
- •А.М. Кривошеєв, а.І. Приходько, в.М. Петренко, р.В.Сергієнко Військова топографія
- •Розділ 1 топографічні карти
- •1.1 Загальні відомості про топографічні карти
- •1.1.1 Геометрична сутність картографічного зображення поверхні Землі на картах і планах
- •1.1.2 Класифікація і характеристика топографічних і спеціальних карт, що застосовуються в артилерії
- •1.1.3 Розграфлення і номенклатура топографічних карт. Збірні таблиці, їх призначення і використання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •1.1.4 Вимоги до використання інформації в галузі
- •1.2 Масштаби топографічних карт. Визначення і відкладення відстаней на карті
- •1.2.1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний масштаби. Величини масштабу. Визначення відстаней на карті з використанням лінійного і числового масштабів
- •1.2.2 Поперечний масштаб. Визначення відстаней із використанням поперечного масштабу
- •1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
- •1.3 Зображення рельєфу і місцевих предметів на топографічних картах
- •1.3.1 Суть зображення рельєфу місцевості на картах горизонталями. Зображення типових форм рельєфу горизонталями та умовними знаками
- •1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
- •1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків
- •1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
- •1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
- •1.4.1 Місцевість як елемент бойової обстановки
- •1.4.2 Вивчення місцевості по карті
- •1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
- •1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
- •1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
- •1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
- •1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
- •Питання для повторення і самоконтролю, задачі
- •Розділ 2 системи координат
- •2.1 Системи географічних та прямокутних координат
- •2.1.1 Поняття про координати і системи координат, що застосовуються в артилерії
- •2.1.2 Географічна система координат. Астрономічні координати. Геодезичні координати. Система прямокутних координат
- •Визначення географічних координат по карті
- •Розв’язання:
- •Питання для повторення і контролю, задачі
- •Розділ 3 система кутових вимірів, що застосовується в артилерії
- •3.1 Кути, що застосовуються в артилерії та військовій топографії
- •3.1.1 Початкові напрямки та кути, що застосовуються в артилерії. Взаємозв’язок між ними
- •Приклади
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення. Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні
- •Розв’язання:
- •Розв’язання: (за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)
- •Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3 Розв’язання:
- •Визначення зближення меридіанів за графіком.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Визначення величини магнітного схилення.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Визначення поправки бусолі на місцевості. Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого дирекційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку, рис.3.19.
- •Визначення поправки бусолі за даними карти. Поправка бусолі за даними карти визначається за формулою
- •3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
- •3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
- •3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та ак-3
- •Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
- •3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
- •Питання для повторення і задачі
- •Розділ 4 орієнтування на місцевості по карті і без карти
- •4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
- •4.1.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти. Способи визначення сторін горизонту. Особливості орієнтування вночі
- •4.1.2 Призначення і будова артилерійського компасу. Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів
- •4.2 Орієнтування на місцевості по карті
- •4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю
- •4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
- •Рекогносціювання
- •Питання для повторення і задачі
- •5.1.1 Визначення координат точок ходами
- •5.1.2 Визначення координат точок прямою засічкою
- •5.1.3 Визначення координат точок зворотною засічкою
- •5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
- •5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
- •Розв’язання:
- •Розв’язання
- •5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
- •Розв’язання:
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Закінчення
- •Глосарій
- •2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів
- •Характерні ознаки пухких ґрунтів
- •3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
- •4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості
- •В) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн) за умови сухого твердого ґрунту
- •Додаток б нормативи для топогеодезичних підрозділів
- •Додаток в обробка результатів польових вимірювань під час визначення координат стартових (вогневих) позицій
- •Список використаної літератури
- •Військова топографія
Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
Вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра проводять у такому порядку, рис.3.28.
