3.6. Внутрішні незаразні хвороби

За час проходження практики навчилвся складати плани лікувально-профілактичних заходів при хворобах органів травлення, дихальної, серцево-судинної системи, сечової, нервової та системи крові, а також патології обміну речовин (кетозах, остеодистрофії, пасовищної тетанії, гіповітамінозах, мікроелеменгозах) і отруєннях.

Приймав участь в проведенні діагностичних досліджень тварин, аналізі одержаних даних, постановці діагнозу, призначала і проводила лікування тварин, виписувала рецепти.

Звернув увагу, що сезонність впливає на частоту виникнення незаразних захворювань тварин. Так. в теплий сезон року тварини переважно страждають від захворювань шлунково- кишкового тракту: отруєння зіпсованими кормами, гастроентерити, метеоризим та деякі інші хвороби ; в холодний період року від хвороб дихальної системи: риніт, ларингіт, бронхіт, пневмонія.

Також звернув увагу на внутрішні незаразні хвороби молодняку сільськогосподарських тварин, зокрема на розвиток гастроентеритів, пневмоній і рахіту.

Так гастроентеритами частіше хворіють телята з двухтижневого віку, поросята з початку підкормки і в перші 10-15 днів після відлучення. Хвороба може охоплювати 80-100 % поголів'я.

Гастроентерити у телят виникають під дією різних срес-факторів: різка зміна кормів, погана їх якість, довготривалий вплив холодового фактору, перегрів. Сприяють захворюванню гіповітаміноз А, отруєння, перехід в ранньому віці на замінники цільного молока, тварини які перехворіли диспепсією також сприйнятливі до захворювання більше, ніж інші.

У поросят і підсвинків сприяє виникненню гастроентериту згодовування кормів з нестачею вітамінів (А, Д. Е, С. В), лізину, холіну, лецетину. кальцію, фосфору, кобальту чи уражених грибками і мікробами.

Сприяє виникненню захворювання гіпогалактія свиноматок, різкий перехід поросят після відлучення на інші види кормів.

У цуценят гастроентерит обумовлюється кормами, які не відповідають фізичним потребам молодого організму чи кормами консервованими хімічними речовинами. При хворобах печінки і підшлункової залози, переохолодженні організму цуценят також може порушуватися функція шлунка і кишечнику і призводити до гастроентериту. Вторинний гастроентерит розвивається при багатьох хворобах заразної етіології (колібактеріоз, сальмонельоз, чума, вірусний ентерит, аскаридоз) і при ураженні деяких органів (печінки, нирок).

Для попередження гастроентериту важливо знати причини його виникнення і на основі цього приймати міри щодо його ліквідації. Для підвищення резистентності організму молодняку слід застосовувати біологічно активні препарати.

Бронхопневмонією частіше хворіє молодняк у періоди після відлучення, дорощування і відгодівлі. Етіологічні фактори, які викликають захворювання ділять на 2 групи: а) ті, що знижують імунобіологічну резистентність організму ( підвищена вологість повітря в приміщенні, сира підлога і стіни, утримання без підстилки на цегляній підлозі, надлишкове накопичення в приміщенні аміаку, сірководню та ін.)

б) вірусну, бактеріальну і грибну мікрофлору (віруси грипу, парогрипу, респіраторно- синцитиальної інфекції, риновіруси, аденовіруси та ін., а також мікроорганізми різних видів: пневмококи, стафілококи, стрептококи, сарцини, протей, дріжжоподібні гриби, мікоплазми. іноді синегнійна паличка та ін.)

Таким чином, при встановленні діагнозу, розробці плану лікувально-профілактичних заходів необхідно в кожному конкретному випадку мати на увазі комплекс причин, які спричинюють бронхопневмонію, щоб виявити і усунути головні з них.

Молодняк часто хворіє на рахіт. Виникнення хвороби пов'язано з нестачею або відсутністю у кормах вітаміну Б або при недостатньому його утворенні із провітаміну 7- дегидрохолестерину в організмі через слабке ультрофіолетове облучення. Сприяє виникненню хвороби порушення функцій парощитовидних залоз, одноманітний раціон при нестачі солей кальція і фосфора, порушення співвідношення між кальцієм і фосфором, нестача в організмі вітаміну А, білка, велика кількість кислих кормів, а також хвороби системи травлення та інші патологічні процеси, які супроводжуються порушенням кислотно- основної рівноваги в кислу сторону, а також порушення умов утримання.

Розвиток ендемічного рахіту пов'язаний з дисбалансом в забезпеченості організму молодняка мікроелементами (нестача кобальту, марганцю і надлишком нікелю і заліза).

Для профілактики важливо давати маточному поголів'ю сухий кормовий дріжжевий концентрат вітаміну ІЬ чи вводити три вітамін, тривіт. Для лікування молодняка застосовують внутрішнє чи внутрішньо.м'язеве введення вітаміну І)₂ (поросятам-сисунам внутрішньо по 5000-10 000 ОД, телятам - по і 0 000 - 15 000 ОД. Також назначають

препарати фосфору. В комплексній терапії важливо назначати хлористий кобальт, сульфат

міді, ретинол, гідролізин та інші препарати для нормалізації обміну речовин і функції внутрішніх органів.

За час проходження практики оволодів основними прийомами та методами терапевтичної техніки при різних шляхах введення лікарських речовин (орально, підшкірно, внутрішньом'язево , внутрішньовенно, внутрішньотрахеально, внутрішньочеревно та ін.), зондуванні тварин, взятті вмісту рубця, шлунку і кишечнику, проведенні новокаїнових блокад, інгаляцій, аерозольтерапії, методах постановки клізм та введенні лікарських речовин у рубець, книжку і сечовий міхур.

Приймав участь у веденні клінічної документації в (журнал реєстрації хворих тварин, звіт про незаразні хвороби (ф.2 - вет), книга обліку засобів ветеринарного призначення, журнал обліку загиблих тварин і ін.).