- •1. Предмет та система римського приватного права.
- •2. Понятгя та загальна характеристика римського публічного права.
- •3. Рецепція римського приватного права та характерні особливості її етапів.
- •4. Історична роль римського приватного права та його значення для сучасної юриспруденції.
- •5. Поняття і види джерел римського права.
- •6. Звичай як форма правоутворення в Стародавньому Римі.
- •7. Постанови народних зборів як джерело римського права.
- •8. Практика преторів як джерело правоутворення.
- •9. Місце постанов сенату в системі римських правових джерел.
- •10. Діяльність юристів як джерело правоутворення.
- •11. Роль імператорських конституцій у формуванні римської приватноправової системи.
- •12. Загальна характеристика Corpus iuris civilis як основного джерела пізнання римського приватного права. Кодифікація Юстиніана.
- •13.Значення Законів XII таблиць як першоджерела всього римського приватного і публічного права.
- •14. Поняття і види магістратур в Стародавньому Римі.
- •1. За обсягом повноважень магістратів можна поділити на такі категорії:
- •2. За соціальним призначенням розрізняли магістратури:
- •3. За ступенем почесності розрізняли:
- •4. За способом утворення повноважень магістратури поділялися на:
- •15.Причини виникнення державного судочинства у Стародавньому Римі.
- •16.Характерні відмінності легісакційного процесу від екстраординарного.
- •17. Загальна характеристика формулярного процесу.
- •1) Двостадійний процес.
- •2) Претор може надавати чи не надавати суовий захист, керуючись принципом справедливості (aquitas).
- •18.Поняття і види позовів.
- •1. Actio in rem (позов «до речі») та actio in personam (позов до певної особи).
- •19. Особливі засоби преторського захисту.
- •20. Вплив часу на здійснення та захист цивільних прав.
- •1) Законні строки менш тривалі - один рік для спорів про рухоме і два роки в спорах про нерухоме майно. Позовна давність - 30 років;
- •3) Законні строки не переривались і не призупинялись. Позовна давність могла призупинитися й перерватися.
- •21. Поняття і зміст цивільної правосуб'єктності у Стародавньому Римі.
- •22. Правовий стан римських громадян і рабів.
- •23. Відмінність у правовому стані між латинами і перегрінами.
- •24. Відмінність правового становища колонів від правового становища вільновідпущеників.
- •25. Юридичні особи як суб'єкти приватно-правового обороту.
- •26. Характерні особливості сімейного ладу у Стародавньому Римі. Агнатське і когнатське споріднення.
- •27. Поняття шлюбу та форми його укладання.
- •28. Правові відносини між подружжям.
- •29. Правові відносини батьків і дітей. Батьківська влада.
- •30. Поняття і види речових прав. Відмінність речового права від зобов'язального.
- •31. Річ як об'єкт цивільних прав. Класифікація речей.
- •32. Місце інституту володіння в системі речових прав. Посідання.
- •33. Підстави виникнення і припинення володіння.
- •34. Специфіка захисту володіння у римському праві.
- •35. Виникнення і розвиток інституту права власності у Стародавньому Римі.
- •36. Поняття і зміст права власності.
- •37. Види права власності у Стародавньому Римі.
- •38. Право спільної власності та його види.
- •39. Підстави набуття і втрати права приватної власності.
- •40. Цивільно-правові способи захисту права власності.
- •41.Виникнення, поняття і види прав на чужі речі.
- •42. Поняття і види сервітутів.
- •43. Емфітевзис і суперфіцій як речево-правові титули невласника.
- •44.Поняття і зміст заставного права.
- •45.Виникнення, втрата і захист прав з обмеженим змістом правомочностей.
- •46.Цивільно-правове зобов'язання та його роль у приватному обороті.
- •47.Підстави виникнення зобов'язання.
- •48. Юридична характеристика сторін в зобов'язанні.
- •49.Цивільно-правові способи виконання зобов'язань.
- •50. Правові наслідки невиконання зобов'язань.
- •51.Цивільно-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.
- •52.Випадки припинення зобов'язання, крім виконання.
- •53.Поняття і види договорів в римському праві.
- •55.Зміст цивільно-правового договору.
- •56.Порядок укладення договору. Представництво.
- •57.Поняття і види вербальних контрактів.
- •58.Загальна характеристика літеральних контрактів.
- •59.Відмінність договору позики від позички.
- •Позичка
- •60.Особливості римського договору купівлі-продажу.
- •1. Передати проданий товар у власність покупця.
- •2. Передати покупцеві річ належної якості, придатну для використання за призначенням.
- •3. Передати речі в обумовлений строк і в обумовленому місці.
- •1. В момент укладення договору право власності до покупця не переходило. Факт укладення договору лише покладав на продавця обов'язок передати право власності на продану річ покупцеві.