Через головні точки умовних знаків вихідного пункту і місцевого предмета, на який визначається дирекційний кут, проводять на карті тонку пряму лінію довжиною не менше 15 см. Із точки перетину цієї лінії з вертикальною лінією кілометрової сітки карти циркулем-вимірювачем роблять відмітки на лініях (проводять за допомогою циркуля дугу радіусом, який дорівнює хорді кута 10-00 на хордокутомірі), що утворили гострий кут. Величину радіуса беруть з хордокутоміра циркулем так, щоб одна ніжка циркуля знаходилась у початковій точці верхньої горизонтальної лінії графіка, а інша – на поділці цієї лінії, яка позначена колом з цифрою „10”. Потім вимірюють хорду – відстань між відмітками. Не змінюючи розхилу циркуля-вимірювача, ліву його голку пересувають по крайній лівій вертикальній лінії шкали хордокутоміра до того часу, поки права голка не збіжиться з будь-яким перетином похилої і горизонтальної ліній. У такому положенні знімають відлік по хордокутоміру.
Якщо кут менше 15-00 (900), то по верхній шкалі хордокутоміра підраховують великі поділки і десятки малих поділок кутоміра, а по лівій вертикальній шкалі – одиниці поділок кутоміра. На рис.3.28 а хорда АВ відповідає куту 3-25.
Рисунок 3.28 – Вимірювання дирекційного кута за допомогою хордокутоміра: а – гострий кут; б – тупий кут
Якщо кут більше 15-00, то вимірюють доповнення до 30-00, а відліки знімають по нижній горизонтальній і правій вертикальній шкалах.
Приклад. Під час вимірювання кута АОБ, рис.3.29, ніжки циркуля, розхилені на величину хорди АБ, розташовані на графіку хордокутоміра у точках а і б, рис.3.25. Виміряний кут дорівнює 5-63.
Для вимірювання тупого кута (кут АОB на рис.3.29) необхідно одну зі сторін кута, наприклад сторону БО, продовжити і виміряти додатковий до 30-00 гострий кут АОБ.
Рисунок 3.29 – Вимірювання кута
Тоді відлік по хордокутоміру знімають, користуючись нижнім і правим рядами цифр графіка.
Середня помилка вимірювання кута хордокутоміром становить 0-01 – 0-02.
Приклад. Під час визначення величини кута АОВ, рис.3.29, ніжки циркуля, розхилені на величину хорди АБ додаткового кута АОБ, розмістилися на графіку хордокутоміра у точках а і б, рис.3.28. Тупий кут дорівнює 24-37.
Побудова кутів за допомогою хордокутоміра проводиться у такому порядку:
із точки, де повинна знаходитися вершина заданого кута, як із центра проводять дугу радіусом, що дорівнює хорді кута 10-00, що взятий з хордокутоміра.
на хордокутомірі беруть циркулем величину хорди, що відповідає заданому куту; отриманим радіусом із точки перетину прокресленої дуги з напрямком сторони кута роблять на дузі позначку і отриману точку з’єднують прямою лінією з вершиною кута.
Приклад. На рис.3.30 у точці О до лінії ОА потрібно побудувати кут, що дорівнює 9-48.
Рисунок 3.30 – Побудова кутів
Для цього із точки О радіусом, який дорівнює хорді кута 10-00, проводять дугу АБ; сумістивши ніжки циркуля з точками е і ж, рис.3.28, отримують величину хорди кута 9-48; не змінюючи розхилу циркуля, установлюють одну ніжку циркуля в точку А, а другою ніжкою роблять на дузі АБ позначку (точку Б); з’єднавши точку Б з точкою А, отримаємо потрібний кут АОБ, що дорівнює 9-48.
Якщо потрібно побудувати у точці О, рис.3.30, до лінії ВО тупий кут, що дорівнює 28-24, то, продовживши лінію ВО, будується до лінії ОА у точці О кут, додатковий до 30-00 (кут 1-76). Хорду кута 1-76 (або по нижньому і правому рядах цифр хордокутоміра кута 28-24) позначте на графіку, рис.3.28, точками к і м. Побудований кут ВОБ буде дорівнювати 28-24.