- •1. Предмет та система римського приватного права.
- •2. Понятгя та загальна характеристика римського публічного права.
- •3. Рецепція римського приватного права та характерні особливості її етапів.
- •4. Історична роль римського приватного права та його значення для сучасної юриспруденції.
- •5. Поняття і види джерел римського права.
- •6. Звичай як форма правоутворення в Стародавньому Римі.
- •7. Постанови народних зборів як джерело римського права.
- •8. Практика преторів як джерело правоутворення.
- •9. Місце постанов сенату в системі римських правових джерел.
- •10. Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •11. Роль імператорських конституцій у формуванні римської приватноправової системи.
- •12. Загальна характеристика Corpus iuris civilis як основного джерела пізнання римського приватного права. Кодифікація Юстиніана.
- •13.Значення Законів XII таблиць як першоджерела всього римського приватного і публічного права.
- •14. Поняття і види магістратур в Стародавньому Римі.
- •1. За обсягом повноважень магістратів можна поділити на такі категорії:
- •2. За соціальним призначенням розрізняли магістратури:
- •3. За ступенем почесності розрізняли:
- •4. За способом утворення повноважень магістратури поділялися на:
- •15.Причини виникнення державного судочинства у Стародавньому Римі.
- •16.Характерні відмінності легісакційного процесу від екстраординарного.
- •17. Загальна характеристика формулярного процесу.
- •1) Двостадійний процес.
- •2) Претор може надавати чи не надавати суовий захист, керуючись принципом справедливості (aquitas).
- •18.Поняття і види позовів.
- •1. Actio in rem (позов «до речі») та actio in personam (позов до певної особи).
- •19. Особливі засоби преторського захисту.
- •20. Вплив часу на здійснення та захист цивільних прав.
- •1) Законні строки менш тривалі - один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про нерухоме майно. Позовна давність - 30 років;
- •3) Законні строки не переривались і не призупинялись. Позовна давність могла призупинитися й перерватися.
- •21. Поняття і зміст цивільної правосуб'єктності у Стародавньому Римі.
- •22. Правовий стан римських громадян і рабів.
- •23. Відмінність у правовому стані між латинами і перегрінами.
- •24. Відмінність правового становища колонів від правового становища вільновідпущеників.
- •25. Юридичні особи як суб'єкти приватно-правового обороту.
- •26. Характерні особливості сімейного ладу у Стародавньому Римі. Агнатське і когнатське споріднення.
- •27. Поняття шлюбу та форми його укладання.
- •28. Правові відносини між подружжям.
- •29. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада.
- •30. Поняття і види речових прав. Відмінність речового права від зобов'язального.
- •31. Річ як об'єкт цивільних прав. Класифікація речей.
- •32. Місце інституту володіння в системі речових прав. Посідання.
- •33. Підстави виникнення і припинення володіння.
- •34. Специфіка захисту володіння у римському праві.
- •35. Виникнення і розвиток інституту права власності у Стародавньому Римі.
- •36. Поняття і зміст права власності.
- •37. Види права власності у Стародавньому Римі.
- •38. Право спільної власності та його види.
- •39. Підстави набуття і втрати права приватної власності.
- •40. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •41.Виникнення, поняття і види прав на чужі речі.
- •42. Поняття і види сервітутів.
- •43. Емфітевзис і суперфіцій як речево-правові титули невласника.
- •44.Поняття і зміст заставного права.
- •45.Виникнення, втрата і захист прав з обмеженим змістом правомочностей.
- •46.Цивільно-правове зобов'язання та його роль у приватному обороті.
- •47.Підстави виникнення зобов'язання.
- •48. Юридична характеристика сторін в зобов'язанні.
- •49.Цивільно-правові способи виконання зобов'язань.
- •50. Правові наслідки невиконання зобов'язань.
- •51.Цивільно-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.
- •52.Випадки припинення зобов'язання, крім виконання.
- •53.Поняття і види договорів в римському праві.
- •55.Зміст цивільно-правового договору.
- •56.Порядок укладення договору. Представництво.
- •57.Поняття і види вербальних контрактів.
