Міністерство освіти і науки України

Державний заклад

«Південноукраїнський національний педагогічний університет

імені К.Д. Ушинського»

ОСНОВИ НАУКОВОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Викладач

кандидат педагогічних наук, доцент

Листопад Олексій Анатолійович

Змістовий модуль 1. Структура і логіка науково-педагогічного дослідження

Лекція 1 Загальні відомості про науку

Наука – сфера людської діяльності, функція якої – вироблення й теоретична систематизація об’єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості, містить як діяльність на одержання нового знання, так і її результат – суму знань, що лежать в основі наукової картини світу; позначення окремих галузей наукового знання.

Безпосередні цілі науки: опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, що вона відкриває. Основне завдання науки – виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна мета – істинне знання.

Система наук умовно ділиться на природничі, суспільні й технічні. Наука має міцні зв’язки з філософією, ідеологією й політикою.

У зв’язку з потребами суспільної практики, внаслідок історичного розвитку, наука перетворилася на важливий соціальний інститут, що потужно впливає на всі сфери буття суспільства. Упродовж життя сучасної пересічної людини кількість наукової інформації на земній кулі зростає щонайменше у 30 разів.

Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання, є: об’єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів.

Наукове співтовариство – сукупність людей, що здійснюють наукову діяльність, є складною системою, що самоорганізується і складається з державних інституцій, громадських організацій та неформальних груп.

Наукове співтовариство визнає або відкидає нові ідеї й теорії, забезпечує розвиток нового знання, підтримує систему освіти й підготовки нових наукових кадрів.

Вчений – представник науки, що свідомо формує наукову картину світу, чия наукова діяльність та кваліфікація одержали певне визнання від наукового співтовариства. Головною формальною ознакою наукової кваліфікації є публікація матеріалів дослідження в авторитетних наукових виданнях та доповіді на авторитетних наукових конференціях. В СРСР, і тепер в Україні кваліфікація вчених формально підтверджується державою (а саме Вищою атестаційною комісією) через надання наукових ступенів (кандидат чи доктор наук) і вчених звань (старший науковий співробітник, доцент, професор).

Науковий метод – сукупність основних способів одержання нових знань у межах будь-якої науки. До структури сучасного наукового методe входять такі дії: спостереження, аналіз, узагальнення, прогноз, перевірка. На кожному етапі важливе значення має критичне ставлення до вихідних даних та одержаних результатів будь-якого рівня. Наука відрізняється від інших форм пізнання тим, що в ній необхідно все доводити, обґрунтовувати даними, що перевіряються, підтверджувати теоретичні висновки результатами експериментів.

Теорія – система основних ідей у певній галузі знання; форма наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності й суттєві зв’язки дійсності.

Гіпотеза – недоведене твердження, припущення, здогад. Висловлюється на основі низки спостережень, що її підтверджують. Доведена гіпотеза стає встановленим фактом, заперечена гіпотеза переводиться до розряду тверджень. Недоведена й незаперечена гіпотеза вважається відкритою проблемою.

Закон – твердження, що описує співвідношення, зв’язки між різними науковими поняттями, запропоноване для пояснення фактів і визнане на цьому етапі науковим співтовариством.

Експеримент у науковому методі – дії, що робляться для перевірки гіпотези чи наукового вивчення зв’язків між феноменами.

Наукове дослідження – процес вивчення, експерименту, концептуалізації й перевірки теорії, пов’язаний з одержанням наукових знань. Наукові дослідження бувають фундаментальні (здійснюються з метою одержання нових знань незалежно від перспективи їх застосування) та прикладні.

Науково-дослідний інститут – установа, що здійснює дослідження в галузі науки й техніки, основна організаційна форма здійснення науково-дослідної роботи певного напряму в Україні та в багатьох інших країнах.

Наукова етика – сукупність моральних принципів, яких дотримуються науковці у своїй діяльності, і які забезпечують функціонування науки.

Роберт Мертон у своїх соціологічних працях виділив чотири моральних принципи в науці: 1.Колективізм (результати дослідження мають бути відомі науковому співтовариству); 2.Універсалізм (оцінка кожної наукової ідеї чи гіпотези має залежати лише від її змісту й відповідності технічним стандартам наукової діяльності, а не від соціальних характеристик її автора, наприклад, від посади, вченого ступеня, вченого звання); 3.Некорисливість (при оприлюдненні наукових результатів дослідник не мусить прагнути одержати особисту вигоду, крім задоволення від розв’язання проблеми); 4.Організований скептицизм (дослідники мають критично ставитися що до власних ідей, що до ідей колег). Існує ще два принципи: самоцінність істини й цінність новизни.

