31. Елементарні і ускладнені прості речення, їх особливості. Питання про ускладнені речення в мовознавчій літературі.

Семантично елементарними простими реченнями називаються речення, які складаються тільки з одного предиката й зумовлених його семантико-синтаксичною валентністю іменникових синтаксем. Такі Речення позначають одну ситуацію.

Залежно від валентного потенціалу предиката семантично елементарні прості речення здебільшого бувають:

а) двокомпонентними: Дідусь відпочиває; Мати сумна; Дітям весело;

б) трикомпонентними: Ми стояли біля школи; Молодь споруджує міст;

в) чотирикомпонентними: Батько обтісував деревину сокирою; Друзі називали хлопчика Олесиком;

г) п'ятикомпонентними: Діти приїхали зі Львова до Ужгорода поїздом;

д) шестикомпонентними: Іванко приніс із саду квіти матері в кімнату;

е) семикомпонентними: Ми привеземо дідусеві вантаж машиною з Луцька до Почаєва.

Передумовою семантичної елементарності простого речення виступає також характер його мінімальних семантико-синтаксичних одиниць, що формують речення — синтаксем. Синтаксеми як складники елементарного простого речення мають бути семантично елементарними. Це означає, що семантично передбачувані валентністю предиката позиції мають займати іменники конкретного, а не абстрактного значення, пор.: Тато згуртував нас і Лихо згуртувало нас. Хоча ці два речення тотожні за кількістю зумовлених валентністю предиката іменникових позицій, проте семантично елементарним є тільки перше речення, оскільки тут маємо семантично елементарні синтаксеми. У другому ж реченні в позиції суб'єктної синтаксеми виступає абстрактний іменник лихо, що виражає ускладнене значення причинового суб'єкта, а тому речення є семантично неелементарним (ускладненим). Це показує і трансформаційний зв'язок його зі складнопідрядним реченням: Лихо згуртувало нас Ми згуртувалися, бо трапилося лихо.

У формуванні семантично елементарних простих речень беруть участь три типи предикатних слів, що, виражаючи ознаку (дію, процес, стан, якість), стоять у позиції присудка двоскладного речення або головного члена односкладних речень: дієслова, прикметники, прислівники. Найуживанішими є дієслівні предикати. Вони охоплюють усі валентні класи речень — від одновалентних до шестивалентних. Прикметникові і прислівникові предикати є типовими одновалентними предикатами: Діти були веселі; Дітям було весело. Рідше вони бувають двовалентними: Хлопчик вірний друзям; Нам, видно долину.

Окреме місце посідають семантично елементарні прості речення, що є однокомпонентними. Це передусім нормативні речення, напр.: Сад; Тиша; Ранок.

Реальне просте речення часто містить у собі компоненти, не зумовлені валентністю предиката. Воно стає тоді простим ускладненим реченням. У. сучасній українській літературній мові маємо різні види синтаксичного ускладнення. Ускладнені прості речення являють собою окремий клас простих речень, виразно протиставлюваний класові неускладнених, тобто елементарних, речень. У клас ускладнених простих речень варто об'єднати різноманітні реченнєві побудови, яким у формально-синтаксичному плані притаманна головна ознака простого речення — монопредикативність. Найпоказовіше в ускладнених простих реченнях виявляється їх семантико-синтаксична специфіка, яка виражається, звичайно, елементами формально-синтаксичної організацій

До класу ускладнених простих речень належать речення:

1) із прислівними другорядними членами, не зумовленими валентністю предиката: Сльози затуманили старі очі (Б. Харчук); Стоїть у переході Із квітами бабуся (Д. Павличко); Довбанка легко відпливла від берега(Б. Харчук);

2) із детермінантними членами, що стосуються підметово-присудкової основи двоскладного речення в цілому або граматичного центру односкладних речень: Трава пожовкла від посухи (Є. Маланюк); Над вишнями літає хрущ (В. Стус);

3) з відокремленими членами речення (або напівпредикативними конструкціями): Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг (Л. Костенко); В Хайяма взяв я форму рубаї, Вподобавши за лаконізм її (Д. Павличко);

4) з однорідними членами речення: Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених (Д. Павличко); Танцюють чи не всі там і чардаш, і мазурку, і танці всіх племен (Л. Костенко); Між світом і душею виріс мур (В. Стус); Нашорошилось небо буряно І погрозами загуло (В. Симоненко);

5) з компонентами, що перебувають у подвійному синтаксичному зв'язку: Стоять жоржини мокрі-мокрі (Л. Костенко); Ніч над полями стояла Смугла, аж золота (Д. Павличко); Наталка прибігла сердита, задихана(О. Гончар);

6) із звертанням, що не перебуває в позиції підмета: Учителю, стою перед тобою (Д. Павличко); Щодня, щогодини бомбардую думками образ твій, Сфінксе (В. Стус);

7) із вставними словами або конструкціями; і Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... (Л. Костенко); Не тим, напевне, брались шляхом / марне марим вороттям на первопуть свою (В. Стус);

8) з опосередкованими другорядними членами речення: Там, за безкраєм, там, за горою — ти на синім морозі гориш (В. Стус).