- •2. Покупець ставав власником купленої речі в момент її фактичної передачі.
- •3. Ризик випадкової загибелі проданої речі переходив на покупця в момент укладення договору, тобто ще до того, коли він ставав власником.
- •61.Характерні риси групи договорів найму.
- •62.3Міст прав і обов'язків у договорі доручення.
- •63.Юридична характеристика договору товариства як різновиду консенсуальних контрактів.
- •64.Поняття і види безіменних контрактів.
- •1. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти мені передав право власності на іншу річ - do, ut des.
- •2. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти виконав певну дію на мою користь, надав мені певну послугу тощо - do, ut, facias.
- •4. Я здійснюю на твою користь певну дію з метою, аби ти здійснив на мою користь також певну дію - facio, ut facias.
- •65. Пакти як підстави виникнення цивільно-правових зобов'язань, та їх види.
- •66.Поняття і види зобов'язань ніби з договорів.
- •67.Місце деліктних зобов'язань в системі позадоговірних зобов'язань.
- •68.Зобов'язання ніби з приватних деліктів.
- •69.Поняття і загальні положення римського спадкового права.
- •70. Основні етапи розвитку римського спадкового права.
- •71.Особливості правонаступництва при спадкуванні за законом.
- •II клас - Батько, мати, повнорідні брати і сестри, інші висхідні родичі і діти братів і сестер за правом представлення
- •III клас - Неповнорідні брати і сестри та їх діти, за правом представлення
- •IV клас - Решта бокових родичів без обмеження ступенів
- •72.Загальна характеристика спадкування за заповітом.
- •73. Здійснення спадкових прав за стародавнім римським правом.
- •74.Специфічні особливості сингулярного наступництва.
24. Відмінність правового становища колонів від правового становища вільновідпущеників.
Правове становище вільновідпущеників
Відпущений на свободу раб називався вільновідпущеником Він набував правового статусу свого володаря, що вид пустив його на свободу. Раб, відпущений на свободу римським громадянином, формально набував статусу римського громадянина, який однак не співпадав із статусом вільнонародженого римського громадянина. Такий вільновідпущеник називався лібертіном. Якщо ж раб одержував свободу від латина чи перегрша, його правовий статус визначався їхнім станом.
Вільновідпущеник, що одержав статус римського громадянина (лібертін), не міг взяти шлюб з вільнонародженою римською громадянкою аж до початку принципату, а заборона брати шлюб з особою сенаторського звання зберігалася до Юстиніана.
Вільновідпущеник залежав від свого володаря: був зобов'язаний надавати йому всілякі послуги, а у випадку потреби - аліментувати не тільки колишнього патрона, а й його дітей, батьків, не мав права викликати його до суду, отже, був абсолютно позбавлений судового захисту від свавілля володаря. Після смерті вільновідпущеника-перегріна його майно переходило до спадщини патрона.
У сфері публічних правовідносин вільновідпущеник обмежувався в праві служити в римських легіонах, а в І ст. втратив право брати участь у роботі народних зборів і голосувати.
Правове становище колонів
Землеволодільці, в яких не вистачало рабів для обробки землі, почали здавати свої наділи дрібними ділянками в оренду вільним людям, що потребували засобів існування. Ці дрібні орендарі дістали назву колони.
Оренда виявилася вигідною обом сторонам. Колони, прагнучи забезпечити сім'ю їжею і виплатити орендну плату, добре обробляли землю, збираючи високі врожаї. Ъхня праця була продуктивнішою порівняно з підневільною рабською. Землеволодільці одержували великі прибутки від здачі землі в оренду. Колонат швидко розвивався. Орендна плата встановлювалась як в грошовій, так і в натуральній формі.
У Римі джерелом колонату був також рабський пекулій, за яким раби, що добре працювали на переданій їм в пекулій землі, одержували свободу, проте навічно прикріплювалися до тієї самої землі.
За таких умов орендар-колон юридично залишався незалежним, мав право в будь-який час розірвати договір, піти в інше місце. Проте орендарями були, як правило, найбідніші кола населення, які не мали достатніх засобів для успішної обробки землі. Землеволодільці надавали їм позики. Колон не може залишити орендовану ділянку, не розрахувавшись з боргами, а розрахуватися він також не міг.
У 357 р. новий закон заборонив землеволодільцям відчужувати земельні наділи без приписаних до них колонів. Таким чином, завершилося правове оформлення щодо закріплення колонів. Внаслідок цього з'явилася нова група залежних людей, що мали певну правоздатність, але вельми обмежену в її здійсненні. Якщо колон самовільно залишав землю, земле-володілець засобами віндикації мав право витребувати його назад, тобто правове становище колона мало чим відрізнялось від раба. Однак колони не були рабами, юридично вони залишались вільними, але прикріпленими до землі.