2. Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості бізнесу

Порівняльний підхід заснований на визначенні вартості оцінювального підприємства на основі врахування вартості якомога ближчого до нього аналогу у відповідному ринковому сегменті, з такою ж системою бухгалтерських розрахунків, нарахування амортизації, товарно-матеріальними запасами тощо; та є відносно простим і достовірним методом, за умови, що знайти необхідний аналог є можливим[Гаранікова, 8].

У будь-якого активу, так само, як і у бізнесу можна виділити певну властивість – як-то річний прибуток, грошовий потік тощо, яка слугує показником, на який орієнтуються при пошуку бізнес – аналогу. Таким чином, на відміну від DCF – моделі, порівняльний підхід орієнтований переважно на ринок, який призначає ціни автоматично і виправляє свої помилки у оцінці[Демодеран, 25]. Крім того, з точки зору деталізації інформації, необхідної для оцінки вартості бізнесу за порівняльним підходом, він є набагато менше проблематичним, ніж модель DCF. На відміну від методу DCF, який заснований на прогностичному підході до вартості бізнесу, порівняльний підхід цілком базується на ретроспективній інформації і досягнутим на момент оцінки параметрам[Сіміонова, 194].

Процес визначення вартості підприємства проходить у наступні етапи[www]:

1. Пошук компанії-аналога або порівнянних компаній;

2. Фінансовий аналіз і підвищення рівня порівнянності інформації;

3. Розрахунок оціночних мультиплікаторів (факторів);

4. Застосування мультиплікаторів до оцінюваної компанії;

5. Вибір величини вартості оцінюваної компанії;

6. Внесення підсумкових поправок.  

Порівняльний підхід до оцінки вартості бізнесу може бути застосованим тільки до діючих підприємств (going concern), які котуються на фондових ринках, акції яких можуть мати недостатню ліквідність. Даний підхід зручно застосовувати за «правилом великого пальця» при попередніх оцінках невеликих підприємств[Фішмен, 33]. Суть методу полягає у тому, щоб знайти компанію – аналог з достатньо ліквідними акціями, і, шляхом коректувань на основі аналізу фінансової діяльності підприємства, визначити його вартість у порівнянні з аналогом. Таким чином, прозорість фінансового ринку грає важливу роль у цьому підході[Гаранікова,66].

Підприємство – аналог повинно належати до тієї ж галузі, володіти приблизно такими ж розміром, об’ємом профілюючого продукту, структурою власного та позичкового капіталу, бути розміщеним у тому ж регіоні, займати приблизно таку ж долю ринку, бути під впливом тих же факторів, що й оцінюваний бізнес[Валдайцев, 84]. Наступні вимоги є мінімальними до достатності для можливості порівняння підприємств[Щерб, 214]:

1. Належність до однієї галузі;

2. Ідентичність по розміру, профільному продукту, ступені диверсифікації виробництва, стратегій розвитку, ступеню розвитку виробництва;

3. Спів ставність фінансових характеристик;

4. Географічна близькість.

Переваги та недоліки порівняльного підходу до оцінки бізнесу[Щербаков, 211] наведені у таблиці:

Переваги	Недоліки
Точність оцінки, за умови підбору адекватного аналогу; Ілюстрування ринку як співвідношення попиту і пропозиції на конкретну економічну одиницю; Ціна підприємства відображає якість його економічної діяльності.	Заснований на ретроспективній інформації про діяльність підприємства, не враховує потенціалу бізнесу, перспектив його розвитку; Недостатність розвитку фондового ринку, що ускладнює пошук аналогу через брак доступної інформації; Є потреба у поправках до вартості бізнесу, через різницю у якості активів підприємств, що порівнюються.

Даний підхід має три методи його реалізації[Валдайцев, 83-84]:

1. Метод ринку капіталу;

2. Метод транзакцій;

3. Метод галузевої специфіки, або метод галузевих коефіцієнтів.