- •58.Загальна характеристика літеральних контрактів.
- •59.Відмінність договору позики від позички.
- •Позичка
- •60.Особливості римського договору купівлі-продажу.
- •1. Передати проданий товар у власність покупця.
- •2. Передати покупцеві річ належної якості, придатну для використання за призначенням.
- •3. Передати речі в обумовлений строк і в обумовленому місці.
- •1. В момент укладення договору право власності до покупця не переходило. Факт укладення договору лише покладав на продавця обов'язок передати право власності на продану річ покупцеві.
- •2. Покупець ставав власником купленої речі в момент її фактичної передачі.
- •3. Ризик випадкової загибелі проданої речі переходив на покупця в момент укладення договору, тобто ще до того, коли він ставав власником.
- •61.Характерні риси групи договорів найму.
- •62.3Міст прав і обов'язків у договорі доручення.
- •63.Юридична характеристика договору товариства як різновиду консенсуальних контрактів.
- •64.Поняття і види безіменних контрактів.
- •1. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти мені передав право власності на іншу річ - do, ut des.
- •2. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти виконав певну дію на мою користь, надав мені певну послугу тощо - do, ut, facias.
- •4. Я здійснюю на твою користь певну дію з метою, аби ти здійснив на мою користь також певну дію - facio, ut facias.
- •65. Пакти як підстави виникнення цивільно-правових зобов'язань, та їх види.
- •66.Поняття і види зобов'язань ніби з договорів.
- •67.Місце деліктних зобов'язань в системі позадоговірних зобов'язань.
- •68.Зобов'язання ніби з приватних деліктів.
- •69.Поняття і загальні положення римського спадкового права.
- •70. Основні етапи розвитку римського спадкового права.
- •71.Особливості правонаступництва при спадкуванні за законом.
- •II клас - Батько, мати, повнорідні брати і сестри, інші висхідні родичі і діти братів і сестер за правом представлення
- •III клас - Неповнорідні брати і сестри та їх діти, за правом представлення
- •IV клас - Решта бокових родичів без обмеження ступенів
- •72.Загальна характеристика спадкування за заповітом.
- •73. Здійснення спадкових прав за стародавнім римським правом.
- •74.Специфічні особливості сингулярного наступництва.
41.Виникнення, поняття і види прав на чужі речі.
Одним із істотних обмежень права приватної власності є права на чужі речі, сукупність яких становить ще одну групу речових прав. Сутність прав на чужі речі полягає в тому, що суб'єкт цього права має змогу користуватися чужою річчю або навіть розпоряджатися нею. Римське приватне право знало три види прав на чужі речі: а) сервітути: б) емфітевзис і суперфіцій; в) заставне право. Найдавнішим правом на чужі речі є сервітути. Емфітевзис і суперфіцій. а також заставне право - це вже породження пізніших часів.
ПРАВО НА ЧУЖІ РЕЧІ
Емфітевзис
Суперфіцїй
Сервітути
- Особисті
▪ Право користування кімнатами в чужому домі (будинку)
▪ Право користування чужою річчю і її плодами - узуфрукт
▪ Право користування чужою річчю без одержання плодів - узус
▪ Право користування чужими рабами або тваринами
- Земельні (предіальні) – Сільські
▪ Право проходу по сусідній землі
▪ Право проїзду верхи на коні по сусідній землі
▪ Право провозу вантажів по чужій землі
▪ Право прогону худоби по чужій землі
▪ Право випасу худоби на чужій землі
▪ Право користування водою на чужій землі
▪ Інші види користування чужою землею
- Міські
▪ Право спирати колоду на стіну сусіда
▪ Право стоку дошовоі води на двір сусіда
▪ Право прокладати каналізаційні труби через двір сусіда
▪ Інші види користування чужою міською землею
Заставне право
▪ Фідуціарна угода
▪ Ручна застава
▪ Іпотека
42. Поняття і види сервітутів.
Сервітут - це речове право користування чужою річчю в одних або кількох відносинах.
Головною особливістю земельних сервітутів є те, що їх предметом була земля. Це право користування чужою землею. Земля могла бути сільською або міською.
