Розробка методики дослідження і сбір фактичного матеріалу

Виходячи з мети та завдань дослідження, студент розробляє його методику, визначає кількість експериментальних зрізів та состав випробуваних. Як правило, у педагогічних дослідженнях з проблем дошкільного виховання і освіти приймають участь не менш 20 дітей різних вікових груп або двох груп (експериментальної та контрольної). Якщо завдання дослідження базуються на виявленні індивідуальних особливостей дитини, то кількість випробуваних можна скоротити до 5-7 осіб.

Раніш, ніж приступити до експерименту, студент повинен підготувати всі необхідні матеріали: форми протоколів, інструкції випробуваним, анкети і т.п. В протоколах фіксується хід експерименту.

Після цього студент безпосередньо приступає до дослідження. Спочатку проводиться пробний експеримент з 2-3 дітьми. Його мета – перевірка надійності методики, доступності інструкції і експериментального матеріалу, уточнення кількості серій, критеріїв аналізу результатів дослідження, состав випробуваних. По всім цим питанням студент консультується з науковим керівником.

Вибір адекватних методик - одне із самих складних питань.

У педагогічних дослідженнях зазвичай використовують наступні методики:

• спостереження;

• самоспостереження;

• метод масового опитування (анкетування, бесіди, інтерв’ю);

• вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду;

• вивчення продуктів діяльності випробуваних

• тестування;

• експеримент (констатувальний, формувальний);

• метод узагальнення незалежних характеристик (за К. К. Платоновим).

Розглянемо лише один із методів психолого-педагогічного дослідження.

У педагогічній діяльності важливе місце належить методу вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду. Особливо важливий він для студентів, які вибрали теми з дошкільної педагогіки та фахових методик. Такі наукові роботи вимагають вивчення та узагальнення досвіду вчителів, вихователів, керівників, а також власного досвіду навчання й виховання.

У передовому педагогічному досвіді розрізняють два напрямки: педагогічна майстерність і педагогічне новаторство. Суть першого полягає в умілому, раціональному і комплексному впровадженні у практику виховання і навчання досягнень та рекомендацій педагогічної науки. Педагогічне новаторство передбачає власні знахідки, нові ефективні прийоми, методи і форми в навчально-виховній роботі. Тому найбільш цікавим і корисним є вивчення педагогічного новаторства.

Звичайно, виявлення передового педагогічного досвіду, його аналіз та узагальнення вимагають певної системи і підготовки. Крім того, необхідно враховувати критерії передового педагогічного досвіду, які визначені вченими. Головні з них такі:

• Новизна в діяльності педагога, яка може проявлятися в дуже широкому діапазоні: від розробки нових наукових положень до ефективного застосування вже відомих досягнень педагогічної науки і раціоналізації окремих сторін навчально-виховного процесу.

• Висока результативність і ефективність (якості знань, рівня розвитку та вихованості).

• Відповідність сучасним досягненням педагогіки та методики.

• Стабільність, тобто усталеність позитивних результатів при деяких змінах умов і протягом тривалого часу.

• Можливість творчого використання досвіду іншими педагогами.

• Оптимальність досвіду в цілісності педагогічного процесу. Це значить, що передовий досвід повинен бути елементом всієї системи роботи, не відображатися негативно на розв'язанні інших завдань і досягатися при відносно економній витраті часу та сил вихователів та вихованців.

Вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду дозволяють лише констатувати хід явищ та процесів, які вивчаються. Тому більш широко застосовуються різноманітні види психолого-педагогічного експерименту, в процесі якого дослідник активно впливає на хід явищ, що вивчаються, і змінює звичайні умови, тобто цілеспрямовано вводить нові, виявляє певні тенденції, оцінює якісні та кількісні результати, встановлює й підтверджує достовірність виявлених закономірностей.

У процесі формувального експерименту дослідник проводить коректування припущень та організовує їх перевірку, вводячи нові умови і вивчаючи вплив цих умов (або чинників) на підвищення ефективності навчання або виховання. Щоб довести раціональність експериментально створених дослідником умов, проводиться робота з досить великою кількістю осіб одразу в декількох експериментальних і контрольних групах. При цьому передбачається, що нова умова вводиться в дослідних (експериментальних) групах, а в контрольних - йде за традиційною методикою (навчання або виховання).

Для забезпечення надійності результатів експерименту і репрезентативності висновків дуже важливо зрівняти за всіма показниками (склад, вік, успішність, обсяг завдань, кількість вправ і т.д.) експериментальні та контрольні групи, крім єдиної відмінності, пов'язаної з введенням у експеримент нової умови. В цьому випадку різниця в результатах роботи експериментальних і контрольних груп може бути пояснена якраз цією умовою.