- •1. Предмет та система римського приватного права.
- •2. Понятгя та загальна характеристика римського публічного права.
- •3. Рецепція римського приватного права та характерні особливості її етапів.
- •4. Історична роль римського приватного права та його значення для сучасної юриспруденції.
- •5. Поняття і види джерел римського права.
- •6. Звичай як форма правоутворення в Стародавньому Римі.
- •7. Постанови народних зборів як джерело римського права.
- •8. Практика преторів як джерело правоутворення.
- •9. Місце постанов сенату в системі римських правових джерел.
- •10. Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •11. Роль імператорських конституцій у формуванні римської приватноправової системи.
- •12. Загальна характеристика Corpus iuris civilis як основного джерела пізнання римського приватного права. Кодифікація Юстиніана.
- •13.Значення Законів XII таблиць як першоджерела всього римського приватного і публічного права.
- •14. Поняття і види магістратур в Стародавньому Римі.
- •1. За обсягом повноважень магістратів можна поділити на такі категорії:
- •2. За соціальним призначенням розрізняли магістратури:
- •3. За ступенем почесності розрізняли:
- •4. За способом утворення повноважень магістратури поділялися на:
- •15.Причини виникнення державного судочинства у Стародавньому Римі.
- •16.Характерні відмінності легісакційного процесу від екстраординарного.
- •17. Загальна характеристика формулярного процесу.
- •1) Двостадійний процес.
- •2) Претор може надавати чи не надавати суовий захист, керуючись принципом справедливості (aquitas).
- •18.Поняття і види позовів.
- •1. Actio in rem (позов «до речі») та actio in personam (позов до певної особи).
- •19. Особливі засоби преторського захисту.
- •20. Вплив часу на здійснення та захист цивільних прав.
- •1) Законні строки менш тривалі - один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про нерухоме майно. Позовна давність - 30 років;
- •3) Законні строки не переривались і не призупинялись. Позовна давність могла призупинитися й перерватися.
- •21. Поняття і зміст цивільної правосуб'єктності у Стародавньому Римі.
- •22. Правовий стан римських громадян і рабів.
- •23. Відмінність у правовому стані між латинами і перегрінами.
- •24. Відмінність правового становища колонів від правового становища вільновідпущеників.
- •25. Юридичні особи як суб'єкти приватно-правового обороту.
- •26. Характерні особливості сімейного ладу у Стародавньому Римі. Агнатське і когнатське споріднення.
- •27. Поняття шлюбу та форми його укладання.
- •28. Правові відносини між подружжям.
- •29. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада.
- •30. Поняття і види речових прав. Відмінність речового права від зобов'язального.
- •31. Річ як об'єкт цивільних прав. Класифікація речей.
- •32. Місце інституту володіння в системі речових прав. Посідання.
- •33. Підстави виникнення і припинення володіння.
- •34. Специфіка захисту володіння у римському праві.
- •35. Виникнення і розвиток інституту права власності у Стародавньому Римі.
- •36. Поняття і зміст права власності.
- •37. Види права власності у Стародавньому Римі.
- •38. Право спільної власності та його види.
- •39. Підстави набуття і втрати права приватної власності.
- •40. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •41.Виникнення, поняття і види прав на чужі речі.
- •42. Поняття і види сервітутів.
- •43. Емфітевзис і суперфіцій як речево-правові титули невласника.
- •44.Поняття і зміст заставного права.
- •45.Виникнення, втрата і захист прав з обмеженим змістом правомочностей.
- •46.Цивільно-правове зобов'язання та його роль у приватному обороті.
- •47.Підстави виникнення зобов'язання.
- •48. Юридична характеристика сторін в зобов'язанні.
- •49.Цивільно-правові способи виконання зобов'язань.
- •50. Правові наслідки невиконання зобов'язань.
- •51.Цивільно-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.
- •52.Випадки припинення зобов'язання, крім виконання.
- •53.Поняття і види договорів в римському праві.
- •55.Зміст цивільно-правового договору.
- •56.Порядок укладення договору. Представництво.
- •57.Поняття і види вербальних контрактів.
- •58.Загальна характеристика літеральних контрактів.
- •59.Відмінність договору позики від позички.
- •Позичка
- •60.Особливості римського договору купівлі-продажу.
- •1. Передати проданий товар у власність покупця.
- •2. Передати покупцеві річ належної якості, придатну для використання за призначенням.
- •3. Передати речі в обумовлений строк і в обумовленому місці.
- •1. В момент укладення договору право власності до покупця не переходило. Факт укладення договору лише покладав на продавця обов'язок передати право власності на продану річ покупцеві.
- •2. Покупець ставав власником купленої речі в момент її фактичної передачі.
- •3. Ризик випадкової загибелі проданої речі переходив на покупця в момент укладення договору, тобто ще до того, коли він ставав власником.
- •61.Характерні риси групи договорів найму.
- •62.3Міст прав і обов'язків у договорі доручення.
- •63.Юридична характеристика договору товариства як різновиду консенсуальних контрактів.
- •64.Поняття і види безіменних контрактів.
- •1. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти мені передав право власності на іншу річ - do, ut des.
- •2. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти виконав певну дію на мою користь, надав мені певну послугу тощо - do, ut, facias.
- •4. Я здійснюю на твою користь певну дію з метою, аби ти здійснив на мою користь також певну дію - facio, ut facias.
