
- •Традиційні підходи та методи для оцінки вартості бізнесу
- •Доходний підхід до оцінки вартості бізнесу
- •Модель дисконтованих майбутніх грошових потоків (dcf- Model) та капіталізації майбутніх прибутків
- •Використання реальних грошових потоків і ставок дисконтування замість номінальних
- •Модель економічного прибутку
- •Модель дисконтованого грошового потоку на акції
- •Метод оцінки опціонів
- •Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості бізнесу
- •Метод ринку капіталу
- •Метод транзакцій
- •Висновок до розділу I
Метод ринку капіталу
Метод ринку капіталу має в основі визначення чистої (за вирахуванням заборгованості) балансової вартості, прибутку, чи грошового потоку, ціни акції тощо - як критерію для порівняння з аналогічними підприємствами, що мають приблизно такі ж показники та ціни на акції, продані у складі пакетів акцій аналогічних підприємств цієї ж галузі[Гаранікова, 67].
На основі показників фінансової діяльності підприємства визначається ряд мультиплікаторів, які використовуються для порівняння підприємств[Шен – Пратт,10]:
Ціна / прибуток;
Ціна / грошовий потік; Ціна / дивіденди
Ціна /грошові доходи;
Ціна /доходи до сплати податків; Ціна / виручка від реалізації;
Ціна / залишкова вартість основного капіталу;
Ціна / фізичний обсяг виробництва; Ціна / вартість чиста вартість активів.
Для мультиплікаторів використовується співвідношення показників, взятих за максимально можливий період. Мультиплікатори підтверджують стійку позицію аналогів на фондовому ринку і є орієнтирами, по яким можна оцінити вартість підприємства[Гаранікова, 68].
До розрахунку компонентів мультиплікаторів можуть бути застосовані різні підходи - наприклад, мультиплікатор ціна / прибуток, може використовувати як прибуток до сплати податків, так і після неї, але після сплати боргів по довгостроковим кредитам. Головною умовою є те, щоб обидві компанії використовували однаковий спосіб розрахунку компонентів мультиплікатора. Широко застосовується також спосіб знаходження співвідношення шляхом ділення ціни акцій компанії – аналогу на опублікований показник її фінансових результатів[Валдайцев, 85].
Для порівняння вартості підприємств можуть бути застосовані також такі фундаментальні змінні як темпи зростання прибутку і грошових потоків, ризик та коефіцієнти окупності. Такий підхід є аналогічним по результатам, та використовуваній інформації до моделі дисконтова них грошових потоків. Для визначення динаміки розвитку підприємства, бізнес-аналітики можуть або визначати мультиплікатори, чи фундаментальні змінні для різних часових зрізів, або звертатись до моделі DCF[Демод, 25].
До підприємств, основою бізнесу яких є натуральні показники, наприклад, нафтопереробна галузь, транспортний бізнес, комунікації, застосовуються натуральні мультиплікатори - об’єм видобутої нафти/ціна за барель; кількість переглядів інтернет – сторінки/тиждень тощо[Чиркова, 112].
Ціна компанії визначається як добуток ціни акції компанії-аналогу і різниці загальної кількості її акцій, викуплених акцій, та акцій, які ще не розміщені на фондовому ринку[Гаранікова, 68]:
Ціна компанії = Ціна акції аналогу*(Nзаг.-Nвикупл.-Nнерозм.)
Основним недоліком даного підходу до оцінки вартості бізнесу є відсутність конкретної моделі, що тягне за собою необхідність бізнес - аналітика надавати ваги кожному з мультиплікаторів, що, в свою чергу, передбачає деяку суб’єктивність оцінки [www].
Метод транзакцій
Метод транзакцій є різновидом методу ринку капіталу. Головна різниця у цих підходах полягає у тому, що при використанні методу ринку капіталу, використовується показники, розраховані по цінах одиничних акцій, або їх неконтрольних пакетів; у випадку методу транзакцій показники розраховуються по контрольним пакетам акцій. Таким чином, метод транзакцій застосовується при купівлі крупних долей компанії та характерний для злиття – поглинання підприємств[Валдайцев, 95].
Процес визначення вартості підприємства проходить у такі ж етапи, як і для методу ринку капіталу. Оскільки ці два методи мають у своїй суті багато спільного, доцільно їх спів ставити[Щербаков, 213]:
Відмінності |
Особливості М етод ринку капіталу Метод транзакцій |
|
Види початкової цінових даних |
Ціни на одиничні акції, або на неконтрольні пакети акцій |
Ціни на контрольні пакети акцій, інформація про злиття компаній |
Час здійснюваних транзакцій |
Поточні транзакції |
Минулі транзакції |
Урахування елементів контролю |
Ціни на одиничні акції не враховують елементів контролю |
Ціни на контрольні пакети акцій враховують премію за контроль |
Результат оцінки |
Вартість одиничні акції, або неконтрольного пакету акцій з подальшим використанням мультиплікаторів |
Вартість контрольного пакету акцій з подальшим використанням мультиплікаторів |
Даний метод дозволяє оцінювати як контрольні, так і неконтрольні пакети акцій. Премія за контроль зазвичай складає 20 – 25 %, зрідка до 40%[Валдайцев, 95] і додається до вартості неконтрольних пакетів акцій, у випадку необхідності оцінки контрольних пакетів. Якщо необхідно оцінити вартість неконтрольного пакету акцій, то від результуючої вартості компанії віднімається премія за контроль[Щерб, 214].
Метод галузевої специфіки
Метод галузевої специфіки (метод галузевих коефіцієнтів, формульний метод) є модифікацією методу ринку капіталу, з тією різницею, що у методі галузевої специфіки співвідношення визначаються не по даним окремої фірми, а по галузі в цілому, точніше по даним, які відображають процеси продажу – купівлі бізнесу у певній галузі. Така інформація надається спеціальними установами, або може бути обчислена самостійно[Щерб, 214].
Метод застосовується для приблизної оцінки вартості підприємства і заснований на визначенні таких співвідношень як ціна/валовий доход, ціна/виручка. Валовий дохід компанії-аналогу використовується в якості бази, на яку домножується мультиплікатор, визначений для оцінюваного бізнесу[Гаранікова, 70].
Очевидно, що застосування методу характерно для галузей, де є стійка кореляція між ринковою вартістю фірм з ліквідними акціями та о’бємом реалізації продукції. Прикладом такої галузі може бути ПЕК[Валдайцев, 96].
Метод добре розвинутий на заході, враховуючи високу частоту продаж підприємств, що робить його малопривабливим для застосування в Україні.