Метод ринку капіталу

Метод ринку капіталу має в основі визначення чистої (за вирахуванням заборгованості) балансової вартості, прибутку, чи грошового потоку, ціни акції тощо - як критерію для порівняння з аналогічними підприємствами, що мають приблизно такі ж показники та ціни на акції, продані у складі пакетів акцій аналогічних підприємств цієї ж галузі[Гаранікова, 67].

На основі показників фінансової діяльності підприємства визначається ряд мультиплікаторів, які використовуються для порівняння підприємств[Шен – Пратт,10]:

Ціна / прибуток;

Ціна / грошовий потік; Ціна / дивіденди

Ціна /грошові доходи;

Ціна /доходи до сплати податків; Ціна / виручка від реалізації;

Ціна / залишкова вартість основного капіталу;

Ціна / фізичний обсяг виробництва; Ціна / вартість чиста вартість активів.

Для мультиплікаторів використовується співвідношення показників, взятих за максимально можливий період. Мультиплікатори підтверджують стійку позицію аналогів на фондовому ринку і є орієнтирами, по яким можна оцінити вартість підприємства[Гаранікова, 68].

До розрахунку компонентів мультиплікаторів можуть бути застосовані різні підходи - наприклад, мультиплікатор ціна / прибуток, може використовувати як прибуток до сплати податків, так і після неї, але після сплати боргів по довгостроковим кредитам. Головною умовою є те, щоб обидві компанії використовували однаковий спосіб розрахунку компонентів мультиплікатора. Широко застосовується також спосіб знаходження співвідношення шляхом ділення ціни акцій компанії – аналогу на опублікований показник її фінансових результатів[Валдайцев, 85].

Для порівняння вартості підприємств можуть бути застосовані також такі фундаментальні змінні як темпи зростання прибутку і грошових потоків, ризик та коефіцієнти окупності. Такий підхід є аналогічним по результатам, та використовуваній інформації до моделі дисконтова них грошових потоків. Для визначення динаміки розвитку підприємства, бізнес-аналітики можуть або визначати мультиплікатори, чи фундаментальні змінні для різних часових зрізів, або звертатись до моделі DCF[Демод, 25].

До підприємств, основою бізнесу яких є натуральні показники, наприклад, нафтопереробна галузь, транспортний бізнес, комунікації, застосовуються натуральні мультиплікатори - об’єм видобутої нафти/ціна за барель; кількість переглядів інтернет – сторінки/тиждень тощо[Чиркова, 112].

Ціна компанії визначається як добуток ціни акції компанії-аналогу і різниці загальної кількості її акцій, викуплених акцій, та акцій, які ще не розміщені на фондовому ринку[Гаранікова, 68]:

Ціна компанії = Ціна акції аналогу*(N_заг.-N_{викупл.}-N_{нерозм.})

Основним недоліком даного підходу до оцінки вартості бізнесу є відсутність конкретної моделі, що тягне за собою необхідність бізнес - аналітика надавати ваги кожному з мультиплікаторів, що, в свою чергу, передбачає деяку суб’єктивність оцінки [www].

Метод транзакцій

Метод транзакцій є різновидом методу ринку капіталу. Головна різниця у цих підходах полягає у тому, що при використанні методу ринку капіталу, використовується показники, розраховані по цінах одиничних акцій, або їх неконтрольних пакетів; у випадку методу транзакцій показники розраховуються по контрольним пакетам акцій. Таким чином, метод транзакцій застосовується при купівлі крупних долей компанії та характерний для злиття – поглинання підприємств[Валдайцев, 95].

Процес визначення вартості підприємства проходить у такі ж етапи, як і для методу ринку капіталу. Оскільки ці два методи мають у своїй суті багато спільного, доцільно їх спів ставити[Щербаков, 213]:

Відмінності	Особливості М етод ринку капіталу Метод транзакцій
Види початкової цінових даних	Ціни на одиничні акції, або на неконтрольні пакети акцій	Ціни на контрольні пакети акцій, інформація про злиття компаній
Час здійснюваних транзакцій	Поточні транзакції	Минулі транзакції
Урахування елементів контролю	Ціни на одиничні акції не враховують елементів контролю	Ціни на контрольні пакети акцій враховують премію за контроль
Результат оцінки	Вартість одиничні акції, або неконтрольного пакету акцій з подальшим використанням мультиплікаторів	Вартість контрольного пакету акцій з подальшим використанням мультиплікаторів

Даний метод дозволяє оцінювати як контрольні, так і неконтрольні пакети акцій. Премія за контроль зазвичай складає 20 – 25 %, зрідка до 40%[Валдайцев, 95] і додається до вартості неконтрольних пакетів акцій, у випадку необхідності оцінки контрольних пакетів. Якщо необхідно оцінити вартість неконтрольного пакету акцій, то від результуючої вартості компанії віднімається премія за контроль[Щерб, 214].

Метод галузевої специфіки

Метод галузевої специфіки (метод галузевих коефіцієнтів, формульний метод) є модифікацією методу ринку капіталу, з тією різницею, що у методі галузевої специфіки співвідношення визначаються не по даним окремої фірми, а по галузі в цілому, точніше по даним, які відображають процеси продажу – купівлі бізнесу у певній галузі. Така інформація надається спеціальними установами, або може бути обчислена самостійно[Щерб, 214].

Метод застосовується для приблизної оцінки вартості підприємства і заснований на визначенні таких співвідношень як ціна/валовий доход, ціна/виручка. Валовий дохід компанії-аналогу використовується в якості бази, на яку домножується мультиплікатор, визначений для оцінюваного бізнесу[Гаранікова, 70].

Очевидно, що застосування методу характерно для галузей, де є стійка кореляція між ринковою вартістю фірм з ліквідними акціями та о’бємом реалізації продукції. Прикладом такої галузі може бути ПЕК[Валдайцев, 96].

Метод добре розвинутий на заході, враховуючи високу частоту продаж підприємств, що робить його малопривабливим для застосування в Україні.