29. Неповні речення. Різновиди неповних речень (власне неповні та еліптичні, контекстуально неповні та ситуативно неповні).

Неповні речення – синтаксична позиція того чи іншого члена речення є лексично не заміщена: Бджола ранить жалом, а людина – словом. Специфіка неповного речення проявляється на фоні повного. Необхідно враховувати як структурну, так і семантичну неповноту. Основним є структурний критерій, семантичний – його доповнює.

Різновиди:

1. Структурно і семантично неповне;

2. Семантично повне, але структурно неповне (еліптичне).

У контекстуальних неповних реченнях пропущене слово може бути відновлене завдяки контекстові. Власне, й причиною його пропуску є саме те, що в контексті це слово раніше вже вживалося і немає потреби його ще раз повторювати: «...Вірять ті люди в Бога, чи ні, а якщо вірять, то в котрого — отця, сина чи святого духа?» (Г. Тютюнник), повний варіант: Вірять ті люди в Бога чи ні, а якщо ті люди вірять у Бога, то в котрого Бога ті люди вірять — у Бога-отця, Бога-сина чи Бога-святого духа?  Рідше слово, за яким відновлюється пропущений член речення, стоїть у контексті після пропуску: «Погниє од старої торішньої картоплі молода, струхлявіє од старої нова сушениця садкова» (Г. Тютюнник). Повний варіант: струхлявіє од старої сушениці садкової нова сушениця садкова.

У ситуативних реченнях пропущений член стає зрозумілим не з контексту, а з мовленнєвої ситуації. Оскільки всі учасники розмови знають, про що йдеться, те чи те слово може випускатися: «Сержант випустив повід цяцькованої вуздечки і неохоче сплигнув з коня. — Сідай, младшой! — гукнув Козаков Чернишеві.— А я собі зараз добуду!» (О.Гончар).  Козаков у першому реченні пропускає непрямий додаток (сідай на коня), а в другому — прямий додаток (добуду коня). І хоча слово кінь у розмові персонажів не згадувалося, вони розуміють, про що йде мова, із ситуації.   Ситуативні неповні речення вживаються в основному в усному мовленні. При цьому зрозуміти їхній зміст допомагають також жести, міміка, інтонація.  В еліптичних реченнях відсутній член, а це завжди присудок, можна відтворити не з контексту чи ситуації, а з самої конструкції речення. Наприклад, із речення А Петро взяв шапку та й з хати однозначно випливає, що мається на увазі дієслово руху: пішов, вибіг, кинувся, вискочив і т. ін.  Зауважимо, що, на відміну від контекстуальних, в еліптичних реченнях можна відновити не конкретне пропущене дієслово, а лише тематичну групу, до якої воно належить. 

30. Парцельовані та обірвані (незавершені) речення. Нечленовані речення (слова-речення) і їх різновиди.

Парцельовані речення

Парцеляція= «членування». Структури, які граматично залежать від компонента попереднього речення, але інтонаційно оформлені як окремі речення. Різновиди:

а) приєднувальні;

б) видільні;

в) приєднувально-видільні.

Він ішов. Швидко, впевнено. Чітко карбуючи крок. І слухає мій сон природа. Люба. Щира. Крізь плач, крізь сміх (П. Тичина).

Незакінчені (обірвані речення)

Незавершені змістовно. Структурно, інтонаційно: Я не Ганна, не наймичка, я… та й оніміла (Т. Шевченко).

Нечленовані речення

Термінологія: = Слова-речення, комунікати, релятиви. Не мають ні головних, ні другорядних членів = замінники речень. Передають фрагмент дійсності, що мислиться як реальний у формі теперішнього часу. Властиві розмовному стилю. Різновиди (залежно від комунікативного завдання та способу вираження):

1. Стверджувальні: Так. Еге ж. Атож. Авжеж. Аякже.

2. Заперечні: Ніколи. Ні. У жодному разі! Зовсім. Навпаки.

3. Питальні: Справді? Невже? Хіба?

4. Спонукальні: Геть! Марш! Гайда! Цить! Гей!

5. Емоційно-оцінні: а) вигукові: Ого! Пхе!

б) іменникові: Свинство. Красота. Прокляття.

6) Слова-речення, що виконують функцію мовного етикету: Спасибі. Добридень. Привіт.