Коли мова йде про наукове доведення обов’язковим є такий принцип: всі дослідники є рівними, ніякі колишні заслуги будь-якого дослідника не беруться до уваги.

Важливою є наукова чесність при викладенні результатів дослідження. Помилятися вчений може, проте він не має права підтасовувати результати. Може повторити зроблене кимось раніше відкриття, але не має права привласнювати першість собі. Наявність посилань є обов’язковою вимогою оформлення наукової статті чи монографії, що дає змогу зафіксувати авторство певних ідей і наукових текстів, розрізняти вже відоме в науці від нових результатів.

До порушників етичних принципів науки в різних наукових співтовариствах застосовують санкції різної жорсткості.

Псевдонаука – імітація наукової діяльності, уподібнення науці різноманітних навколо наукових конструкцій. Ознаки псевдонаукових теорій: ігноруються чи викривлюються факти, не відповідають критерію Поттера, відмова від узгодження теоретичних позицій з результатами спостережень, використання непідтверджених незалежними експериментами даних, неможливість незалежної перевірки чи повторения результатів дослідження, використання в науковій роботі політичних чи релігійних настанов. Певну частину ненаукових концепцій називають паранаукою.

Популяризація науки – поширення наукових знань у сучасній і доступній формі для широкого кола людей. Науково-популярна інформація може спрямовуватися на певну частину суспільства, наприклад, на талановитих школярів. Прихід молоді в українознавство залежить від рівня його популяризації.

Абсолютна більшість науково-дослідних установ України перебувають у складі Національної академії наук України. Наукову діяльність здійснюють і навчальні заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки України та іншим міністерствам і відомствам України та Національної академії педагогічних наук України. Певну частку науково-дослідної роботи в Україні здійснюють інституції, що мають статус громадських організацій чи товариств з обмеженою відповідальністю.

Лекція 2 Особливості науково дослідження

Сутність та основні види наукових досліджень

Наукове дослідження – це процес пізнавальної діяльності дослідника, який має свою логіку і структуру і веде до вироблення наукових знань. Будь-яке наукове дослідження повинне характеризуватися визначеними якостями: об’єктивністю; відтворюваністю; доведеністю; точністю; надійністю.

Науковими дослідженнями, як правило, займаються вчені, які професійно для цього підготовлені. Працюють вони у наукових установах, де є експериментальне та лабораторне обладнання. У процесі дослідження для побудови наукових теорій використовують понятійний і категоріальний апарат науки.

Результатом наукового дослідження є знання, які можуть виступати як передумова, або як засіб цього дослідження. Розрізняють два види наукового дослідження: емпіричне; теоретичне.

Емпіризм – це філософське  вчення, що визначає чуттєвий досвід єдиним джерелом знань.

Емпіричне пізнання будується на вивченні реальної дійсності, практичного досвіду. Займаються емпіричними дослідженнями, як правило, практики-професіонали в тій чи іншій області діяльності (вчителі, психологи, вихователі тощо).

Теоретичними дослідженнями займаються, як зазначалося, спеціально підготовлені до цього люди: професори, доценти, наукові співробітники, що працюють у науково-дослідних закладах, а також вищих навчальних закладах.

Відмінності емпіричних і теоретичних досліджень.

Емпіричне пізнання

• емпіричне дослідження здійснюється переважно практичними працівниками, які зайняті у практичній професійній діяльності.

• пізнавальна діяльність не носить систематичний характер і недовготривала у часі.

• методи пізнання: спостереження, опис, експеримент, опитування тощо.

• отримані знання фіксуються у вигляді тверджень, правил, рекомендацій.

Теоретичне пізнання.

• теоретичне дослідження проводиться спеціально підготовленими для цього вченими.

• пізнавальна діяльність носить систематичний, цілеспрямований і довготривалий характер.

• методи пізнання: абстрагування, ідеалізація, моделювання, аналіз, синтез.

• отримані знання відображаються у вигляді наукових концепцій, законів, закономірностей, винаходів та відкриттів.

Незважаючи на відмінність емпіричного і теоретичного пізнання, вони тісно між собою пов’язані

по-перше, теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, що виявляються у процесі вивчення реальної дійсності;

по-друге, емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти і явища, а на їх основі будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації.

