5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
Під час топогеодезичної прив’язки по карті (аерознімку) координати позицій, пунктів, постів визначають стосовно найближчих контурних точок карти (аерознімка). Обробку результатів вимірювань проводять аналітичним або графічним методом.
Для забезпечення найбільшої точності визначення координат точок, що прив’язуються, і дирекційних кутів по карті як вихідні точки необхідно брати надійно розпізнані на карті і на місцевості контурні точки. Тоді необхідно враховувати таке: на картах з особливою ретельністю наносять споруди, що спостерігаються здалеку (труби заводів, радіощогли і т.п.), контурні точки і предмети, добре помітні на місцевості (перехрестя доріг, мости і т.д.). У населеному пункті точно наносять на карту тільки зовнішній контур, головні вулиці і будівлі, найближчі до перехрестя головних вулиць і провулків. Середина між двома лініями, які відображають на карті дорогу (просіку), відповідає осьовій лінії дороги (просіки) у натуральному вигляді, самі ж лінії краям дороги не відповідають; умовний знак фабрики, заводу ставиться на карті у тому місці, де на місцевості знаходиться фабрична труба, а якщо її немає, то на місці найвищої будівлі заводу. Якщо є значна кількість однорідних місцевих предметів (млинів, сараїв і т. ін.), що зосереджені на деякій площині, тільки крайні з них на карту наносяться точно.
За місцеположення предмета, який зображено на карті поза масштабним умовним знаком, береться:
центр знаку – у знаків, що мають форму правильних геометричних фігур (пункти геодезичної мережі, окремі будівлі і т.п.);
середина основи знаку – у знаків, які мають форму фігури з широкою основою (заводські і фабричні труби, пам’ятники і т.п.);
вершина прямого кута – у знаків, що мають форму фігур із прямим кутом в основі (покажчики доріг, окремі дерева, бензоколонки, заправочні станції і т.п.);
центр нижньої фігури – у знаків, які становлять сполучення різних фігур (спостережні вишки, трансформаторні будки і т.п.).
Під час використання для топогеодезичної прив’язки по аерознімку як вихідні дані можуть бути взяті будь-які контурні точки і місцеві предмети, що надійно розпізнані на аерознімку (окремий кущ, поворот окопу, вирва від снаряду, будь-яка будівля і т.д.). Основною перевагою аерознімка перед картою є значно більша деталізація зображення місцевості. Крім того, аерознімок дає можливість отримати дані про місцевість.
Топогеодезична прив’язка по аерознімку з координатною сіткою проводиться так само, як і по карті.
Визначення координат точок на аерознімку з координатною сіткою проводиться за допомогою лінійки з міліметровими поділками.
Для визначення абсциси точки А міліметрову лінійку накладають на аерознімок так, щоб нульовий штрих лінійки був суміщений з нижньою (південною) горизонтальною лінією квадрата, у якому розташована точка, а штрих з відміткою 10 см – з верхньою (північною) горизонтальною лінією так, щоб край лінійки торкався точки А, рис.5.16. Відлік по лінійці від 0 до точки А з урахуванням прийнятої оцінки поділок є координата Х точки А. У нашому прикладі Х = 6082610.
Рисунок 5.16 – Визначення координат точок на плановому аерознімку
Для визначення координати Y точки А лінійку прикладають так, щоб штрихи лінійки, які відповідають відлікам 0 і 10 см, збилися відповідно з лівою (західною) і правою (східною) вертикальними лініями, а край лінійки з поділками повинен торкатися точки А. У нашому прикладі відлік по лінійці від 0 до точки А дорівнює 380 м, повне значення Y буде 7397380.
Точність положення контурних точок на аерознімку характеризується серединною помилкою 0,4 мм у масштабі топографічної карти, з якої була перенесена координатна сітка на аерознімок. Точність визначення координат точок, що прив’язуються по аерознімку, така ж, як і під час прив’язки по топографічній карті.