1. Традиційні підходи та методи для оцінки вартості бізнесу

Оцінка вартості бізнесу може спиратись на вартість її прибуткового потенціалу, активів та зобов’язань, фінансових та стратегічних можливостей, бізнес-ліній у якості виробничого обладнання, інвестиційних проектів та ділових контрактів[Гаранікова,6]. У практиці оцінки вартості бізнесу використовуються спеціальні підходи та методи, яким притаманна ринковість, тобто врахування кон’юнктури ринку на дату оцінки вартості бізнесу – ринкових ризиків, очікування інвесторів, ліквідності цінних паперів тощо.

Є три основні підходи до оцінки вартості підприємства:

• Доходний

• Затратний

• Порівняльний

Доходний підхід являє собою сукупність методів оцінки вартості бізнесу, які засновані на визначенні очікуваних прибутків підприємства у певній часовій перспективі.

Затратний підхід являє собою сукупність методів оцінки вартості підприємства, які засновані на визначенні витрат, необхідних для заміщення об’єкта оцінки, з урахуванням його зносу.

Порівняльний підхід являє собою сукупність методів оцінки вартості підприємства, заснованих на порівнянні об’єкту оцінки, з аналогічними об’єктами, з урахуванням їх вартостей[Щербаков, 62].

Кожен підхід має свої особливості, потребує використання специфічної для нього ринкової інформації - так, доходний підхід потребує розрахунку коефіцієнта капіталізації, котрий розраховується на основі ринкових даних; затратний підхід вимагає використання інформації про ринкову вартість об’єктів, що складають сукупність затрат на заміщення підприємства; порівняльний підхід потребує інформації про ринкові ціни аналогів об’єкту оцінки.

Теоретично, усі три підходи мають давати один і той же результат, так як вони функціонують на одному і тому ж ринку, але специфічність аспектів ринку у кожному випадку дає різні результати. Доходний підхід вважається оптимальним для оцінки вартості підприємства, але часто використовують усі три підходи для перевірки надійності отриманих результатів.

1. Доходний підхід до оцінки вартості бізнесу

У 1967 році Модрільяні та Міллер довели думку про те, що вартість компанії залежить від доходів, які можна отримати в майбутньому[Ернст енд Янг, 4]. Це твердження лягло в основу даного методу. При застосуванні доходного підходу підприємство не розглядається як сукупність матеріальних та нематеріальних активів, адже їх сумарна вартість не виражає майбутніх вигод від інвестиції. Цінність підприємства, з точки зору інвестора, визначається здатністю фірми генерувати потік прибутків протягом певного проміжку часу, що дозволить окупити інвестицію і отримувати прибутки у майбутньому; вартість активів підприємства не береться до уваги[Гаранікова, 8].

Здатність об’єкта оцінки генерувати майбутні прибутки, в свою чергу, заснована на віддачі від інвестицій (без затрат на капітал) та ростом прибутків у довгостроковій перспективі. При застосуванні даного підходу використовується принципи оціночного очікування та прогнозування, враховується період очікуваного майбутнього доходу[Коупленд, 153].

Використання доходного підходу для оцінки вартості бізнесу передбачає, що вартість оцінюваного підприємства не буде перевищувати суму всіх майбутніх фінансових вигод, які отримає дане підприємство у результаті типової для нього діяльності. Таким чином, основу методу становить визначення майбутньої вартості сукупного доходу підприємства (Future value) і приведення цієї суми до її теперішньої вартості (Present value), шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків [Рутгайзер, 195].

Застосування даного підходу є доцільним для інвесторів, які зацікавлені в оцінці вартості підприємства саме з точки зору ефективності капіталовкладення, тобто, з точки зору обсягу його майбутніх доходів. Під доходом можуть розуміти чистий грошовий потік, дивіденди, різні форми прибутку, в залежності від характеру оцінюваного бізнесу, структури капіталу (долі акціонерів) та інших факторів[Шепотев, 68].

Доходний підхід використовується у рамках кількох моделей:

• Метод капіталізації майбутніх прибутків

• Модель дисконтованого грошового потоку

• Модель економічного прибутку

• Модель скоректованої приведеної вартості

• Модель грошового потоку на акцію

Кожен з методів має свою специфіку, що детально буде розглянуто нижче.