На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв’язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можна передбачити (спрогнозувати) розвиток майбутніх подій.

Особливості педагогічних досліджень, їх завдання та можливості

Наукові дослідження у галузі педагогіки прийнято називати науково-педагогічними або педагогічними.

Науково-педагогічне дослідження являє собою спеціально організований процес пізнання, в якому проходить вироблення теоретично систематизованих знань про сутність педагогічних явищ, процесів, розробка змісту, методів, форм діяльності педагогічних працівників.

Педагогічні дослідження поділяються за різними критеріями на групи:

1. За тривалістю: а) короткочасні; б) довготривалі.

Наприклад. Наукові роботи (курсові, бакалаврські, дипломні, магістерські) – короткочасні. Вони вивчають ефективність методу, форми, прийому тощо. Дослідження науковців – довготривалі. Вони вивчають дієвість концепції навчання, виховання, педагогічної системи тощо.

2. Залежно від мети і завдань дослідження: а) часткові; б) комплексні.

Часткові – це дослідження, які вивчають окремі аспекти конкретної проблеми (наприклад, “Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики”).

Комплексні – вимагають вивчення різних аспектів однієї проблеми (наприклад, “Розвиток творчості школярів” вивчається з точки зору педагогіки, психології, різних методик тощо.)

3. Залежно від функції процесу пізнання і його результатів: а) фундаментальні (теоретичні); б) прикладні (емпіричні).

Фундаментальні дослідження – це така наукова діяльність, яка орієнтується на розв’язання ключових теоретичних питань. Їх мета і завдання – це розкриття внутрішнього характеру явищ, пояснення причин, виведення закономірностей, концепцій тощо.

Прикладні дослідження – це наукова діяльність, яка має на меті використання теоретичних результатів у конкретних умовах практичної роботи.

4.Відповідно до теми і мети педагогічного дослідження:

а) дослідження пов’язані з теоретичними проблемами:

- розробка понятійно-категоріального апарату;

- розробка концепцій навчання і виховання;

- узагальнення досвіду;

- аналіз історії розвитку проблеми тощо.

б) дослідження прикладні (емпіричні):

- розробка методів, форм, засобів , прийомів і їх апробування на практиці;

- розробка різних технологій педагогічної діяльності.

в) дослідження, що пов’язані з професійною підготовкою педагогічних кадрів:

- розробка концепцій підготовки;

- розробка стандартів професійної підготовки;

- розробка змісту, форм, методів, прийомів професійної підготовки.

Етика дослідження

Педагогічні дослідження пов’язані у переважній більшості з людьми, а людина під дією різних факторів змінюється і цей процес відбувається постійно. Тому дослідник не може охопити повністю картину всіх змін. Відповідно дослідник повинен вибрати який-небудь фрагмент, визначити умови, в яких проводитиметься дослідження, обрати досліджуваних суб’єктів, а також адекватні методи виміру та аналізу результатів. Серед цього всього важливу роль відіграє вибір умов проведення дослідження.

Педагогічне дослідження може проводитись у таких умовах: лабораторних; природних; комплексних.

Лабораторні умови – це умови, за яких у лабораторній обстановці дослідник за допомогою різних пристроїв може фіксувати результати.

При цьому можуть періодично змінюватись деякі умови (незалежні змінні) і дослідник може спостерігати, що відбувається із залежними змінними. Незалежні змінні – це те, що можна змінити у дослідженні для виявлення їх впливу на залежні змінні (явища, процеси).

Наприклад, дослідник вивчає вплив індивідуального підходу на успішність учнів:(незалежна змінна – індивідуальний підхід; - залежна змінна – успішність учнів).

Лабораторія – це ідеальне місце для перевірки наукових припущень (гіпотез), для доведення причинно-наслідкових зв’язків між змінними. Але такі умови потребують спеціального обладнання, приміщення тощо. Тому такі умови присутні більше у вагомих наукових дослідженнях.

Природні умови – це умови, коли в цілому зовнішні фактори, суть процесу, до якого включена людина не змінюються, а лише доповнюються додатковими елементами (ці елементи є тим новим, що  пропонує дослідник, або тими факторами, причинами, вплив яких перевіряється). Природні умови допускають менший контроль і точність, але вони доступніші для проведення будь-яких досліджень.

