3.5. Клінічна діагностика

Під час проходження практики закріпив теоретичні знання і набув навичок клінічного дослідження тварин з метою постановки діагнозу.

Набув практичні навички у різних способах фіксації тварин і птиці при їх клінічному дослідженні.

Велику рогату худобу коротко прив'язував і фіксувала за роги, а комолих тварин утримують за вуха. При необхідності застосовують щипці Гармса. які накладають на носову перетинку і стискують її ними.

Свиней фіксував за допомогою спеціальних фіксаційних щипців, які накладають на верхню щелепу позаду ікол. Малих поросят фіксувала за вуха, піднімала за тазові кінцівки.

Так для фіксації собак використовував намордники або накладала на щелепу петлю з тасьми чи бинта, зав'язуючи її простим вузлом під нижньою щелепою, а кінець закріплювала на потилиці. Застосовувала також фіксацію у фіксаційному станку.

Котів фіксував так само, як собак. Крім того, їх можна загортати у тканину, яку потім зав'язують тасьмою чи бинтом у двох місцях.

Кролів фіксував за складку шкіри в ділянці шиї, захоплюючи при цьому й вуха, або загортала у полотнину, як і котів.

Свійську птицю фіксував за кінцівки і крила. Слід фіксувати і голову, остерігатися ударів дзьобом в обличчя.

Ознайомився з охороною праці і технікою безпеки при дослідженні тварин.

Досліджуючи та лікуючи хворих тварин, спеціалісти ветеринарної медицини повинні дотримуватися правил безпеки та особистої гігієни, щоб уникнути механічної травми чи зараження від хворих тварин збудниками зооантропанозів і щоб не передавати інфекційні захворювання іншим тваринам.

Проводив реєстрацію хворих тварин. Ветеринарний облік з незаразних хвороб ведуть за формою № 1- вет «Журнал для реєстрації хворих тварин».

У журналі для реєстрації хворих тварин ведеться не лише реєстрація, а й описується подана лікувальна допомога та робляться відмітки про результати лікування.,

При прийманні хворих тварин проводив збирання анамнезу та дослідження загального стану тварин ( проводила термометрію, визначала частоту пульсу, частоту дихання, проводила огляд тварини (кон'юнктиви і видимі слизові оболонки, шерстний покрив, шкіру, лімфатичні вузли, скелетно-м'язову систему).

Досліджувала окремі системи і органи тварин згідно плану:

Серцево-судинна система: збирала анамнез до серцево-судинної системи, досліджував ділянку серця, серцевий поштовх, проводила перкусію ділянки серця, аускультацію серця (тони серця, шуми серця).

Дихальна система: збирав анамнез до системи дихання, досліджував грудну клітку : огляд, пальпація, перкусія, аускультація.

Дослідження системи травлення: збирав анамнез травлення, проводив оцінку апетиту, спраги, приймання корму і води, жування, ковтання, досліджував ротову порожнину, глотку і стравохід, проводив дослідження черева ( передшлунків ВРХ), шлунку, кишечнику, досліджував акт дефекації, проводив дослідження печінки.

Сечовидільна система: збирав анамнез до системи сечовиділення, досліджував акт сечовиділення, проводив дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура, уретри.

Нервова система: збирав анамнез до нервової системи, досліджував поведінку тварин, проводив дослідження черепа та хребта, органів чуття, досліджувала рефлекси тварин, рухову сферу.

Кровотворна система: для дослідження фізичних, біохімічних і морфологічних показників крові з метою уточнення або постанови діагнозу при деяких захворюваннях

відібрані проби крові від тварин відправляли до лабораторії Науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК.

Проводив відбір проб крові, сечі, калу та інших біосубстратів для подальшого їх дослідження.

За час проходження практики проводив біогеоненотичну діагностику та діагностику обміну речовин тварин..

Отже під час проходження практики ознайомився з етикою лікаря ветеринарної медицини, набув практичні навички у збиранні анамнезу про хворих тварин, дослідження загального стану тварин і окремих систем і органів. Навчився робити аналіз і узагальнювати результати клінічного дослідження , ставити діагноз.