- •1. Предмет та система римського приватного права.
- •2. Понятгя та загальна характеристика римського публічного права.
- •3. Рецепція римського приватного права та характерні особливості її етапів.
- •4. Історична роль римського приватного права та його значення для сучасної юриспруденції.
- •5. Поняття і види джерел римського права.
- •6. Звичай як форма правоутворення в Стародавньому Римі.
- •7. Постанови народних зборів як джерело римського права.
- •8. Практика преторів як джерело правоутворення.
- •9. Місце постанов сенату в системі римських правових джерел.
- •10. Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •11. Роль імператорських конституцій у формуванні римської приватноправової системи.
- •12. Загальна характеристика Corpus iuris civilis як основного джерела пізнання римського приватного права. Кодифікація Юстиніана.
- •13.Значення Законів XII таблиць як першоджерела всього римського приватного і публічного права.
- •14. Поняття і види магістратур в Стародавньому Римі.
- •1. За обсягом повноважень магістратів можна поділити на такі категорії:
- •2. За соціальним призначенням розрізняли магістратури:
- •3. За ступенем почесності розрізняли:
- •4. За способом утворення повноважень магістратури поділялися на:
- •15.Причини виникнення державного судочинства у Стародавньому Римі.
- •16.Характерні відмінності легісакційного процесу від екстраординарного.
- •17. Загальна характеристика формулярного процесу.
- •1) Двостадійний процес.
- •2) Претор може надавати чи не надавати суовий захист, керуючись принципом справедливості (aquitas).
- •18.Поняття і види позовів.
- •1. Actio in rem (позов «до речі») та actio in personam (позов до певної особи).
- •19. Особливі засоби преторського захисту.
- •20. Вплив часу на здійснення та захист цивільних прав.
- •1) Законні строки менш тривалі - один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про нерухоме майно. Позовна давність - 30 років;
- •3) Законні строки не переривались і не призупинялись. Позовна давність могла призупинитися й перерватися.
- •21. Поняття і зміст цивільної правосуб'єктності у Стародавньому Римі.
- •22. Правовий стан римських громадян і рабів.
- •23. Відмінність у правовому стані між латинами і перегрінами.
- •24. Відмінність правового становища колонів від правового становища вільновідпущеників.
- •25. Юридичні особи як суб'єкти приватно-правового обороту.
- •26. Характерні особливості сімейного ладу у Стародавньому Римі. Агнатське і когнатське споріднення.
- •27. Поняття шлюбу та форми його укладання.
- •28. Правові відносини між подружжям.
- •29. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада.
- •30. Поняття і види речових прав. Відмінність речового права від зобов'язального.
- •31. Річ як об'єкт цивільних прав. Класифікація речей.
- •32. Місце інституту володіння в системі речових прав. Посідання.
- •33. Підстави виникнення і припинення володіння.
- •34. Специфіка захисту володіння у римському праві.
- •35. Виникнення і розвиток інституту права власності у Стародавньому Римі.
- •36. Поняття і зміст права власності.
- •37. Види права власності у Стародавньому Римі.
- •38. Право спільної власності та його види.
- •39. Підстави набуття і втрати права приватної власності.
- •40. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •41.Виникнення, поняття і види прав на чужі речі.
- •42. Поняття і види сервітутів.
- •43. Емфітевзис і суперфіцій як речево-правові титули невласника.
- •44.Поняття і зміст заставного права.
- •45.Виникнення, втрата і захист прав з обмеженим змістом правомочностей.
- •46.Цивільно-правове зобов'язання та його роль у приватному обороті.
- •47.Підстави виникнення зобов'язання.
- •48. Юридична характеристика сторін в зобов'язанні.
- •49.Цивільно-правові способи виконання зобов'язань.
- •50. Правові наслідки невиконання зобов'язань.
- •51.Цивільно-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.
- •52.Випадки припинення зобов'язання, крім виконання.
- •53.Поняття і види договорів в римському праві.
- •55.Зміст цивільно-правового договору.
- •56.Порядок укладення договору. Представництво.
- •57.Поняття і види вербальних контрактів.
- •58.Загальна характеристика літеральних контрактів.
- •59.Відмінність договору позики від позички.
- •Позичка
- •60.Особливості римського договору купівлі-продажу.
- •1. Передати проданий товар у власність покупця.
- •2. Передати покупцеві річ належної якості, придатну для використання за призначенням.
- •3. Передати речі в обумовлений строк і в обумовленому місці.
- •1. В момент укладення договору право власності до покупця не переходило. Факт укладення договору лише покладав на продавця обов'язок передати право власності на продану річ покупцеві.