- •65. Пакти як підстави виникнення цивільно-правових зобов'язань, та їх види.
- •66.Поняття і види зобов'язань ніби з договорів.
- •67.Місце деліктних зобов'язань в системі позадоговірних зобов'язань.
- •68.Зобов'язання ніби з приватних деліктів.
- •69.Поняття і загальні положення римського спадкового права.
- •70. Основні етапи розвитку римського спадкового права.
- •71.Особливості правонаступництва при спадкуванні за законом.
- •II клас - Батько, мати, повнорідні брати і сестри, інші висхідні родичі і діти братів і сестер за правом представлення
- •III клас - Неповнорідні брати і сестри та їх діти, за правом представлення
- •IV клас - Решта бокових родичів без обмеження ступенів
- •72.Загальна характеристика спадкування за заповітом.
- •73. Здійснення спадкових прав за стародавнім римським правом.
- •74.Специфічні особливості сингулярного наступництва.
15.Причини виникнення державного судочинства у Стародавньому Римі.
Виникнення та посилення державної влади
16.Характерні відмінності легісакційного процесу від екстраординарного.
1- одностадійний,
2 – судові функції виконували:
У столиці – начальник міської поліції,
У провінціях – куратори,
Імператор – важливі стправи,
Муніципальні магістрати – незначні стправи.
3 – закрите засідання, сторони + почесні гості,
4 – неявка позивача – припинення стправи, відповідача – продовження,
5 – виклик відповідача до суду,
6 – оскарження до імператора ,
7 – мито на рокриття судових витрат,
8 – скарга на виров призупиняє його дію.
17. Загальна характеристика формулярного процесу.
1) Двостадійний процес.
На першій стадії ритуал був замінений на формулу, в якій претор давав хід справі, викладав юридичну сутність спору -основні та додаткові частини з призначенням судді.
Основна частина.
- демонстрація чи проскирипція, що кнкретизувала зміст (у складних випадках),
- інтенція – вимоги позивача,
- кондемнація – доручення судді звинуватити чи виправдати відповідача залежно від підтвердження чи спростування інтенції.
Додаткова
- ексцепція – заперечення відповідача проти вимог позивача.
2) Претор може надавати чи не надавати суовий захист, керуючись принципом справедливості (aquitas).
18.Поняття і види позовів.
У класичному римському праві позов (actio) - це право домагатися через суд того, що тобі належить. Іншими словами, позов - це звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Види позовів:
1. Actio in rem (позов «до речі») та actio in personam (позов до певної особи).
Якщо предметом спору було право на річ, то це був речовий позов (actio in rem), наприклад, спір про право власності, сервітутне право тощо. Порушником цього права потенційно могла бути будь-яка третя особа, оскільки в кожної з них могла виявитися спірна річ, право на яку оспорював позивач.
Якщо ж предметом спору була певна дія, право вимагати виконання якої належить позивачеві, то це - персональний, або ж особистий позов (actio in personam). Він випливав з особистих правовідносин, що складалися між двома або кількома певними особами, найчастіше з договору або іншого зобов'язання.
2. Actio stricti juris (позов «суворого права») та actio bonae fidei (позов «доброї совісті»).
3. Actio directa («прямий позов»), що містить головну вимогу в даних відносинах, та actio contraria («зворотний позов»), призначений для захисту прав, похідних від головних. Наприклад, при веденні чужих справ без доручення за допомогою прямого позову захищалися права господаря справи, в яку втручалася стороння особа. Це було пов'язано з таким принципом римського приватного права, як неприпустимість втручання у сферу чужих майнових прав. Разом з тим, мали бути захищені й права гестора, який добровільно зробив корисні витрати на чужу користь. Для цього йому і надавався «зворотний позов» про відшкодування доцільних витрат на користь господаря.
4. Actio utilis - позов за аналогією. Дозволяв претору поширити захист на відносини нові, застосовуючи норми jus civile, що регулювали подібні ситуації. Сутність його в тому, що відомий позов застосовується до подібної ситуації.
5. Кондикції - особливі зобов'язальні позови, передбачені jus civile, у яких не згадуються підстави їхнього виникнення.
вання кондикцп дістали у формулярному процесі. Це персональний позов суворого права, спрямований на витребування певної грошової суми чи певної речі. Спочатку цей позов випливав з конкретних контрактів. Проте його значення зросло при вирішенні спорів, що виникали з безпідставного збагачення, однією із спеціальних форм якого була кондик-ція про повернення викраденого. Післякласичне право спеціалізувало кондикції як специфічний вид цивільного позову саме в зобов'язаннях, що виникали з такого збагачення.
6. Actio fictia - позови з фікцією. Претор пропонував судді припустити існування якоїсь обставини і з урахуванням цього вирішити справу.
7. Позови з переміщенням суб'єктів в гнтенцгї та кондем-нації- Застосовувались, наприклад, для судового представництва - в інтенції вказувалось ім'я того, кого представляли, а в кондемнації - ім'я представника.
8. Позови штрафні та реіперсекуторні. За першими можна було стягнути штраф. За другими можна було вимагати відновлення порушеного становища, передачі прав тощо. Іноді ці функції поєднувалися в одному позові. Наприклад, за
9. Actio popularis - позов, що його міг подати кожний римський громадянин в «інтересах римського народу». Такий позов можна було, зокрема, подати щодо «поставленого чи підвішеного», «вилитого чи викинутого». Штрафи за такими позовами стягувались на користь держави.