Якщо предметом сервітуту була земля сільськогосподарського призначення, то і сервітут був сільським. Якщо право користування чужою землею було спрямоване на міську землю, то і сервітут був міським.
У земельних сервітутах обов'язково передбачається два земельних наділи, безпосередньо сусідніх, яких один обслуговує інший.
Земельний сервітут повинен:
а) забезпечувати інтереси і надавати вигоди пануючому земельному наділу (praedium dominans), бути корисним і обтяжувати обслуговуючий;
б) забезпечувати своїми вигодами, перевагами, природними ресурсами постійне (а не періодичне, випадкове, безсистемне) обслуговування пануючого наділу Сервітут існує доти поки досягається ця постійна мета.
Земельні сервітути не обмежувалися ніякими строками. Вони могли переходити в спадщину, відчужуватися будь-яким способом разом із земельним наділом. Самостійним об'єктом правочинів вони не могли бути.
Основна мета земельних сервітутів - надолужувати недоліки однієї земельної ділянки за рахунок іншої - сусідньої
До земельних сільських сервітутів належали дорожні й водні сервітути Серед них найпоширенішими були найдавніші: а) право проходу пішки проїзду верхи на коні або на носилках - iter; б) право прогону худоби - actus; в) право проїзду возом з вантажем - via; г) право водопроводу - aquae-ductus. Пізніше почали розвиватися нові сільські сервітути: право брати воду - aquae haustus; право прогону худоби на водопій - pecoris ad aquam appulsus; право випасу худоби - jus pascendi. Сюди ж відносилися сервітути на право обпалювання вапна, добування піску та ін.
Сервітути, що випливали з землекористування міською землею, називалися міськими - jura praediorum urbanorum. Найпоширенішими серед них були: а) право робити собі дах або навіс, вторгаючись при цьому в повітряний простір сусіда - servitus protegendi; б) право спирати колоду на чужу стіну - servitus tigna immitendi, в) право прибудовувати будівлю до чужої стіни або спирати її на чужу опору - servitus oneris ferendi. Ще пізніше серед міських сервітутів одержали розвиток нові сервітути: а) право стоку дощової води - servitus stillicidii; б) право спуску води - servitus flumims; в) право проведення каналу для нечистот - servitus cloacae, г) право вимагати усунення перешкод, які можуть зіпсувати вид -servitus ne prospectui offendatur; д) право вимагати, аби не були забудовані вікна - servitus ne luminibus officiatur. є) право зведення будови не вище встановленої висоти -servitus altius non tollendi
Сервітути на право користуван ня чужою річчю або майном в інтересах конкретної фізич ної (і юридичної) особи дістали назву особистих.
Особисті сервітути відрізнялися від земельних об'єктом, суб'єктом і строками. Об'єкт земельних сервітутів - земля, особистих - інші речі; суб'єкт - власник пануючого земельного наділу (незалежно від того, хто ним був), суб'єктом особистого сервітуту є саме та особа, на користь якої він був встановлений. Особисті сервітути не підлягали відчужуванню, оскільки їх встановлювали в інтересах конкретної особи і нікого іншого. Земельні сервітути не обмежувалися строками, а особисті сервітути, як правило, були довічними або встановлювалися на строк існування юридичної особи.
Римське право знало такі види особистих сервітутів.
Узуфрукт - usufructus - речове право певної особи користуватися і вилучати прибутки з чужої неспоживчої речі без зміни її субстанції. Отже, узуфруктуарій мав право володіти
Узуфруктуарій був зобов'язаний користуватися річчю добросовісно і з належною турботою. Він не міг змінювати річ ні за яких обставин, навіть якщо б така зміна поліпшила річ; він відповідав перед власником за навмисне або необережне пошкодження речі
Узус - usus - речове право користування чужою річчю без отримання прибутків. Узуарій міг лише користуватися чужою річчю, проте не мав права на плоди від неї. По суті,
Крім зазначених, широко застосовували сервітути на право користування чужими приміщеннями - habitatio - і на право користування послугами рабів або тварин для задоволення власних потреб - operae servorum vel aminalium.