Тема 6. «організація як функція управління»

74. Організаційна структура – це:

– сукупність підрозділів та зв’язків між ними, які дають змогу управляти організацією;

75. Організаційна структура має відповідати таким вимогам:

– простота, економічність, адаптивність.

76. Горизонтальний поділ праці – це:

– комплекс функцій управління;

– поділ праці на завдання;

– поділ праці за рівнями управління;

– правильна відповідь відсутня.

77. Лінійний тип організаційної структури характеризується:

– концентрацією комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління;

78. Зв'язок кооперації і координації як рівноправних ланок управління – це:

– горизонтальні зв’язки;

79. До переваг функціональної структури управління слід віднести:

– залучення до роботи кваліфікованих фахівців;

80. Недоліками функціонального типу організаційної структури є:

– подвійне підпорядкування;

81. Матрична організаційна структура:

– використовується організаціями, які реалізують одночасно декілька проектів;

82. Дивізіональна організаційна структура – це розподіл організації на окремі блоки:

– за видами товарів, покупців, регіонів;

83. Організаційна структура, яка є механістичною:

– функціональна;

84. Якщо керівники середньої та нижчої ланки організації можуть приймати більшість управлінських рішень, то така організація є:

– децентралізованою.

85. Централізована організація доцільна за таких умов:

– зміни в навколишньому середовищі відбуваються повільно;

86. Характеристика, не властива бюрократичній структурі:

– прийом на роботу за діловими якостями та практичними навичками;

87. У централізованій структурі керівник:

– залишає за собою право ухвалювати більшість рішень;

88. Управління виробничою діяльністю в організації здійснюють:

– заступник директора з виробництва;

89. Лінійно-функціональна структура управління застосовується переважно:

– в управлінні малими організаціями;

90. Дивізіональні структури управління застосовуються переважно:

– в управлінні великими багатопрофільними організаціями зі значною кількістю виробничих та комерційних відділень;

91. Матричні організаційні структури управління застосовуються переважно:

– в управлінні великими організаціями.

92. Лінійну структуру управління застосовують переважно:

– в управлінні малими організаціями;

93. У менеджменті виділяють такі види повноважень:

– лінійні, функціональні, контрольно-звітові, координаційні, рекомендаційні, погоджувальні;

94. Відповідальність – це:

– сукупність офіційно наданих прав і обов'язків самостійно приймати рішення, віддавати розпорядження і здійснювати дії в інтересах організації;

95. Організаційна структура управління, яка передбачає, що кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, зв’язаних з його управлінням:

– лінійна;

96. Тип організаційної структури, що не існує:

– функціонально-штабної;

97. Процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання, – це:

– делегування повноважень;

98. Порядок оформлення делегування повноважень:

– існує усна домовленість між керівником та підлеглим;

99. Завершити логічний ланцюг: "повноваження, обов'язки,..."

– відповідальність;

100. Відносини підпорядкованості для "традиційного" менеджменту складають:

– ієрархію управління;

101. Організаційна структура управління – це:

– склад і супідрядність взаємозв'язаних управлінських ланок, які забезпечують здійснення функцій і завдань управління організацією;

102. Елементи організаційної структури управління – це:

– сукупність різних підрозділів органів управління.

103.Організаційна структура управління визначається:

– складом і супідрядністю взаємозв'язаних управлінських ланок, які забезпечують здійснення функцій і завдань управління організацією;

104. Вид організаційної структури, якому відповідають такі характеристики: «Звільнення керівника від вирішення спеціальних питань, тенденція до централізації, використання консультантів і досвідчених фахівців, утворення спецпідрозділів, складні взаємозв'язки, відповідальність за прийняття рішень»:

– штабна;

105. Взаємостосунки, за яких керівник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими, є:

– лінійними;

106. Взаємостосунки не між окремими посадами, а між окремими індивідами є:

– неформальними;

107. Характеристика, що відповідає глобальній продуктовій структурі організації:

– організація побудована з урахуванням того, що відмінності між окремими видами продукції та каналами їх реалізації мають більше значення для фірми, ніж відмінності між регіонами внаслідок випуску широкого асортименту виробів із застосуванням різних технологій;

108. Характеристика, яка відповідає проектній структурі організації:

– тимчасова структура, створена за рахунок об’єднання зусиль фахівців для виконання конкретного завдання протягом визначеного терміну часу, не перевищуючи кошторису роботи в межах визначеного кошторису.

109. Функціональною департаменталізацією у менеджменті називають:

– групування персоналу в організації за тими завданнями, які він виконує;

110. Організації, у яких повноваження розподілені на нижчих рівнях управління, називають:

– децентралізованими.

111. Розподіл організації вздовж горизонталі на широкі блоки (департаменталізація) спрямований на:

– здійснення спеціалізації на основі поділу праці;