4. Типологія трудових спорів

Типологія трудових спорів – вихідний початок організації й функціонування трудової юстиції, вибору найбільш доцільних способів вирішення протиріч в області праці.

На Заході загальноприйнятою є класифікація трудових спорів за суб’єктним складом та предметом спору на чотири головних види: колективні й індивідуальні, конфлікти інтересів (економічні) і конфлікти права (юридичні). Ця типологія прив’язана до характеру й масштабів впливу конфлікту на інтереси працівників, на умови праці, їхню юридичну регламентацію і, нарешті, до того, чи співвідноситься даний трудовий конфлікт з встановленням, зміною або застосуванням (тлумаченням) правових норм.

Відмінність економічного від юридичного спору полягає в наступному. Конфлікти інтересів виникають у зв’язку з вимогами встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Тобто, економічний трудовий спір виникає в зв’язку не з конкретним правом, зафіксованим в законі, а з претензіями (вимогами) сторін покращити своє становище порівняно з законом чи іншим нормативним актом. Юридичний трудовий спір виникає зазвичай в зв’язку із скаргою працівника (працівників) на порушення прав, закріплених в законодавстві або в договорах про працю. Юридичний спір може виникнути і з ініціативи підприємця, наприклад за його скаргою на невиконання профспілками колективно договірних умов. Кінцевий результат економічного спору залежить від співвідношення сторін і може надати одній із них економічну вигоду, додаткові права та пільги. Кінцевий результат юридичного спору – здійснення тлумачення та реалізація діючого права.

Конфлікти інтересів можуть бути врегульовані в погоджувальному порядку на підставі компромісу. Вимоги сторін опираються в цьому випадку на справедливість, доцільність, здоровий глузд, суспільні інтереси, реальні можливості тощо. Конфлікти права стосуються тлумачення або застосування норм, установлених законами, колективними договорами або іншими правовими актами. Такі конфлікти виникають при порушенні (дійсних або уявних) прав, установлених юридичними актами. Наприклад, працівники вимагають відновлення порушеного права або усунення перешкоди в його реалізації. Такі конфлікти вирішуються на підставі застосування й тлумачення законодавства. Індивідуальні й колективні трудові конфлікти зачіпають інтереси окремих осіб або певних груп працівників (колективів).

Наведена класифікація характеризується тим, що грань між двома групами конфліктів (колективними та індивідуальними, економічними та юридичними) не є чіткою. Вони лежать як би в різних площинах, які частково перетинаються. Якщо індивідуальні конфлікти зазвичай є юридичними, тому що суперечка між підприємцем і працівником виникають, як правило, у зв’язку із застосуванням правових норм, то колективні конфлікти можуть бути як економічними, так й юридичними. Звідси випливає, що економічні конфлікти зазвичай бувають колективними, а юридичні – як колективними, так й індивідуальними.

Способи вирішення трудових конфліктів менш диференційовані, ніж їхні види. Таких способів зазвичай два: розгляд спору в судових або адміністративних органах і примирно–третейський розгляд.

Застосування цих двох процедур характеризується на Заході великою гнучкістю: у різних країнах можна бачити їх найрізноманітніші поєднання й переплетення, причому в кожній країні спостерігається істотна специфіка. Єдине загальне правило: колективні економічні спори зазвичай розглядаються в рамках примирно–третейської процедури, оскільки такі спори нерідко призводять до прийняття нових правових норм. Це виходить за рамки діяльності судових й адміністративних органів, які зазвичай розглядають юридичні спори. Залежно від країни для розгляду кожного виду суперечки застосовується або одна, або інша, або обидві процедури.

Хоча примирно–третейський метод і супутні йому інститути вкоренилися й мають широке поширення, особливо в англосаксонських країнах, у багатьох державах, особливо в континентальній Європі та в Ізраїлі, провідна роль при вирішенні певних категорій трудових суперечок належить спеціалізованій трудовій юстиції.

Розглянемо докладніше способи розгляду та вирішення трудових спорів у країнах Заходу.

Порядок розгляду трудових конфліктів в країнах Заходу

США
Колективні економічні конфлікти Колективні юридичні конфлікти Індивідуальні юридичні конфлікти	Примирно — третейський метод Судово-адміністративний розгляд Примирно - третейський метод, судовий розгляд
Великобританія
Колективні економічні конфлікти Колективні юридичні конфлікти Індивідуальні юридичні конфлікти	Примирно - третейський метод, судовий розгляд Також Також
Франція
Колективні економічні конфлікти Колективні юридичні конфлікти Індивідуальні юридичні конфлікти	Примирно - третейський метод Примирно - третейський метод Судовий розгляд
Італія
Колективні економічні конфлікти Колективні юридичні конфлікти Індивідуальні юридичні конфлікти	Примирно — третейський метод Примирно — третейський метод Судовий розгляд, примирно-третейський метод (факультативно)
ФРН
Колективні економічні конфлікти Колективні юридичні конфлікти Індивідуальні юридичні конфлікти	Примирно - третейський метод Судовий розгляд Судовий розгляд
Японія
Колективні економічні конфлікти Колективні юридичні конфлікти Індивідуальні юридичні конфлікти	Примирно - третейський метод Судовий і адміністративний розгляд Судовий розгляд