3.13. Охорона навколишнього середовища

Грунт є тією складовою частиною зовнішнього середовища з яким тварини протягом усього свого життя знаходяться в найближчому контакті і зв’язку. Здоров’я і продуктивність тварин залежить від ветеринарно-санітарного стану грунту. Хімічний склад грунту (наявність в ньому необхідних мінеральних речовин ) впливає на хімічний склад кормових рослин і їх урожайність. Наявність або відсутність у кормах певних хімічних речовин (макро- і мікроелементів) позначається на стані здоров’я, продуктивності тварин та на нормальному перебігу фізіологічних функцій організму. Сучасний стан грунтового покриву страждає від забруднення шкідливими речовинами. Для поліпшення хімічного стану грунту потрібно застосовувати спеціальні добрива.

З метою охорони грунту від зараження збудниками інфекційних та інвазійних захворювань необхідно додержуватися вимог гігієни тварин та ветеринарно-санітарної профілактики. Основними з них є:

1. своєчасне вивезення з території ферм трупів загиблих тварин та їх виділень на скотомогильник (трупи тварин, загиблих від незаразних захворювань, можна використати для технічних цілей на спеціальних утильзаводах, салотопках);

2. у кожному господарстві обов’язково повинні бути обладнані гноєсховища, оскільки гній є джерелом забруднення і зараження території.

Вода має важливе господарське, санітарно-гігієнічне і фізіологічне значення. Достатнє і своєчасне забезпечення тварини доброякісною водою сприяє доброму здоров’ю, росту, розвитку і продуктивності тварин.

Напування тварин недоброякісною водою призводить до масових шлунково-кишкових захворювань. У воду можуть попадати не лише сапрофітні, а й патогенні мікроби. Найкращим способом напування в економічному, господарському і санітарно-гігієнічному відношенні є напування з впровадженим централізованим водопостачанням.

Температура питної води для дорослих тварин повинна дорівнювати 10-12°, для вагітних маток – 12-15°, а для молодняка у перші тижні життя – 15-30°.

При напуванні тварин з відритих водойм (рік, ставків, озер) підходи до них необхідно облаштувати решітками. Ці джерела водопостачання громадського тваринництва повинні бути ізольовані і знаходитись під постійним санітарним контролем зооспеціалістів. Якість води – хімічний склад і біологічні властивості не менше одного разу на рік перевіряє ветлікар у лабораторії.

Корми і годівля тварин є одним із найбільш важливих факторів зовнішнього середовища. Рівень годівлі та якість кормів мають велике значення для здоров’я і продуктивності тварин. З усіх незаразних захворювань основну групу ставлять захворювання органів травлення і дихання. Вони виникають при годівлі тварин кормами низької якості (мерзлими, пліснявіли ми, гнилими, прокислими) при наявності в них сторонніх домішок (землі, камінців, піску, гвіздків, скла та ін.) та отруйних хімічних сполук ( мінеральні добрива, мідний купорос, паризька зелень, препарати арсену, барію, фосфору, гексахлорану), а також домішок великої кількості отруйних (понад 1 %) і шкідливих рослин, що містять глікозиди та алкалоїди. Нестача мінеральних речовин і вітамінів у раціоні призводить до порушення обміну речовин та захворювань. При цьому виникає розлад апетиту (лизуха), затримка росту і розвитку молодняку, порушення відтворної здатності, зниження продуктивності, розлади рухів, судоми, крововиливи, зниження стійкості проти захворювань та ін..

Відповідно до норм технологічного проектування всі ветеринарні об’єкти поділяються на об’єкти загальногосподарського призначення (ветеринарна лікарня і забійно-санітарний пункт) та об’єкти, які призначені для обслуговування окремих ферм. При проектуванні і будівництві між ветеринарними та іншими об’єктами передбачаються певні зооветеринарні розриви.