- •2. Покупець ставав власником купленої речі в момент її фактичної передачі.
- •3. Ризик випадкової загибелі проданої речі переходив на покупця в момент укладення договору, тобто ще до того, коли він ставав власником.
- •61.Характерні риси групи договорів найму.
- •62.3Міст прав і обов'язків у договорі доручення.
- •63.Юридична характеристика договору товариства як різновиду консенсуальних контрактів.
- •64.Поняття і види безіменних контрактів.
- •1. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти мені передав право власності на іншу річ - do, ut des.
- •2. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти виконав певну дію на мою користь, надав мені певну послугу тощо - do, ut, facias.
- •4. Я здійснюю на твою користь певну дію з метою, аби ти здійснив на мою користь також певну дію - facio, ut facias.
- •65. Пакти як підстави виникнення цивільно-правових зобов'язань, та їх види.
- •66.Поняття і види зобов'язань ніби з договорів.
- •67.Місце деліктних зобов'язань в системі позадоговірних зобов'язань.
- •68.Зобов'язання ніби з приватних деліктів.
- •69.Поняття і загальні положення римського спадкового права.
- •70. Основні етапи розвитку римського спадкового права.
- •71.Особливості правонаступництва при спадкуванні за законом.
- •II клас - Батько, мати, повнорідні брати і сестри, інші висхідні родичі і діти братів і сестер за правом представлення
- •III клас - Неповнорідні брати і сестри та їх діти, за правом представлення
- •IV клас - Решта бокових родичів без обмеження ступенів
- •72.Загальна характеристика спадкування за заповітом.
- •73. Здійснення спадкових прав за стародавнім римським правом.
- •74.Специфічні особливості сингулярного наступництва.
13.Значення Законів XII таблиць як першоджерела всього римського приватного і публічного права.
14. Поняття і види магістратур в Стародавньому Римі.
Магістратура в республіканському Римі була своєрідною «гілкою влади».
Магістрат (magistrates) у Стародавньому Римі був не просто службовцем, призначення якого полягає лише у виконанні визначеного кола посадових функцій. Магістрат - частка римського народу, носій його прав і величі. Отже, влада і повноваження магістрата немов передані йому римським народом. Відбувається ніби відчуження частки суверенітету римського народу. Разом з тим такий умовно переданий суверенітет не міг не бути універсальним щодо виконання публічно-правових функцій. Тобто магістрати різнилися за_ рівнем своєї влади, але всі вони не були «вузькими спеціалістами» (один займався цивільним судочинством, інший - карним, один - мав адміністративну владу, інший - військову) - кожний мав частку від «загальної» державної влади.
Всі магістрати у Римі були виборними. Свої функції вони виконували безоплатно - обрання на посаду розглядалося як право і почесний обов'язок римського громадянина (honor). Відмовитися від виборної посади, якщо тобі вже висловили довіру, можна було лише з підстав, конкретно визначених нормами публічного права. Неналежне виконання обов'язків магістрату могло тягнути не тільки юридичну відповідальність, а й моральний осуд.
Система магістратури сформувалася, головним чином, у республіканський період. її можна класифікувати за різними критеріями.
1. За обсягом повноважень магістратів можна поділити на такі категорії:
а) молодші магістрати (magistrates minores) - курульні едили і квестори. Вважалися такими, що мають менший обсяг влади (potestas);
б) старші магістрати (magistratus majores) - диктатор, консули, претори. Вважалися такими, що володіють максимально можливим обсягом влади (imperium).
2. За соціальним призначенням розрізняли магістратури:
а) плебейські - трибуни, плебейські едили. Могли обиратися тільки з числа плебеїв і з метою соціальної і правової охорони саме цього стану;
б) патриціанські (всі інші посади, згадувані вище).
3. За ступенем почесності розрізняли:
а) курульні магістрати (magistratus curules), які виконували свої посадові функції, сидячи в спеціальному «куруль-ному» кріслі, що було не тільки символом влади, а й гарантувало недоторканність. До них належали диктатор, децемвіри, консули, претори, едили;
б) «некурульні» магістрати (magistratus incurules), до яких належали народні трибуни та інші магістрати, котрі за посадою не мали права на такий атрибут влади.
4. За способом утворення повноважень магістратури поділялися на:
а) magistratus ordinaria - посади постійні, звичайні для організації публічного правопорядку. До них належала більшість магістратур;
б) magistratus extraordinaria - ті, що створювалися тільки за надзвичайних обставин, хоч і з дотриманням вимог публічно-правової традиції. Вони вважалися ніби винятком із загального правила, порядку вирішення державних справ. До них належали диктатор, начальник кінноти тощо).