1. Предмет синтаксису. Зв’язок синтаксису з іншими розділами науки про мову.

Термін «синтаксис» (грец. syntaxa) – складання, поєднання – розглядають у таких значеннях:

1. Будова словосполучень, речень, спосіб поєднання слів у словосполученні і реченні;

2. Розділ мовознавства (граматики), який вивчає будову словосполучень, речень, способи поєднання слів, типи словосполучень і речень, їх функції тощо.

Зв’язок синтаксису з іншими розділами науки про мову: лексикою, морфологією (опирається на морфологічне значення, сполучуваність базується на словозміні, залежно від чм – тип слсп; у синтаксисі репрезентуються найвищі морфологічні одиниці – частини мови і сукупність їх форм), фонетикою (інтонація, логічний наголос), семантикою (змістові, значеннєві засади) та з іншими науками (логікою, філософією).

Об’єкти: речення, словосполучення, компоненти слсп чи речення, складні синтаксичні одиниці (пов’язані з текстологією) – надфразні єдності.

2. Типи синтаксичних зв’язків.

Одне з центральних понять синтаксису – поняття зв’язку. Типи синтаксичного зв’язку:

1. Предикативний (речення);

2. Підрядний (речення і слсп);

3. Сурядний (речення і словосполучення).

В основі розрізнення 3-х типів лежить напрямок залежності між словами. Засобами зв’язку виступають: 1) флексії; 2) прийменники; 3) сполучні слова і сполучники; 4) порядок слів; 5) інтонація.

Предикативний – підмет + присудок – двобічний Х↔У, діалектичний зв’язок, присудок у типовому реченні вимагає Н. в. підмета (іменника) → координація.

Підрядний – однобічний зв’язок: Х→У. Розрізняють: 1) прислівний; 2) неприслівний (детермінантний).

Прислівний – базується на валентності – здатності слова вступати у зв’язки з іншими словами. Прислівний зв’язок може бути обов’язковим / необов’язковим, або факультативним. Зв’язок може бути передбачуваним (прогнозованим)/ непередбачуваним (непрогнозованим). Кореляція понять обов’язковості =прогнозованості має умовний характер, адже може бути непередбачуваний, але обов’язковий зв’язок: зайти (за, до, у, в)аудиторію/ аудиторії; перебувати (за кордоном, у відпустці, на відпочинку).

Детермінантний – компонент підпорядковується не слову, а всій граматичній основі речення загалом.

Підрядний зв’язок реалізується у таких основних способах зв’язку як узгодження, керування, прилягання.

Сурядний – відсутність залежності, цим зв’язком поєднані рівноправні компоненти: Х↕У. Розмежовують відкритий/ закритий (залежно від сполучних засобів: і/ але).

3. Словосполучення як синтаксична одиниця. Відмінність між словосполученням і реченням, словосполученням і словом.

Словосполучення – підпорядкована реченню непредикативна одиниця, яка є смисловим і граматичним поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного або сурядного зв’язку. Традиційно звичайним сполученням слів уважають: 1) поєднання службової частини мови + самостійної; 2) аналітичні форми (найбільш вдало, буду читати); 3) фразеологічні сполуки; 4) предикативні поєднання – підмет і присудок (хоча Кулик їх розглядає на тлі підрядного зв’язку, вирізняє в межах останнього предикативний зв’язок і непредикативний. Таку ж позицію поділяє Вінницька синтаксична школа – П.Дудик та його послідовники. Окрім того, Дудик виділяє напівпредикативні поєднання слів у реченні, пов’язані з відокремленими членами речення). Також сурядні поєднання не всі мовознавці вважають «класичними» слсп. З огляду на два рівні (формальний та смисловий) в теорії слсп вивчають: 1) поєднання, утворені названими типами зв’язку (академічна СУЛМ); 2) будь-які поєднання (Кучеренко – проти штучного обмеження), включно і фразеологізми та комбінації прийменник+іменник.

Основні синтаксичні одиниці. Словосполучення і речення розмежовують на функціональній основі:

Речення: Словосполучення:

1. комунікативна одиниця, номінативна одиниця,

засіб вираження думки; входить у речення;

2. предикативний зв’язок, у лише підрядний або сурядний;

складному + підрядний або сурядний;

3. інтонаційна завершеність та смислова+ інтонаційна завершеність і смислова -

4. структура – мінімум 1 слово; мінімально – 2 слова.

Слово (спільні ознаки) Словосполучення

1. не комунікативні одиниці, номінативна функція;

2. мають систему граматичних форм, які утворюють їх парадигму: читати книжку/ читаєш, читатиму книжку;

(відмінні ознаки)

1. має складнішу будову, тому конкретніше

називає предмети і явища;

2. ґрунтується на зв’язку (що є визначальним для синтаксису)