Комплексні умови – це умови, які охоплюють і природні, і лабораторні. У процесі проведення педагогічних досліджень, які пов’язані з людьми, вчені повинні керуватися етичними принципами, щоб не принести шкоди досліджуваним.

Будь-який дослідницький проект повинен перед впровадженням бути проаналізований з точки зору впливу: “Чи не має він негативного впливу на почуття власної гідності, стан людини, її благополуччя”. Це не може виправдати ніякий отриманий результат, навіть відкриття.

Кожен дослідник зобов’язаний дотримуватись етичних принципів:

1 “Не нашкодь!” Ні одне дослідження з участю людей не повинно причиняти шкоди психічному чи фізичному здоров’ю. Але якщо останнього (шкоди фізичному здоров’ю) уникнути легко, то контролювати вплив на психіку важко. Сьогодні при багатьох науково-дослідних закладах США і Західної Європи, наприклад, існують спеціальні комісії, завдання яких – стежити за тим, щоб дослідження, які проводяться не носили шкоди досліджуваним. У дослідженнях, які за об’єкт мають людину, ступінь ризику повинна бути мінімальною, тобто не перевищувати ту, з якою людина може зустрітися в щоденному житті. Контроль спеціальних комісій стає жорсткішим. Багато з цих організацій вважають, що на них лежить відповідальність за захист людської гідності, вони відстоюють право людини брати участь лише в тих  дослідженнях, які позитивно впливають і покращують Я-концепцію.

2. Отримання добровільної згоди. Усі профспілкові організації вважають, що досліджуваний повинен брати участь у дослідженні добровільно, отримати повну інформацію про зміст і можливі наслідки експерименту. Недопустимо добиватися згоди на участь у дослідженні, пропонуючи грошову винагороду. Діти молодшого віку  можуть брати участь у дослідженні лише при згоді батьків, оскільки вони турбуються про інтереси власних дітей. Діти, старші 8-ми років і дорослі  повинні дати власну згоду. Крім того, і діти, і дорослі мають повне право у будь-який момент відмовитись від подальшої участі у дослідженні. 3.Конфіденційність.

Види науково-дослідної роботи

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується підвищенням вимог до розвитку наукової сфери в освіті. Значна частина студентської молоді, педагогічних кадрів поряд з виконанням безпосередніх обов’язків займається науковою діяльністю. Діяльність ВНЗ передбачає залучення викладачів і студентів до наукової роботи, що є однією із відмінностей ВНЗ і закладу середньої освіти. Діяльність науковця визначається не лише галуззю науки, якою він займається, але й характером наукової роботи.

За характером наукової роботи  НДР поділяють на такі види: а) науково-допоміжна; б) науково-дослідна; в) науково-організаційна.

Науково-допоміжна діяльність охоплює широку групу науково допоміжних професій (лаборанти, асистенти, референти, бібліографи тощо). Виконання роботи цими спеціалістами є дуже важливим і потрібним, адже від них залежить здійснення всієї поточної роботи (друкування, систематизація літератури, виконання поточної експериментальної роботи, обробка результатів, складання звітів тощо).У деяких вчених, особливо тих, що займаються певними прикладними дослідженнями (біологи, фізики, хіміки тощо) можуть існувати цілі лабораторії, де працюють помічники - це люди, що виконують науково-допоміжну діяльність.

Науково-дослідна робота передбачає здійснення дослідної роботи, а саме: вибір теми дослідження; визначення наукового апарату; розробка методики експериментальної роботи; аналіз літератури; літературне оформлення результатів дослідження; розробка практичних рекомендацій тощо. Науково-дослідною діяльністю у ВНЗ займаються і викладачі, і студенти.

Науково-організаційна діяльність передбачає керівництво науково-дослідною і науково-допоміжною діяльністю інших (асистентів, лаборантів, студентів та ін.). Таким видом діяльності, як правило, займаються викладачі з науковим ступенем чи званням (кандидати наук, доктори наук, професори, доценти). Ці люди повинні мати організаторські здібності, уміти захоплювати інших, вести за собою, об’єднувати людей у колектив, усувати перешкоди тощо.

У вітчизняній науці можна навести багато прикладів таких людей. Одним із них був відомий фізіолог І.П.Павлов, під керівництвом якого успішно працювало кілька сотень вчених. Розробка диференційованого навчання (внутрішньокласна диференціація) в Україні відбувалася під керівництвом Ю.З.Гільбуха.

Змістовий модуль 2 Методика науково-педагогічного дослідження