Висновок до розділу I

У першому розділі дипломної роботи викладена загальна концепція основних підходів до оцінки вартості бізнесу – дохідного, затратного і порівняльного; розглянуті методи у рамках кожного з підходів, наголошено на їх перевагах та недоліках, викладено моделі, яки використовуються у рамках кожного з них, а також специфіку їх застосування. Матеріал доповнений необхідними таблицями та ілюстраціями.

У роботі найбільша увага надана доходному підходу, як найскладнішому та найбільш популярному у бізнес - середовищі. Пояснено його особливість – розгляд підприємства не як сукупність активів, а джерело майбутніх грошових потоків. Вартість підприємства не може перевищувати їх дисконтовану суму.

Метод дисконтованих грошових потоків (DCF - модель) є центральним у рамках даного підходу. За DCF - моделлю вартість власного капіталу компанії визначається як різниця між її операційною вартістю та борговими зобов’язаннями перед інвесторами, представлені відповідними дисконтованими грошовими потоками. У роботі описано врахування ризиків за допомогою середньозваженої вартості капіталу WACC та моделі CAPM . Модель дисконтованих майбутніх грошових потоків зручно застосовувати як для компаній, до складу яких входять кілька бізнес-одиниць, так і до окремого бізнесу. До того ж, оцінка вартості окремих бізнес-одиниць дозволяє додатково виокремити окремо інвестиційні та фінансові джерела утворення капіталу.

Метод скоригованої приведеної вартості (APV) заснована на дисконтуванні вільного грошового потоку, з метою визначення вартості основної діяльності, з вирахуванням вартості боргу. Визначення вартості основної діяльності розбивається на два етапи: визначення вартості за умов функціонування компанії без залучення боргових зобов’язань, після чого розраховуються податкові вигоди. Таким чином, метод APV має значну перевагу перед DCF підходом, оскільки він дає можливість обчислення «податкового щита». Недоліком методу є необхідність стабільності прибутків підприємства; його застосування для приблизної оцінки.

Метод використання реальних грошових потоків і ставок дисконтування замість номінальних дає вищу точність результатів визначення реальної вартості компанії, але існує проблема щодо коректного визначення рентабельності інвестованого капіталу, оскільки усі показники по підприємству мають бути у реальному вимірі. Менеджери віддають перевагу номінальним показникам, оскільки це сприяє кращому порозумінню та виключає можливість допущення помилок при прогнозуванні майбутнього грошового потоку.

Метод капіталізації майбутніх прибутків має перевагу перед методом дисконтованих грошових потоків у тому, що він більш очевидний з точки зору джерел формування вартості бізнесу (операції та побічні ефекти) та позбавлений помилок, що можуть виникати під час обчислення WACC.

Модель дисконтованого грошового потоку на акції має в основі дисконтування вільного грошового потоку, який знаходиться у розпорядженні його власників (акціонерів) по витратам на власний капітал. Недоліком моделі є недостатнє розкриття джерел формування капіталу, таким чином, вона поступається методу капіталізації майбутніх прибутків у зручності по сприянню управлінським рішенням.

На відміну від попередніх методів, які оцінюють очевидні фінансові показники підприємства, як-то грошовий потік чи коефіцієнт капіталізації, метод опціонів ґрунтується на опортуністичних можливостях підприємства у стратегічній чи фінансовій політиці що обумовлює надання йому додатковій вартості.

Модель економічного прибутку показує, чи достатньо у компанії доходів для покриття збитків на капітал. Вона має перевагу перед моделлю дисконтованого грошового потоку, оскільки, на відміну від нього, може дати чітке уявлення про фінансові результати бізнесу за окремими роками.

Витратний підхід до визначення вартості бізнесу заснований на концепції відновлюваної вартості об’єкта оцінки – рмнкової вартості активу за відрахуванням амортизації, зносу чи інфляції. Вартість підприємства визначається як різниця ринкової вартості активів та поточної вартості боргу. Підхід має ряд складнощів у процесі його застосування: пошук підходящого аналогу активу, різні формули розрахунку вартості різних активів, визначення вартості нематеріальних активів підприємства, необхідність залучення спеціалістів з оцінки майна. Таким чином, зважаючи на специфіку підходу, його доцільно застосовувати до підприємств, близьких до банкрутства та як комплементарний підхід до DCF та APV моделей.

Порівняльний підхід до оцінки вартості бізнесу заснований на визначенні вартості оцінювального підприємства на основі врахування вартості якомога ближчого до нього аналогу у відповідному ринковому сегменті. У зпівставленні з моделлю DCF, порівняльний підхід потребує менший об’єм інформації і є зручнішим та, в той же час, достатньо надійним. Основною проблемою є пошук адекватного бізнес-аналогу, що задовольняв би ряд критеріїв. У рамках порівняльного підходу використовуються три методи: ринку капіталу, транзакцій та метод галузевої специфіки, або метод галузевих коефіцієнтів. Ці методи, переважно, застосовуються як комплементарні до методів DCF та APV.

За методом ринку капіталу, на основі чистої балансової вартості, прибутку, чи грошового потоку, ціни акції, фундаментальних змінних, визначається ряд мультиплікаторів: ціна / прибуток; ціна / грошовий потік; ціна / дивіденди; ціна / виручка від реалізації; ціна / фізичний обсяг виробництва; ціна / вартість активів, які беруться за основу для порівняння підприємств. Метод потребує надання відносної ваги кожному з мультиплікаторів, що може бути суб’єктивним фактором.

Метод транзакцій відрізняється від методу ринку тим, що у випадку методу транзакцій показники розраховуються по контрольним пакетам акцій, а не по одиничним акціям, чи їх неконтрольним пакетам. Таким чином, метод транзакцій застосовується при купівлі крупних долей компанії та характерний для процесів злиття - поглинання. Даний метод дозволяє оцінювати як контрольні, так і неконтрольні пакети акцій, шляхом додавання чи віднімання премії за контроль, відповідно до того, ціна неконтрольного, чи контрольного пакету акцій відома.

За методом галузевої специфіки, співвідношення ціна/валовий доход, ціна/виручка. визначаються не по даним окремої фірми, а по галузі в цілому, причому, метод переважно застосовується у галузі ПЕК. В Україні ринок купівлі-продажу бізнесу ще не достатньо розвинений, тому метод не набув популярності.