично нерозкладні (синтаксично зв’язані) = 1 член речення, зумовлені семантикою стрижневого слова. Основні структурно-семантичні та структурно-граматичні різновиди:

а) із кількісною семантикою (Н.в. + Р. в): четверо коней, зо двадцять яблук, близько двадцяти осіб, не менш як дванадцять скирт, без десятка тисяча, кілька студентів, сотня козаків, отара овець;

б) з видільним значенням, у т.ч. з суперлативною оцінкою: один із гурту, хтось із нас, кухар із кухарів;

в) метафоричні сполучення: море квітів, злива вогнів;

г) аналітичні форми присудка: можна почекати, була вродливою, хотів вивчити.

Д) поєднання фазового характеру: початок дня.

Е) інші поєднання, в яких один із компонентів семантично недостатній: людина з великої літери.

Також виділяють фразеологізовані (фразеологічні) словосполучення та лексикалізовані (= за семантикою одній лексичній одиниці: полин звичайний). Останні традиційно не оцінюють як словосполучення.

5. Способи зв’язку між компонентами словосполучення (загальна характеристика).

У підрядних словосполученнях реалізуються усі форми підрядного зв’язку (узгодження, керування та прилягання), а компоненти сурядних словосполучень поєднуються єднальними, зіставно-простиставними, розділовими сполучниками, а також безсполучниково. Способи підрядного зв’язку Узгодження – спосіб підрядного зв’язку, за якого форми залежного компонента зумовлюються граматичними формами головного компонента (зелена трава, зеленою травою, глибоке озеро). Керування – спосіб підрядного зв’язку, за якого головне слово вимагає від залежного певної відмінкової або прийменниково-відмінкової форми (купити книгу, доїхати до Києва). Прилягання – спосіб підрядного зв’язку, за якого головне слово не вимагає від залежного певних граматичних форм (перебувати далеко, мрія навчатися, опинитися попереду). Способи сурядного зв’язку У сурядних словосполученнях одно функціональні компоненти поєднуються сурядним зв’язком за допомогою єднальних (день і ніч, ні перший, ні другий), протиставних (малий, але кмітливий, не день, а ніч), розділових (сніг чи дощ, рано чи пізно) сполучників. Компоненти сурядних словосполучень можуть поєднуватись і безсполучниково (сміятися, радіти. Радість, успіх).